Передмова

Основна мета виконання лабораторних робіт по розділу “Нормована годівля сільськогосподарських тварин” сформувати у студента систему знань і навичок з організації складання раціонів з урахуванням нових норм годівлі сільськогосподарських тварин під редакцією О.П.Калашнікова, В.І.Фісіна , В.В.Щеглова, М.І.Клейменова (2003).

В чому суть нових норм годівлі?

Визначення загально-енергетичної поживності раціону для кожного виду тварин проводиться за енергетичними кормовими одиницями, які представлені в нормах, та хімічним складом кормів.

При оцінці протеїну враховується його якість, крім сирого та перетравного протеїну, введено поняття розчинний та нерозчинний протеїн, в середньому прийнято вважати їх оптимальне співвідношення 60-70 : 30-40, також в перелік показників поживності, включено лізин, метіонін та триптофан для великої рогатої худоби, лізин, метіонін ,цистин для овець, треонін для свиней.

Суттєво змінений підхід до вмісту сирої клітковини в кормах.

Негативною стороною показника рівня сирої клітковини є те, що з його збільшенням проходить зниження перетравності, а значить і енергетичної цінності корму.

Однак, жуйні тварини можуть перетравлювати велику кількість геміцелюлоз і целюлози кормів. Але їх можливість перетравлювати сиру клітковину обмежується об’ємом шлунково-кишкового тракту і вмістом лігніну в раціоні.

Таким чином, сира клітковина дає лиш приблизну уяву про різницю в ступені перетравності кормів.

Друга серйозна проблема є та, що в процесі хімічного аналізу корму під дією кислот та лугів частина геміцелюлоз, целюлози та лігніну розчиняється, фільтрується і при підрахунку враховується в складі БЕР. Таким чином, дійсна картина вмісту вуглеводів спотворена.

В даний час для визначення сирої клітковини використовується метод розділення корму на дві фракції. Перша – розчинна в нейтральному детергенті, яка представляє найбільш перетравну частину корму і складається з білків, жирів, легкогідролізуємих вуглеводів; друга – нерозчинна в нейтральному детергенті, яка представляє погано перетравну частину корму клітинних стінок і складається із геміцелюлоз, целюлози і лігніну, лігніфіцірованого азоту і нерозчинної золи.

В основу нових норм закладені деякі загально біологічні закономірності, які формуються слідуючим чином: чим вище рівень та повноцінність годівлі, тим вища продуктивність тварин і нижчі затрати корму на одиницю продукції і, навпаки, чим нижче рівень і повноцінність годівлі, тим нижче продуктивність тварин і вищі затрати корму на одиницю продукції.

Для отримання високої продуктивності, забезпечення здоров’я і власних відтворювальних функцій в раціони тварин слід включати всі, без виключення, поживні речовини, яких вони потребують, незалежно від того в великих чи малих дозах необхідні ці поживні речовини.

Чим вища продуктивність тварин, тим вищою повинна бути концентрація енергії і поживних речовин в розрахунку на 1 кг сухої речовини раціону (Калашников О.П., 2003).

Нові норми О.П.Калашникова (2003) також передбачають враховувати 20-30 елементів живлення, без яких скласти повноцінні, добре збалансовані раціони неможливо.

В чому визначається поживність корму?

Як свідчать О.П.Калашников та інші (2003), поживність корму визначається в загальній енергетичній поживності, протеїновій, жировій, вуглеводній, мінеральній, вітамінній.

Енергетична поживність кормів та енергетична потреба тварин в нашій країні до 1985 року визначалась в кормових одиницях, а з 1986 року ще і по обмінній енергії. За 1 кормову одиницю умовно була прийнята поживність 1 кг вівса, вимірюваного по жировідкладенню і дорівнювала відповідно 1414 ккал чистої енергії.

Вівсяна кормова одиниця еквівалентна 0,6 крохмальних еквівалентів. Оцінку поживності кормів в кормових одиницях звичайно визначали по вмісту крохмальних елементів, а згодом перераховували в кормові одиниці.

В 1963 році в межах тодішнього Радянського Союзу на Пленумі відділення тваринництва ВАСХНІЛ було прийнято рішення оцінювати поживність кормів та раціонів, а також нормувати енергетичну потребу тварин в обмінній енергії для кожного їх виду. Окремо для великої рогатої худоби, свиней та овець.

Обмінна енергія корму (раціону) вираховується шляхом віднімання від валової енергії корму енергію, що виділяється з калом, кишковими газами та сечею.

Обмінну енергію визначають також розрахунковим шляхом, використовуючи дані дослідів по вивченню перетравності поживних речовин кормів та раціонів.

За енергетичну кормову одиницю (ЕКО) прийнято 10 МДж обмінної енергії. 1 Дж дорівнює 0,2388 кал, 1 кал дорівнює 4,1868 Дж, 1 МДж дорівнює 1 млн. Дж.

Як відзначають О.П.Калашников та ін. (2003) оцінка поживності кормів за обмінною енергією в ЕКО і за чистою енергією в вівсяних кормових одиницях має суттєву різницю.

Тому в третьому довіднику по оцінці кормів і нормованій годівлі тварин, оцінку за кормовими одиницями вони виключили.

В розробці цих методичних вказівок нами були прийняті до уваги їхні пропозиції, однак, враховуючи, що більшість спеціалістів ще знаходяться в полоні кормової одиниці, поряд із енергетичною кормовою одиницею ми залишили вівсяну кормову одиницю.