Доповідь

Доповідь — одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує проблеми, які потребують вирішення; має характер гострої злободенності. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв'язків із громадськістю. Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді.

Виголошення доповіді потребує серйозної підготовки. Перший крок у підготовці — окреслити мету та завдання виступу, визначити коло охоплюваних питань. Заздалегідь слід сформулювати предмет та тему виступу (можливо, все це вже визначили організатори зібрання). Дру­гий крок — добір допоміжної інформації. Вона може бути отримана з двох джерел: 1) теоретичні джерела — це можуть бути статті в періодичних виданнях, книги та окремі публікації, що стосуються теми, енциклопедичні, тер­мінологічні та галузеві словники; 2) усні розмови з обізнани­ми з проблемою людьми. Висвітлювані питання мають ґрунтуватися на новітніх дослідженнях та наукових публі­каціях (якщо це науковий виступ), на останніх виступах у пресі, на радіо та телебаченні як прихильників, так і опо­нентів (якщо це політичний виступ), на аналізі та посиланнях на протоколи попередніх засідань (якщо це громадські збори). Добираючи інформацію, необхідно пам'ятати, що повідомлення буде теоретично обґрунтованим та актуальним лише за умови наявності промовистих прикладів.

Завершивши підготовку, слід організувати інформацію, надати їй чіткості, визначити та сформулю­вати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, до­тримуючись таких вимог:

• теоретична обґрунтованість;

• опора на фактичний матеріал;

—наведення переконливих прикладів; — власне бачення проблеми.

Наступний крок — занотовування плану доповіді, яка включає:

• вступ;

• основний текст (серцевина доповіді);

• висновки.

Використання голосу

Невербальна комунікація супроводжується словами з пев­ною інтонацією, тоном. Голос, тон, виклад, уся сукупність фразових засобів і прийомів повинні свідчити про істинність думки і почуття промовця. Темп мовлення також має практичне значення.

Практичні поради:

Постійно тренуйте свій голос, найзручніший спосіб для цього — читання вголос; контролюйте правильність вимови. Пристосовуйте свій голос до тієї обстановки, де відбувається спілкування. Не говоріть надто голосно — це справляє враження агресивності.

Хто говорить надто тихо, справляє враження людини, яка погано володіє тим матеріалом, про який говорить, або ж не впевнена в собі.

Голос підвищуйте тоді, коли ставите питання, виявляєте радість чи здивування. Голос понижуйте тоді, коли хочете когось переконати або відповісти на запитання.

Мовний етикет

Етикет (з французької — ярлик, етикетка) — це правила поведінки і спілкування людей у суспільстві; зовнішній прояв відносин між людьми, культури особистості. Якщо поняття "етикет" містить у собі обов'язки людей один щодо одного, норми і правила їх поведінки та спілку­вання у різних ситуаціях, то поняття "службовий етикет" визначає норми і правила спілкування тільки на роботі. Мовленнєвий службовий етикет — це правила мовленнєвої поведінки на роботі. Перше враження про людину складається з того, наскільки щиро і привітно вона вітається. Наше враження може бути хибним, але, незважаючи на всю логіку, люди підсвідомо орієнтуються на свої почуття під час привітання.

Тому, незалежно від настрою, треба вітатися завжди привітно. Поганий настрій не слід поширювати на інших людей, оскільки можна наразитися на зустрічну неприязнь. Загальна і мовна культура людини виявляється у вмінні ви­брати доречну форму привітання чи прощання. Вибір зале­жить від того, в якому оточенні перебуває людина, від віку співрозмовника чи співрозмовників, від характеру стосунків між людьми, що вітаються чи прощаються, від того, де й коли це відбувається, тощо.

Формул привітання в українській мові порівняно небага­- то: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! До­- бривечір! Здрастуйте! Формул прощання є трохи більше: До побачення! Бувайте здорові! Ходіть здорові!

Хоч вибір і тут невеликий, але завжди можна знайти потрібний вислів, виходячи з конкретної ситуації, щоб вис­ловити пошану до особи, з якою прощаємося. Не варто під час вітання або прощання з людьми, старшими за віком, малознайомими чи незнайомими, вживати скорочені або усічені форми. Кожна ситуація потребує певних мовних засобів. Згоду, наприклад, можна висловити так: Добре! Згода! Будь ласка! Із задоволенням! З радістю!

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своїй ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.

Розрізняють кілька видів етикету, основними з яких є:

• придворний етикет - суворо регламентований порядок і форми обходження, встановлені при дворах монархів;

• дипломатичний етикет - правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;

• військовий етикет - загальноприйняті в армії правила, норми і манери поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;

• загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.

Одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніше вважалося непристойним, стає загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці за одних обставин, може бути доречним в іншім місці за інших обставин.

Норми етикету, на відміну від норм моралі, є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Вміння правильно поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.