Оперативний план розвитку кар'єри

Складно на самому початку свого професійного шляху визначитися раз і назавжди як з вибором конкретної кар'єри, так і з вибором конкретної роботи. Допоможе у цьому розбивка всієї діяльності на серію проектів.

Поцес побудови своєї кар'єри слід розглядати не як безперервну дія, що триває протягом усього життя (чим вона і є!), а як послідовність проектів, тобто дій з певним результатом, обмежених у часі й ресурсі. Це полегшить вироблення конкретних кроків по втіленню кар'єрних задумів у життя і дозволить:

• істотно зменшити горизонт планування,

• конкретизувати цілі,

• збільшити точність планів і прогнозів, що скадаються.

Для того щоб чітко спланувати свою кар'єру у вигляді послідовності проектів, слід освоїти технологію планування й проектного керування.

Відкриваючи проект з розвитку своєї кар'єри, варто визначитися з:

• певною метою

• на певний період.

Наприклад:

• якщо старт високий, можна поставити завдання росту вертикального:

(керівник відділу фінансового аналізу - стати фінансовим директором - у даній компанії або в іншій компанії).

• якщо старт більш низький, поставити завдання росту горизонтального (протягом двох років):

(менеджер з продаж - керівника відділу регіональних продаж - директор з продаж (через кілька років).

• поставити завдання перепрофілювання:

(асистента у відділі продаж - бренд-менеджер у відділі маркетингу).

Це зручні й досяжні цілі, якщо хоча б якась робота вже є.

Проте для молодих фахівців часто формулювання

відповіді на питання, ким вони НЕ хотіли б працювати, значно простіше, ніж вибір бажаної кар'єри.

Це теж може бути методом формування плану проекту:

• визначити спеціальності, що примикають до отриманої професійної галузі, але не є бажаним об'єктом кар'єри в найближчому майбутньому,

• з тих, що залишилися, вже вибрати ті види діяльності, які викликають найменше відторгнення.

Проект “scope”

(в перекл. «границі, рамки, межі (можливостей, знань і т.п.); масштаб, розмах, сфера, область дії»).

Суть проекту “scope”.

Основною, незмінною частиною проекту є:

• визначення основних цілей проекту з розвитку своєї кар'єри,

• строків досягнення цих цілей,

• ресурсів, необхідних для реалізації проекту,

Принциповою умовою є:

• незмінюваність суті проекту, scope, до досягнення результату. Інакше результату не вдасться досягти ніколи. "Вибрали собі напрямок - і йдемо!"

Планування - визначення логічної послідовності рішення серії завдань, що ведуть до реалізації проекту. Для того щоб урахувати всі можливі завдання, які потрібно буде вирішувати, краще провести

• мозковий штурм:

• збираються різні учасники, які пропонують велику кількість кроків, необхідних для успішного втілення проекту;

• кожна пропозиція враховується й вписується в програму реалізації, навіть якщо це буде завдання "потрапити на прийом до президента країни й одержати в нього монополію на торгівлю алкоголем";

• кожне завдання обмежують термінами, умовами виконання й необхідними для виконання ресурсами;

• у результаті народжується загальний план, draft, чернетка дій на шляху до поставленої мети з усіма завданнями й заходами.

Ще на етапі планування проекту розвитку кар'єри варто окрему увагу приділити ризикам, тобто ситуаціям, настання яких здатне різко відвести проект від наміченого плану й навіть повністю його знищити. Ризики кар'єри дуже важлива тема.

На що впливаємо, на що НЕ впливаємо у своїй кар'єрі.

Ризики кар'єри

Всі ризики, яким підданий проект з розвитку кар'єри, можна об'єднати в три основні групи:

1) соціальні ризики

2) матеріальні (ресурсні) ризики

3) стихійні ризики

1. Соціальні ризики неоднорідні по своїй суті - це ризики, пов'язані з такими факторами, як:

• походженням конкретної людини,

• успадкованим і придбаним соціальним і майновим статусом (рівень освіти, відсутність необхідних зв'язків серед влади імущих),

• особистісними особливостями,

• фізіологічними особливостями,

• ступенем впливу людини, яка будує свою кар'єру, на т.зв. stakeholders, осіб, що мають інтерес і вплив у даному проекті - члени родини, товариші по службі, начальники, іноді друзі нашого "кар'єриста". Підтримка починань із боку stakeholders підсилює ймовірність удалого завершення проекту, а активні інтриги й протиборства послабляють імовірність успіху.

Наявність соціального ризику не означає, що розвиток удалої кар'єри буде неможливо, просто на подолання наслідків ризику потрібно закласти окремий ресурс. Вплинути на свій колір шкіри, як правило, не можна, і віросповідання не прийнято коректувати, але грамотне вибудовування кроків по зниженню ступеня впливу цих ризиків дозволяє їх перебороти.

2. Матеріальні (або ресурсні) ризики - це ступінь контролю над необхідними для проекту матеріальними ресурсами.

