Роль конкуренції у ринковій економіці:

Функція регулювання. 

Щоб перемогти у конкурентній боротьбі, підприємець має виготовляти товар, якому надає перевагу споживач. Звідси під впливом ціни капітали спрямовуються в ті галузі, де можливий найбільший прибуток.

Функція мотивації. 

Підприємства, що пропонують кращу за якістю продукцію, або виготовляють її з меншими виробничими витратами, одержують винагороду у вигляді прибутку (позитивні санкції). З іншого боку, ті підприємства, що не реагують на уподобання клієнтів або порушують правила конкуренції зі своїми суперниками на ринку, виявляються покараними шляхом збитків або виштовхуються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу. 

Конкуренція не тільки активізує стимули до вищої продуктивності, а й дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їхнього ефективного внеску. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результати.

Функція контролю. 

Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства. Наприклад, підприємець може призначити високу ціну, та конкуренція надає покупцеві можливість вибирати серед декількох продавців. Чим досконаліша конкуренція, тим справедливіше ціна.

Монопсонія — це тип ринкової структури, при якій існує монополія одного покупця товару. Обмежуючи свої закупівлі, покупець забезпечує собі монопольний прибуток за раху­нок втрати частини доходів продавця.

Олігопсонія — це тип ринкової структури, при якій існує невелика вузькоспеціалізована група покупців певного то­вару. Обмежуючи закупівлі товару, покупці забезпечують собі монопольний прибуток за рахунок втрати частини до­ходів продавця.

Дуополія — це тип ринкової структури, при якій існує тільки два постачальники певного товару і між ними пов­ністю відсутні монополістичні угоди про ціни, ринки збуту та ішне.

Білатеральна монополія — це тип ринкової структу­ри, при якій виникає протиборство єдиного постачальника і єдиного споживача. Такий ринок виникає на ринку елект­роенергії, водо- та газопостачання.

Таблиця 1. Основні види ринків в умовах досконалої і недосконалої конкуренції

Покупці	Продавці
	Багато	Декілька	Один
Багато	Поліполія (повна конкуренція)	Олігополія - декілька продавців, багато покупців	Монополія - багато покупців, один продавець.
Декілька	Олігопсонія (олігополія попиту)	Білатеральна олі­гополія (декілька продавців і по­купців)	Обмежена моно­полія (один про­давець, декілька покупців)
Один	Монопсонія (монополія попиту)	Обмежена моно­псонія (декілька продавців, один покупець)	Білатеральна мо­нопсонія (один продавець і один покупець)

8.Дохід акціонерного товариства та його розподіл.Норма дивіденду. Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерні товариства створюються в формі публічних або приватних товариств.

Основним актом законодавства, який регулює діяльність акціонерних товариства, є Закон "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 р.

Акціонерне товариство - це одна з організаційно-правових форм підприємств. Воно створюється шляхом централізації грошових коштів (об’єднання капіталу) різних осіб, яка проводиться шляхом продажу акцій з метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Можна сказати, що акціонерне товариство — це так зване товариство капіталів.

Особливості його правового статусу виражає визначення акціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом формування і функціонування статутного фонду товариства.

Акціонерні товариства поділяються на два види:

• акціонерне товариство відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на біржах; акціонерне товариство закритого типу, акції якого поширюються лише серед його засновників.

У ході приватизації в Україні на базі державних підприємств переважно створюються відкриті акціонерні товариства. Засновниками акціонерних товариств можуть стати юридичні особи та окремі громадяни. Засновники укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що передплатили акції, і третіми особами.

10.Закон конкуренції: сутність, економічна основа та механізм. Економічною основою конкурентної боротьби є відносини, пов’язані з розподілом обмежених ресурсів. Тобто кожний суб’єкт конкурентної боротьби бажає за мінімальних затратах отримати максимальну вигоду

У процесі конкуренції існують стійкі істотні причинно-наслідкові зв'язки, які свідчать про те, що це явище не є випадковим, а набуває силу об'єктивного економічного закону.

