Діловий стиль та його особливості

Серед стилів сучасних літературних мов діловому належить загальносуспільна роль - він обслуговує потреби в документальному оформленні всіх сфер суспільного життя. Тому кожна людина як член суспільства повинна володіти цим стилем, знати його особливості, нормативні принципи, бо в ньому закріплені як традиційні форми, стереотипи, мовні кліше, так й інноваційні словесні та текстові способи справоведення. Стиль майже не допускає суб'єктивного добору мовних засобів, канонізує їх, і лише сфера функціонування визначає форму документа. У цьому стилі строго діють норми правопису й стилістичні норми - варіантність теж підпорядкована офіційно-діловому колоритові. Несправедливо вважати цей стиль абсолютно "непроникливим" для емоційно-експресивних засобів, як не можна й дозволити собі в ньому "індивідуальну" манеру виконання з експресивними варіантами.

Відколи людина навчилася писати, вона вчиться й ділового мовлення. Зростала кількість ділових паперів, і вдосконалювалося їхнє мовне вираження. І сьогодні цей стиль є не лише стилем діловодства (справоведення) усіх сфер соціального, політичного, економічного, морального й культурного життя суспільства, дипломатії, а й професійно-діловим, який регламентує професійні стосунки мовця і його співрозмовника на офіційно-діловому або фаховому рівні.

У багатьох сферах нашого суспільного життя ділове мовлення тільки починає знову ставати україномовним. За багато років "пасивного" існування в Україні цей стиль втратив власну термінологію, відстав у виробленні стандартів, у вдосконаленні структури і форми, що творилася б засобами мови української.

Статус державності української мови поверне й діловому стилеві його національні прикмети, що узгоджуватимуться з міжнародними стандартами. А поки що нинішньому (і, мабуть, не лише йому) поколінню мовців доведеться заново вчитися української ділової мови. Це нелегко й тому, що ще не скоро буде зруйновано в свідомості багатьох людей в Україні розуміння української мови як мови художньої літератури і розмовного ("хатнього") мовлення; і тому, що діловий стиль як стиль строго канонізованих форм, стандартизованих мовних засобів має багато виявів, засвоювати які можна послідовно, в усе нових життєвих ситуаціях; і тому, що на цьому стилі значною мірою позначився його пасивний статус в Україні недавнього минулого.

Основні ознака ділового стилю такі:

1) послідовність і точність викладу фактів, об'єктивність оцінок, чіткість висловлювань, логічність висловленої думки;

2) нейтральний емоційно-експресивний тон мовлення; відсутність засобів образності, позалітературних лексичних одиниць (діалектизмів, жаргонізмів, просторічної лексики), словотворчих засобів вираження суб'єктивної оцінки;

3) стандартизація мови (усталені словесні формули, повторюваність одних і тих же слів, форм, зворотів, сталість побудови текстів);

4) широке, тематично зумовлене використання професійної термінології (юридичної, бухгалтерської, економічної тощо);

5) використання віддієслівних іменників, пасивних форм, слів-зв'язок;

6) прямий порядок слів, ускладненість (зворотами, вставними словами уточнювальними членами речення) синтаксичних конструкцій.

Звичайно, у навчальному посібнику неможливо навести зразки усіх ділових паперів (це ж не звід зразків документів) і застерегти від усіх можливих помилок у їх написанні, але попередити найтиповіші помилки, переконати в необхідності володіти нормами літературної мови, потребі стилістично їх диференціювати, застосовувати до цього стилю допустимі в ньому етичні й естетичні норми - спробуємо. Маємо на меті допомогти застосувати ці норми до конкретного фаху.

Тому сконденсуємо в цін праці ті правописні, лексичні, граматичні та стилістичні норми, які "працюють" у діловому (професійному, фаховому) мовленні найактивніше, проаналізуємо причини типових помилок, щоб їх не допускати.

Працюючи над мовою документа, необхідно дотримуватися таких правил: