2. Систему органів юстиції становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) територіальні органи юстиції:

- Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим;

- обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

- районні, районні у містах управління юстиції;

3) державні підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства юстиції.

Основними напрямками діяльності органів юстиції є:

1. діяльність із забезпечення правосуддя;

2. 2) діяльність з юридичної допомоги;

3. Діяльність з виконання рішень (вироків), постанов судових органів.

Правову основу діяльності органів юстиції становлять Конституція, Закони України «Про виконавчу службу», «Про нотаріат», «Про органи реєстрації актів громадянського стану», «Про виконавче впровадження» та інші нормативно – правові акти.

Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, його очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Верховна Рада України за поданням Прем’єр – міністра України.

Міністерство юстиції України забезпечує реалізацію державної правової політики, напрацьовує і готує пропозиції щодо проведення правової реформи, сприяє розвитку правової науки, готує проекти законів та інших нормативно – правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного устрою тощо. Чинне місце в його роботі належить державній реєстрації актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які набувають юридичної сили лише після їх реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Міністерство юстиції України здійснює роботу із систематизації законодавства України, готує пропозиції про його кодифікацію, веде Єдиний класифікатор галузей законодавства України, а також наділений правом офіційного видання збірників законодавства та кодексів України, роз’яснення чинного законодавства державним органам, підприємствам, установам, організаціям.

У складі Міністерства юстиції України створена Державна виконавча служба, яка здійснює своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладене на державних виконавців. Вимоги державного виконавця при виконанні ним посадових обов’язків для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. При міністерстві діє Уповноважений у справах додержання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Завдання, покладені на Міністерство юстиції України, на регіональному рівні, мають реалізовувати територіальні (місцеві) органи юстиції.

До структури органів юстиції входять також органи нотаріату та реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).

3. Нотаріат в Україні – це система державних органів та посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм нотаріальної вірогідності (сили).

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція, Закон України «Про нотаріат» та інші нормативно – правові акти.

Діяльність нотаріату спрямована на охорону власності, прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, сприяння в зміцненні та запобігання правопорушень.

Систему нотаріальних органів становлять:

1) державні нотаріальні контори;

2) державні нотаріальні архіви;

3) приватні нотаріуси.

Міністерство юстиції України наділене правом відкривати і ліквідовувати нотаріальні контори, а відповідні управління юстиції – приватну нотаріальну діяльність.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має юридичну освіту, пройшов стажування в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса протягом шести місяців, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво на право займатися нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних, громадських підприємств та організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, за винятком викладацької, наукової та творчої.

На нотаріусів покладається вчинення нотаріальних дій в Україні. Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У тих населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчинюються уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевих рад, а за кордоном – консульськими установами та дипломатичними представництвами України.

Крім того, до нотаріально засвідчених прирівнюються заповіти та доручення, засвідчені посадовими особами певних організацій за обставин, коли поблизу немає нотаріуса і разом з тим виникає потреба у вчиненні таких дій (головні лікарі закладів охорони здоров’я та їх заступники з медичної частини, капітани морських суден, начальники експедицій, командири військових частин та деякі інші особи).

Нотаріальні контори та посадові особи мають право вчинювати тільки ті нотаріальні дії, які віднесені законом до їх повноважень.

Державні нотаріальні контори згідно зі ст. 34 Закону України «Про нотаріат» мають право вчиняти 21 нотаріальну дію, основними з яких є:

1. посвідчення угод;

2. прийняття мір до охорони спадкового майна;

3. видання свідоцтв про право на спадщину;

4. накладання заборони відчужень нерухомого майна;

5. засвідчення вірності копій документів та виписок з них.

Приватний нотаріус наділений правом вчинювати такі самі дії, як і державний нотаріус.

Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують правильність копій і виписок з документів, що зберігаються в справах.

Нотаріальні та прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених ст. 9 вищезазначеного Закону правил, є недійсними. Відома у вчиненні нотаріальної дії чи неправильне її вчинення можуть бути оскаржені в суді.

4. Адвокатура – це добровільне професійне об’єднання юристів, яке покликане сприяти захисту прав і свобод людини і громадянина, представляти законні інтереси фізичних і юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством України.

Правовою основою діяльності адвокатури є Конституція, Закон України «Про адвокатуру» та інші нормативно – правові акти і статути адвокатських об’єднань.

Адвокатура здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму і конфіденційності.

Адвокатом може бути громадянину країни, який має вищу юридичну освіту, стаж за фахом юриста або помічника адвоката не менш двох років, склав кваліфікаційні іспити, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді , прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, Служби безпеки, органах державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Основні види адвокатської діяльності:

1) захист громадян у процесі дізнання, попереднього слідства і розгляду справи в суді;

2) надання консультацій, довідок і роз’яснень з юридичних питань;

3) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;

4) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у суді та інших державних органах;

5) правове забезпечення підприємницької діяльності.

Чинне законодавство встановлює певні механізми правового захисту адвокатської діяльності. Професійні права , честь, гідність адвоката захищаються законом, внаслідок чого заборонено втручатися в його діяльність , вимагання від адвоката, його помічника відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Документи, пов’язані з виконанням адвокатського доручення не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв’язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції відповідного прокурора. Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв’язку з наданням ним юридичної допомоги громадянам та юридичним особам . У всіх випадках кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури, а видане свідоцтво анульоване у випадках:

1. засудження адвоката за вчинення злочину – після набрання вироком законної сили;

2. обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним;

3. втрати громадянства України;

4. грубого порушення вимог Закону України «Про адвокатуру», інших законодавчих актів, присяги адвоката.

Основні поняття та терміни: Омбудсмен, органи юстиції, нотаріат, нотаріус, адвокатура, адвокат.

Питання для самостійної перевірки знань

1. Для чого необхідний інститут Уповноваженого з прав людини?

2. Які ви знаєте форми реагування Уповноваженого з прав людини на факти порушення прав і свобод людини і громадянина?

3. Які нотаріальні дії вчиняються органами нотаріату?

4. Якими видами діяльності може займатися адвокат?

5. Які правові гарантії надаються адвокатам в Україні?

Теми рефератів

1. Роль Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в захисті прав і свобод громадян України.

2. Чи держава готова до захисту прав громадян?

3. Чи потрібні в Україні правозахисні організації і яка їх роль?

4. Юридичний механізм забезпечення і захисту прав людини.

5. Нотаріат в Україні.

Основна література

• Конституція України.

• Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс. – К.: Центр учбової літератури, 2007, с. 90 – 99.

Р. III. Основи цивільного права і цивільного процесу

Основи цивільного права

Тема : « Зобов’язання. Забезпечення виконання зобов’язань.»

План

1. Поняття, види зобов’язань, підстави їхнього виникнення і припинення.

2. Недоговорні зобов’язання.

3. Договір, як основна підстава виникнення зобов’язань.

4. Способи забезпечення виконання зобов’язань.

1. Зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Таким чином, уповноваженою особою (носієм права, що випливає із зобов’язання) в зобов’язанні є кредитор.

Зобов’язальні відносини мають такі ознаки:

1. об’єктом зобов’язання є дія (передати річ, виконати роботу, надати послугу);

2. зміст суб’єктивного права, що випливає із зобов’язання, зазвичай, визначається договором. Наприклад, права орендаря складського приміщення визначаються договором оренди. За межі договору права орендаря не повинні виходити;

3. зобов’язальні відносини завжди обмежені певним строком, за своєю природою вони кінцеві. Тому і права, що випливають із зобов’язання, мають кінцеві строки;

4. права, що випливають із зобов’язання, захищаються законом відносно. Тобто, у разі невиконання зобов’язання кредитор має право звернути свої претензії тільки до однієї конкретної особи – боржника.

Види зобов’язань:

1. за розподілом прав і обов’язків розрізняють односторонні і двосторонні (взаємні) зобов’язання. В односторонньому зобов’язанні одна сторона є носієм прав, а інша – носієм обов’язків. У двостороннім зобов’язанні права й обов’язки покладені на обох сторін;

2. за підставами виникнення розрізняють договірні і позадоговірні зобов’язання (зобов’язання з правопорушень, заподіяння шкоди й інших юридичних фактів);

3. за спрямованістю розрізняють регулятивні й охоронні зобов’язання. Регулятивні зобов’язання «обслуговують» цивільний оборот, тобто правомірний перехід прав і обов’язків від одних осіб до інших. Охоронні зобов’язання націлені на відновлення порушених прав.

Підстави виникнення і припинення зобов’язань – це юридичні факти, у силу яких виникають і припиняються зобов’язання. До підстав виникнення зобов’язань відносять як дії, так і події. Дії можуть бути правомірними і неправомірними: