1. Кримінальне право має такі характерні риси:

1) являє собою систему (сукупність) правових норм, встановлених у суспільстві. Норми кримінального права – це узагальнені правила поведінки, які є загальнообов’язковими до виконання. Ці норми здебільшого виступають як норми-заборони. Вони забороняють певні вчинки людей, а саме злочинні дії або злочинну бездіяльність, під загрозою застосування за їх вчинення особливих примусових заходів – кримінального покарання;

2) його норми встановлюються лише вищим органом законодавчої влади – Верховною Радою України і закріплюються у відповідних законах. Ніякі інші державні органи або посадові особи (навіть Президент України) не правомочні видавати норми кримінального права. Тим самим це право відрізняється від інших галузей права.

3) має свій предмет і метод правового регулювання. Ч.2 ст.1 Кримінального кодексу України (КК України) визначає , які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Злочин і покарання – дві головні інституції, що визначаються нормами кримінального права. Саме ці відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину і застосуванням за це певних покарань, і становлять предмет кримінального права. Застосування покарання до конкретної особи, яка вчинила злочин, є методом правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку із вчиненням цього злочину.

Кримінальне право – це галузь права, сукупність правових норм, прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочини та які види та межі покарань застосовуються до осіб , що їх вчинили.

Кримінальному праву притаманні такі принципи:

1. принцип законності означає, що немає злочину – немає покарання без вказівки на це закону. Зміст цього принципу розкривається у ч.2 ст.4 КК України: «Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння»;

2. принцип рівності громадян перед законом означає, що особи, які вчинили злочин, рівні перед законом і підлягають кримінальній відповідальності незалежно від статті, національності, походження, майнового стану, займаної посади, віросповідання, переконання тощо;

3. принцип особистої відповідальності за наявності вини особи означає, що «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (ч.2 ст.61 Конституції України) і можлива лише при встановленні в діянні конкретної особи вини в формі умислу чи необережності (ст..ст.23-25 КК України);

4. принцип невідворотності кримінальної відповідальності означає, що кожна особа повинна нести кримінальну відповідальність, і вона не може бути покарана за один і той же злочин двічі (ч.3 ст.2 КК України);

5. принцип гуманізму означає, що кримінальний закон заперечує жорстокі, болісні та тілесні покарання, не має на меті помститися особі, яка вчинила злочин, заподіяти їй фізичні страждання. Гуманізм кримінального права полягає і в тому, що особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки (ч.1 ст.47 КК України);

6. принцип справедливості (індивідуалізації) відповідальності означає, що покарання, яке застосовує суд до особи злочинця, має бути у межах закону, конкретним та індивідуальним з урахуванням тяжкості вчиненого злочину;

7. принцип економії кримінальної репресії означає, що законодавець із загальної маси протиправних діянь до сфери кримінально караних відносить лиш ті з них, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, грубо порушують публічні або приватні права та інтереси, завдають таким правам та інтересам істотної шкоди або створюють реальну можливість заподіяння такої шкоди.

2. Кримінальне право знаходить своє відображення в законодавстві України про кримінальну відповідальність, що являє собою єдину нормативну систему – Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України, який складається із кримінальних законів, що викладені у вигляді норм.

Кримінальний кодекс України був прийнятий 5 квітня 2001 року, що набрав чинності 1 вересня 2001 року і складається з двох частин – Загальної та Особливої, які поділяються на розділи і статті. Багато статей КК України поділяються на частини, які виділені в окремий абзац. У деяких випадках статті або частини статей КК України поділяються на пункти, що мають цифрове позначення (наприклад, ч.2. ст.115 «Умисне вбивство» містить 13 пунктів).

Загальна і Особлива частини КК України пов’язані між собою і утворюють нерозривну системну єдність, яка найбільш помітна при застосуванні окремих статей. Не можна застосувати кримінально – правову норму, що містить в Особливій частині КК України, не звернувшись при цьому до Загальної частини.

Загальна частина Кримінального кодексу складається з 15 розділів, у яких зосереджені норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, відображають завдання КК та межі його дії, чинність закону у часі й просторі, підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину і покарання, види кримінальних покарань, загальні засади призначення покарань і звільнення від них, особливості кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх й таке інше.

Особлива частина Кримінального кодексу складається з 20 розділів, у яких зосереджені норми, що вказують, які конкретно суспільно небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили. Кожен розділ Особливої частини присвячений певній групі злочинів. Критерієм такого поділу є родовий об’єкт, тобто однорідні соціальні блага, цінності, суспільні відносини, на які посягає злочин. Наприклад, розділ ІІ містить склад злочинів проти життя та здоров’я особи.

У зв’язку з тим, що абсолютна більшість норм Особливої частини встановлює кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, їх структура характеризується однорідністю і складається, як правило, із двох елементів – диспозиції і санкції.

Диспозицією називається частина норми Особливої частини КК України, що визначає зміст злочинного діяння.

