1.1. Виникнення аудиту та розвиток аудиторської діяльності

Контроль - це багатоаспектне поняття, яке розглядається як фу­нкція управління в системі функцій менеджменту, як система мето­дів контролю, як система органів контролю. Основною метою конт­ролю є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у різних галу­зях суспільного і державного життя, виявлення тих фактів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети.

Суб'єкти контролю розглядаються вченими практиками в різних економічних джерелах і суттєвих розбіжносте! у їхній класифікації немає.

На рис. 1.1 зображено класифікацію і оцінку суб'єктів господар­ського контролю за Н. Виговською [26].

1 .Органи зако- 1. Органи місце- 1 .Внутрішньо- 1 .Аудиторський

нодавчої влади вого самовряду- системний контроль

вання

2. Органи вико- 2.Внутрішньо-навчої влади господарський

3. Судові органи

Рис. 1.1. Класифікація суб 'єктів господарського контролю

Державний контроль здійснюють органи законодавчої влади (пар­ламентський контроль, який здійснюється Верховна Рада України через комітети, які є постійними робочими органами, та Рахунковою палатою); органами виконавчої влади (адміністративний контроль через органи контролю загальної компетенції - Президент, Головне контрольне управління Адміністрації Президента, міністерства та відомства, які під­порядковуються вищому органу виконавчої влади - Кабінету Міністрів

12

України, та органи контролю обмеженої компетенції або органи спеціа­лізованого контролю - органи банківського контролю органи валютного контролю, органи фінансового контролю, органи податкового контролю, органи статистичного контролю, органи контролю за дотриманням ан­тимонопольного законодавства, органи митного контролю тощо; судовий контроль, який здійснює Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.

Муніципальний контроль здійснюють місцеві ради народних депу­татів і місцеві регіональні органи відповідно до Закону України "Про місцеві ради народних депутатів і місцеве регіональне самоврядування".

Незалежний контроль здійснюють за діяльністю господарюю­чих суб'єктів незалежними спеціалізованими аудиторськими фірма­ми або приватними особами, які зареєстровані як суб'єкти аудитор­ської діяльності.

Контроль власника (керівника) поділяється на внутрішньосистем-ний та внутрішньогосподарський і регулюється самим власником.

Аудиторський контроль широко застосовують у світовій практиці. У його основі лежить взаємна зацікавленість держави, адміністрації під­приємств і їх власників у вірогідності обліку і звітності. В умовах плано­вої, централізовано керованої економіки потреба в незалежному фінан­совому контролі в Україні не виникала. Його цілком заміняла система відомчого і позавідомчого контролю, спрямована на виявлення пору­шень і зловживань у фінансово- господарській діяльності підприємств, помилок і відступів у звітності, покарання винних.

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 році у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться в документах, датованих 1299 роком. У давні часи контроль на прива­тному рівні найбільшого розвитку набув у Стародавній Греції та Стародавньому Римі, на державному - Вавилоні, Єгипті та Китаї.

Тенденція паралельного існування контролю на приватному і державному рівнях зберігається в багатьох європейських державах.

У міру розвитку аудиту поступово змінювались його цілі й мето­ди. Розвиток аудиту сприяв появі нових нормативно-правових актів.

У Великобританії існує серія законодавчих актів про компанії, які повинні один раз протягом року запрошувати незалежного аудитора для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні законодавчі акти щодо проведення обов'язкового неза-

13

лежного аудиту в компаніях були прийняті у Франції (1867), США (1887), Швеції (1895), Німеччині (1931) та інших державах.

Підтверджуючи інформацію фінансової звітності, аудитор висту­пає певним гарантом порядності відносин між акціонерами та інши­ми учасниками господарської діяльності. У цьому й полягає його соціальне значення.

У країнах з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту зі своїм правовим статусом, проте відносини державних структур з аудиторськими організаціями в європейських країнах і США різні. Якщо в США і Великобританії аудиторські організації самостійні, вони самі ведуть підготовку аудиторів, дають їм відпові­дну кваліфікацію та стежать за тим, як вони виконують свої обов'язки, то в багатьх країнах Європи аудиторську діяльність орга­нізовуються урядові установи.