Процесом-причиною цього закону є те, що в умовах існування багатьох незалежно діючих господарських суб'єктів кожний з них прагне реалізувати свій економічний інтерес через одержання доходу при існуванні різних витрат виробництва і відмінностей споживних вартостей, що створюються.

Формами вияву економічного закону є боротьба за виживання, за одержання місця на ринку, за привернення уваги споживачів до своєї продукції. Формами цієї боротьби є удосконалення виробництва за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат виробництва і досягнення високої норми прибутку.

Для кількісного вираження закону конкуренції можна викорис­тати формулу коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства. Позначимо його КК. Цей показник певною мірою може стати узагаль­нюючим при обчисленні конкурентоспроможності одиниці продукції (найкраще — однорідної, наприклад, 1 т цементу, 1 м тканини, однієї пари взуття тощо).

Коефіцієнт конкурентоспроможності виражає відношення між ринковою вартістю S і витратами підприємства С + V: Цей коефіцієнт фактично характеризує здатність підприємства до виживання. Він не повинен досягати одиниці, оскільки це означа­тиме, що підприємство працює без прибутку. Чим коефіцієнт вищий від 1, тим успішніше діє суб'єкт конкуренції, тим міцніші його по­зиції на ринку.

11. Інфляція як економічний феномен. Причини Інфляції. Інфляція (від лат. inflatio — роздування) — збільшення кількості емітованих грошей, що має наслідком зростання цін, виражених у даній грошовій одиниці.

Рівень інфляції вимірюють за допомогою індексів цін (найчастіше споживчих та виробників, тощо).

Причини інфляції. В економічній науці існувало багато підходів щодо причин інфляції:

Австрійська школа та вільний ринок. За визначенням Мюррея Ротбарда, випуск банками (нині, центральним банком) банкнот в обсягах, більших за накопичений резерв «твердої валюти» (золото, срібло, монети з коштовних металів) може називатись інфляцією.[6] Друк нових грошей може призводити до зростання цін, однак, через складну природу ціноутворення, співвідношення між кількістю надрукованих грошей та цінами не лінійне. Зростання цін може бути викликане багатьма іншими чинниками окрім інфляції. За визначенням Йорга Гюльсмана, інфляція — це збільшення номінальних обсягів будь-якого засобу обміну більше, за те, яке б відбулось в умовах вільного ринку. Оскільки вільний ринок має широке тлумачення, то інфляцію можна звузити до «збільшення пропозиції грошей через порушення прав власності».

Згідно монетарної концепції американського економіста Фішера, одна із головних умов виникнення інфляції полягає в швидшому зростанні грошової маси у порівнянні з ростом об'єму реального продукту, внаслідок чого виникає надлишок грошей, який призводить до їх знецінення та зростання цін.

Немонетарний підхід (кейнсіанський) пояснює причини інфляції надлишком сукупного попиту (інфляційного попиту) або також ростом витрат виробництва, що тягне за собою зростання цін і зростання заробітної плати

12.Економічні аспекти глобальних проблем. Поняття «глобальні проблеми» походить від французького слова «Global», що означає «всезагальний», «той, що охоплює всю земну кулю».

Серед глобальних проблем найчастіше фігурують сировинна, продовольча, екологічна, демографічна, енергетична, проблеми миру та роззброєння, подолання бідності та відсталості, які не нові для людства. З розвитком людської цивілізації можуть виникати і вже виникають нові глобальні проблеми. До глобальних стали зараховувати проблему освоєння та використання ресурсів Світового океану, Космосу. Їх аналіз дає змогу відзначити, що вони тісно взаємопов’язані. Так, енергетична та сировинна проблеми співвідносяться з екологічною, екологічна – з демографічною, демографічна – з продовольчою і т. д.

Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична. І крім того демографічний вибух спостерігається тільки в країнах що розвивається.

