Лекція 4 (тематична)

Морфологічні норми СУМ.

Правопис прізвищ, імен по батькові

План

1. Морфологія як наука.

2. Морфологічні норми СУМ.

3. Правопис прізвищ.

4. Правопис імен по батькові.

5. Особливості використання прикметників, іменників, займенників у діловому мовленні.

1. Морфологія – це розділ науки про мову, що вивчає частини мови, їх відмінювання, сполучуваність із словами, правопис (частково). Морфеміка – розділ науки про мову, що вивчає склад слова (корінь, суфікс, закінчення…).

2. Морфологічні норми передбачають дотримання правил відмінювання слів та їх написання (частково).

3. Як відомо, ім’я – це індивідуальна назва тієї чи іншої особи, її зовсім не обов’язково передавати своїм дітям. А ось прізвище – спадкове найменування. Воно є вирішальним у встановленні родинних зв’язків. Грамотне написання та реєстрування прізвищ має соціальне та культурно-естетичне значення.

Українські прізвища передаються на письмі за загальними правилами та принципами правопису: Біловерхий, Швець, Олексієнко.

Щодо передачі інших прізвищ, то існує ряд правил, проте всі вони зводяться до двох головних: 1). Відповідати українському правопису; 2). У разі важкості написання слід проводити мовну та народно-літературну паралель. Наприклад:

Російською мовою Українською мовою

• Семёнов Семенов, бо Семен

Артёмов Артемов, бо Артем

Ярёменко Яременко, бо Ярема

• Борисов Борисов, бо Борис, а не Боріс

Клименко Клименко, бо Клим, а не Клім

Мирошниченко Мірошниченко, бо Мірошник

• Калиниченко Калиниченко, а не Калініченко або Калиніченко, тому що баба Калиниха!

• Наливайко Наливайко, а не Налівайко, бо наливай!

• Царьков Царков, бо в укр. мові р – твердий

• Вишневская Вишневська, бо вишня, та у суфіксах -ськ, - -цьк, -зьк пишеться м’який знак

4. Творення чоловічих і жіночих імен по батькові.

При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс –ович, який додається до основи слова. Наприклад, Іван + ович = Іванович ; Петро + ович = Петрович; Василь + ович = Васильович; Олексій + ович = Олексійович. Таким чином, у іменах по батькові маємо -ович або -йович, але не -євич!

При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс –івн (а), -ївн (а). наприклад, Іван + івн (а) = Іванівна; Олексій + івн (а) = Олексіївна. Таким чином, жіночі імена по батькові мають - івн (а), -ївн (а), але не євн(а) !!!

Слід пам’ятати, що деякі імена по батькові мають паралельні форми:

Лука – Лукович, Лукич Луківна

Сава - Савович, Савич Савівна

Кузьма – Кузьмович, Кузьмич Кузьмівна

Хома – Хомович, Хомич Хомівна

Микола – Миколайович (часто), Миколович (рідко) Миколаївна, Миколівна

Григорій – Григорович (часто), Григорійович (рідко) Григорівна, Григоріївна

Увага! Лев – Львович, Львівна (у деяких джерелах: Левович, Левівна); Ілля – Ілліч, Іллівна (у деяких джерелах: Ілльович); Яків – Якович, Яківна (часто), Яківлевич (як виняток), Яківлович, Яківлівна (рідко).

Примітка: при творенні деяких імен по батькові відбувається чергування. Наприклад, Антін – Антонович, Антонівна; Федір – Федорович, Федорівна, Нестір - Несторович, Несторівна ( і чергується з о. ).

Особливості використання іменників у ділових паперах:

1. Перевагу надавати неемоційним однозначним іменникам (анонімний лист, а не анонімка, залікова книжка, а не заліковка, товарний потяг, а не товарняк, хворий на астму, а не астматик тощо). Уникати вживання іменників розмовного стилю із суфіксами збільшеності чи зменшеності.

2. Написання іменників на означення посад, звань, професій здебільшого у чоловічому роді (викладач хімії, а не викладачка, прем’єр, а не прем'єрка).

3. Збірні іменники заміняють іменниками у формі множини (не професура, а професори, не городяни, а мешканці міста).

4. Вживати Кличний відмінок (Ганно, Ігоре; краю, весно).

5. Уникати двозначності (голова Петренко зробила зауваження – голова зборів Петренко…..).

6. Вказуючи час за роком, іменник узгоджують з числівником у Р.в. (1990 року, а не у 1990 році).

7. Для іменників чоловічого роду ІІ відміни у Зн. в. однини характерним є нульове закінчення (взяв олівець).

8. Дотримуватися числа (нові меблі).

9. Перевагу надавати повноголоссю (віз із колесами, а не колісьми).

Особливості використання прикметників у ділових паперах:

1. Перевага надається прикметникам книжного походження, тобто слід уникати прикметників розмовного стилю (не роботящий, а працьовитий).

2. Уникати двозначності.

3. Правильно використовувати ступені порівняння (повна стягнена форма: синя, а не синяя; добрий – добріший, більш (менш) добрий; найдобріший, найбільш (найменш) добрий).

4. Прикметник двосторонній уживається тоді, коли йдеться про дві сторони у значенні осіб (двостороння угода).

5. Перевагу надавати повноголоссю (на попередньому, а не на попереднім).

Особливості використання займенників у ділових паперах:

1. Якщо можна, уникати займенників.

2. Уникати вживання займенників із значенням зменшеності (самісінький), складних неозначених форм (абиякий, хто-небудь), усічених форм (на моїм замість на моєму).

3. Використовувати нормативні займенники.

4. Дійова особа у документах стоїть у Н.в. (я запровадив).

5. Уникати двозначності (значна кількість учених взяла участь у засіданнях. Їх виявилося багато).

6. Для уникання зайвого паралелізму, краще використовувати присвійний займенник їхній (їхнє обладнання, їхні пропозиції).

7. Не слід використовувати займенники у присутності тих, про кого йдеться.

Література: Зубков М.Г. Мова ділових паперів.-Х.: Майдан, 2002, с. 155-163.

Глущик С.В. Сучасні ділові папери.-К.: А.С.К., 2003, с. 354, 209.

Шевелєва Л.А.Український правопис у табл.- Х.: Світ дитинства, с.26.

Український правопис/ НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови – 5-те вид., стереотип. – К.: Наук. думка, 1996, с. 105 – 115.

Скрипник Л.Г. Власні імена людей (словник-довідник).- К.: Наук. думка, 1996, с. 288 - 321.

Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови (І части- на).- К.: Радянська школа, 1961, с. 181-183