Якщо, наприклад,

• гроші на додаткову освіту людина заробила сама, то вона цілком управляє як вибором напрямку освіти, так і його ходом. Якщо ж вона направлена на навчання з попередньої роботи або навчання оплачують батьки, то воля вибору для неї вже трохи обмежена.

• відсутність накопиченого на колишньому місці роботи пристойного рахунку в банку при бажанні кардинально змінити свою спеціалізацію, компанію, галузь або взагалі стартувати свій бізнес. Стартові проекти, звичайно, вимагають на початку серйозних інвестицій, а дохід вони починають приносити через тривалий проміжок часу потому - при виході на планову потужність.

Так само ризики матеріальні вносять необхідність додаткового розрахунку кроків по проекту, але рідко здатні скасувати його в принципі. Взагалі, матеріальні ризики – найлегше відновлювані. Тому що, на відміну від вільних креативных ідей, вільних грошей у природі є багато. Знайти гарного інвестора - завдання не просте, але цілком розв'язуване.

3. Стихійні ризики - вплив непідвласних волі людини, що будує свою кар'єру, факторів:

• зміна ринкової кон'юнктури,

• руйнування компанії,

• критичні зміни правил гри в індустрії з боку держави й фіскальних органів,

• катастрофа суспільно-економічної формації,

• війни,

• землетруси,

• повені й ін.

Стихійні ризики не піддаються адекватному прогнозуванню при плануванні кар'єрного проекту, тому їхнє подолання пов'язане з "уведенням плану Б" - по суті, зі створенням плану розвитку кар'єри, альтернативного первісному. Тобто мова йде про відкриття нового проекту. І в ньому теж будуть свої ризики, які треба врахувати.

При роботі з ризиками варто оцінити два основних фактори:

• імовірність настання ризику

• небезпеку (збиток) від настання ризику.

Імовірність настання ризику

• вище 0,6 - варто вже розцінювати як обмеження (тому що його можливість досить висока; вступає в дію закон Мерфі: якщо неприємність може трапитися, вона обов'язково відбудеться) і включати в етапи планування й оптимізації плану.

• менше 0,5 - варто підстрахувати деякими додатковими ресурсами, але в основні кроки етапу планування й оптимізації плану цей ризик можна не включати.

Для більше точної роботи з ризиками варто врахувати небезпеку (збиток), який вони наносять.

Небезпека (збиток) від настання ризику можна экспертно оцінити за шкалою від 1 до 10, де:

• 1 - збиток майже не відчувається,

• 10 - збиток приведе до закриття проекту.

Ступінь залежності проекту від ризику.

• Помноживши ймовірність настання ризику на коефіцієнт збитку, одержуємо ступінь залежності проекту від ризику. Чим ближче отримане число до 10, тих серйознішим є ризик.

Процес оптимізації - означає критичний перегляд усього плану знову й видалення з нього тих завдань, вирішення яких є необов'язковим або нездійсненним при наявних ресурсах або наявному ліміті часу.

Саме на даному щаблі завдання типу візиту до президента країни будуть викреслені, якщо немає достатнього адміністративного ресурсу для їхнього виконання. Відразу, на етапі планування, такі завдання не варто відкидати, незважаючи на їхню удавану абсурдність, тому що дуже складно відокремити реалізовані завдання від нереалізованих у момент складання плану. Спроба обмежити себе тільки добре відомими й зрозумілими завданнями може привести до примітивного алгоритму дій, заздалегідь обмежуючи проект тільки стандартними завданнями й умовами, що позбавляють його конкурентоспроможності. Весь проект може тоді звестися до завдання "добре вчитися й добре трудитися", що навряд чи просуне вас по бажаних кар'єрних сходах, тому що не виділить із великого числа таких же претендентів.

У ході оптимізації відбувається:

• перевірка завдань на логічну зв'язаність, залежність їх одне від одного,

• на необхідність і достатність наявних ресурсів для виконання завдань проекту,

• визначення часових термінів для вирішення кожного завдання,

• вибудовування порядку й послідовності конкретних кроків.

Оптимізований план являє собою реальну логічну послідовність завдань і дій по їхній реалізації з врахуванням наявних ресурсних і часових обмежень і можливостей.

Далі визначається критичний шлях проекту, тобто найменший час, за який може бути здійснений проект.

Для цього необхідно:

• проаналізувати зв'язаність завдань між собою

• залишити ті з них, які додають найбільшу кількість часу до загального часу проекту.

Наприклад, можна поставити собі завдання зайняти позицію керівника відділу й бути професійно готовим до її вирішення, але якщо в компанії всі просування здійснюються на основі процедури оцінки виробленої один раз у півроку, то час, необхідний для вирішення завдання одержання нової посади, не може бути меншим, ніж проміжок між двома успішно пройденими оцінками.

Безпосереднє виконання.

У ході виконання: намічаємо певні "точки звірки" - звичайно вони прив'язані до часу- один раз на місяць:

• дивимося на всі досягнуті результати,

• порівнюємо з поставленими завданнями,

• робимо аналіз своїх дій,

• вибираємо найбільш ефективні й відмовляємося від нерезультативних,

• вносимо корективи в нову версію оптимізованого плану.