Розвиток аудиту сприяв утворенню великих транснаціональних компаній і фірм, які мають свої філії в багатьох країнах світу. На­самперед це "Велика четвірка" - "Ернст і Янг", "КПМГ", "Ділойт і Туш", "Прайсвотерхаус Купере".

На території України державний контроль існував уже з початку XIX ст., але незалежний аудит поширення не набував. У Радянсько­му Союзі взагалі і в Україні зокрема, існував тільки народний, дер­жавний і партійний контроль, який здійснювали Комітет народного контролю УРСР, Головне контрольно-ревізійне управління, Мінфін України, відомчі контрольно-ревізійні управління. Перехід до нових економічних відносин насамперед був зумовлений змінами у відно­синах власності. У лютому 1991 року Верховна Рада України ухва­лила Закон України "Про власність", у якому суб'єктами права вла­сності України визначені народ України, окремі громадяни, юриди­чні особи та держава. Закон надає реальні права індивідуальної вла­сності широким верствам населення. Почали розвиватися підприєм­ства недержавної форми власності, формується прошарок власників. Подальший стрімкий розвиток цього процесу був пов'язаний з роз­державленням та приватизацією державного майна. Всі ці процеси об'єктивно зумовили необхідність становлення і подальшого розви­тку незалежного аудиту.

Аудиторська діяльність почала розвиватися в Україні з перехо­дом до ринкових відносин.Вона включає такі основні рівні станов­лення:

14

• перший - це ухвалення Закону України "Про аудиторську діяль­ність" у 1993р., який визначив у правовому полі місце аудиту;

• другий - розроблення системи нормативно-правового регулювання аудиту, яка включає національні нормативи і кодекс професійної етики аудиторів України;

• третій - розроблення документів, які потрібні для реалізації нор­мативів і використання їх;

• четвертий - прийняття Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту.

Розвиток ринкових відносин зумовлює необхідність прийняття вели­кої кількості нових нормативних документів, що регламентують нові питання діяльності підприємств; бухгалтерського обліку і звітності; оподаткування і порядок формування собівартості продукції. У зв'язку з цим виникає необхідність створення нової форми контролю за діяльніс­тю підприємств, що включав би в себе консультування з питань органі­зації і ведення бухгалтерського обліку, правильність нарахування подат­ків, правової позиції та інших видів послуг.

Власники і насамперед колективні власники, а також кредитори позбавлені можливості самостійно переконатися в тому, що всі чис­ленні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті у звітності. Вони не мають також доступу до об­лікових записів, відповідного досвіду, тому мають потребу в послу­гах аудиторів.

Згідно зі cm. 8 Закону України "Про аудиторську діяльність" на сьогодні випадками обов'язкового аудиту є для:

• підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звіт­ності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонер­них товариств,

• підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб 'єктів господарю­вання, звітність яких відповідно до законодавства України підля­гає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

•перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спі­льного інвестування, дочірних товариств та інших фінансових по­середників;

15

• емітентів цінних паперів при отриманні ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. Проведення аудиту є обов 'язковим також: в інших випадках, пе­редбачених законами України [5]. У чинному законодавстві України визначено й інші випадки обов'язкового аудиту суб'єктів господа­рювання (Додаток С). На рис. 1.2 наведено порівняння визначення аудиту за законодавством України та міжнародними стандартами аудиту.

Рис. 1.2. Порівняння визначення аудиту за законодавством України та МСА

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ

Нині аудит виділений у самостійну сферу комерційної ді­яльності і є комплексом професійних послуг з підготовки та надання рекомендацій у сфері обліку та економіки, фінансів і права, а аткож допомоги з їхнього практичного застосуван­ня, що дає можливість клієнту використовувати найкращі способи адаптації управлінського середовища в конкретній ринковій ситуації.

16