Специфіка глобальних проблем полягає в наявності ряду притаманних їм спільних рис:

1. кожна з цих проблем і всі разом відіграють важливу роль для майбутнього людства. Тому затримка з їх вирішенням призведе до деградації умов життя і виробничої діяльності на планеті, що несе в собі смертельну небезпеку для існування людської цивілізації;

2. у процесах і явищах глобальних проблем проявляється поглиблення та ускладнення світогосподарських зв’язків, інтернаціоналізація інших суспільних процесів на Землі;

3. розв’язання цих проблем можливе лише за умови об’єднання зусиль усіх держав і народів.

Класифікація:

проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства. 

забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, раціональне природокористування і збереження природного навколишнього середовища

проблеми у сфері суспільних взаємовідносин 

пов’язані із роззброєнням, забезпечення стабільного миру; подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу

проблеми розвитку людської цивілізації 

проблеми пристосування людини до умов природного і соціального середовища, яке динамічно змінюється під впливом НТР, подолання захворювань, різноманітних епідемій; культурно-моральні проблеми втрати окремою людиною довіри до соціальних інститутів, нестабільності сім’ї та послаблення зв’язку поколінь; боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, торгівлею людьми, тероризмом; проблеми демократизації та охорони прав людини.

Причини загострення світових проблем:

• Низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій.

• Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля і природного газу, призвело до того, що вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%

• Швидка урбанізація населення, зростання гігантських мегаполісів. Це супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, бурхливою автомобілізацією. Загалом на 0,3% території планети сконцентровано 40% всього населення.

• Нераціональне ставлення до природи

• Недалекоглядний підхід економічно розвинутих країн проявляється у певному прагненні закріпити відсталість: сьогоднішнім виробникам потрібні не конкуренти, а споживачі та джерела дешевих ресурсів.

Шляхи розв'язання для країн що розвиваються

• здійснення системи заходів, спрямованих на забезпечення динамічного соціально-економічного розвитку цих країн у науково-технічній і соціально-економічній сферах;

• формування нового світового порядку, який би гарантував реальну допомогу країнам, що розвиваються, у вирішенні їхніх проблем;

• істотне трансформування у межах світового господарства механізму ціноутворення на природні ресурси шляхом відходу від їх визначення гігантськими ТНК, що контролюють природні багатства країн, що розвиваються;

• нарощування випуску готової продукції цими країнами, що дало б змогу навіть за існуючої кон’юнктури на світовому ринку значно збільшити доходи від експорту;

• здійснення прогресивних аграрних перетворень у сільському господарстві цих країн та ліквідація неоколоніальних форм господарювання в цій галузі.

для розвинутих країн

• стимулювання виробництва таких зразків транспортних засобів, техніки, які б не завдавали шкоди довкіллю, забезпечували економію всіх паливно-енергетичних ресурсів.

• швидкий розвиток і використання основних видів відновлюваної енергії, як сонячна, вітрова, океанічна та гідроенергія річок; (енергетична та сировинна)

13. Підприємництво:суть, ознаки та види.Критерії класифікації. Підприємство — це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).

Підприємство як основний суб'єкт ринкової економіки має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак. Як самостійна економічна одиниця підприємство, виходячи із своїх інтересів (одержання прибутків) і виробничих можливостей, визначає, як і для кого виробляти. У зв'язку з цим підприємство виконує такі функції:

організаційну (зводиться до забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх);

• відтворювальну (це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів);

• соціальну (полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах) .Види підприємств: За галузями промислові;сільськогосподарські; «будівельні;транспортні;торговельні;лізингові;банківські

За видом діяльностівиробничі,фінансові,посередницькі,страхові.

За формою власності:приватне підприємство;підприємство колективної власності;комунальне підприємство;державне підприємство;підприємство, засноване на змішаній формі власності.

За способом утворення (заснування):унітарні підприємства;корпоративні підприємства.

За розмірами:малі підприємства;середні підприємства;