Для описування ознак складу конкретного злочину законодавець використовує один із чотирьох видів диспозицій:

1. проста диспозиція називає лише склад злочину і не розкриває його змісту (ст.119 КК України «Вбивство через необережність»);

2. описова диспозиція називає склад конкретного злочину і розкриває його зміст, тобто дає його визначення (ч.1 ст.185 КК України «Крадіжка чужого майна»);

3. бланкетна диспозиція називає лише сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норм інших галузей права або інших підзаконних актів (ст.271 КК України «Порушення вимог законодавства про охорону праці»);

4. відсильна диспозиція називає ознаки певного складу злочину найчастіше у першій частині статті або називає лише сам склад злочину, а ознаки, що обтяжують такий злочин, вказує в наступній частині статті або відсилає до іншої статті (ст.115 КК України «Умисне вбивство»).

За вчинений злочин у кримінальному законі залежно від його суспільної небезпечності встановлено санкцію. Санкцією називається частина норми Особливої частини КК України, яка визначає вид і розмір покарання за злочин, зазначений в диспозиції.

За видом і розміром покарання можна встановити, якої тяжкості злочин вчинено – особливо тяжкий чи середньої або невеликої тяжкості. У КК України застосовуються відносно – визначені та альтернативні санкції.

Відносно – визначеною є санкція, яка має один вид покарання і вказує його нижчу та вищу межі. Розрізняють два види даної санкції:

1. з нижчою (мінімумом) і вищою (максимом) межами покарання (на строк «від» і «до»). У цьому разі в законі передбачені нижча та вища межі певного покарання;

2. з максимумом покарання (на строк «до»). У цьому разі в законі визначається тільки вища межа покарання, більше за яку суд не може призначити покарання.

Альтернативною є санкція, в якій міститься вказівка на дві або кілька видів основних покарань, з яких суд обирає лише одне.

Значна частина санкцій у діючому КК України є альтернативними.

Основні поняття та терміни: кримінальне право, принцип законності, принцип рівності громадян перед законом, принцип особистої відповідальності за наявності вини особи, принцип невідворотності кримінальної відповідальності, принцип гуманізму, принцип індивідуалізації відповідальності, принцип економії кримінальної репресії, диспозиція, проста диспозиція, описова диспозиція, банкетна диспозиція, відсильна диспозиція, санкція, відносно-визначена санкція, альтернативна санкція.

Питання для самостійної перевірки знань

1. Назвіть характерні риси кримінального права.

2. Які принципи кримінального права України ви знаєте?

3.Що є основним джерелом кримінального права України? Дайте йому коротку характеристику.

4. Що таке диспозиція? Назвіть та охарактеризуйте види диспозиції.

5. Що таке санкція? Які санкції застосовуються судом при визначенні покарання?

Теми рефератів

1. Кримінальний кодекс України – основне джерело кримінального права України.

2. Гуманізація кримінального законодавства.

Основна література

• Кримінальний Кодекс України. Розділ I , II.

• Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс. – К.: Центр учбової літератури, 2007, с. 208– 213.

Основи кримінального права

Тема: « Злочин, об’єкт та суб’єкт злочину.»

План

1. Злочин, його характерні ознаки. Види злочинів за характером і ступінню суспільної небезпечності.

2. Склад злочину.

3. Співучасть у злочині.

1. Відповідно до ч.1 ст.11 КК України злочином визнається суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність, вчинене суб’єктом злочину.

Даною статтею визначено два види злочинного діяння:1) злочинна дія – це суспільно небезпечна винна поведінка особи, яка заборонена кримінальним законом; 2) злочинна бездіяльність – це суспільно небезпечна пасивна поведінка особи, яка виявляється в утриманні від вчинення дії, яку вона могла і зобов’язана була вчинити за вимогою закону.

Характерними ознаками злочину є:

1. суспільна небезпечність. Означає, що дія чи бездіяльність завдає шкоду чи створює загрозу завдання шкоди об’єктам, що охороняються кримінальним законом;

2. протиправність. Означає, що злочином є лише те діяння, яке прямо передбачене кримінальним законом. Під протиправністю розуміється порушення особою конкретної кримінально-правової норми;

3. винність. Означає, що діяння вважається злочином тільки тоді, коли в діях особи є вина в формі умислу чи необережності;

4. караність. Означає, що злочином є тільки те діяння, за яке кримінальним законом передбачений певний вид і розмір покарання.

Діяння не може вважатися злочином, якщо воно не має хоча б однієї з цих ознак. В той же час не є злочином діяння, яке формально має всі ознаки злочину, але не становить суспільної небезпеки.

За характером і ступінню суспільної небезпечності а також виду покарань і розміру його санкцій злочини поділяються на чотири категорії:

1. злочини невеликої тяжкості –за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більш двох років, або інше, більш м’яке покарання (незаконне розголошення лікарської таємниці (ст..145), незаконне використання товарного знака (ст.229));

2. злочини середньої тяжкості – за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більш п’яти років (виготовлення, збут і використання підроблених недержавних цінних паперів (ч.1 ст.224), завідомо незаконне затримання чи незаконний привід (ч.1 ст.371));

3. тяжкі злочини – за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більш десяти років (умисне тяжке тілесне ушкодження (ч.1 ст.121), розбій (ч.1-2 ст.137));

4. особливо тяжкі злочини – за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі (державна зрада (ст..111), умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч.2 чт.115)).

Стадії учинення злочину – це етапи підготовки і здійснення умисного злочину. Кримінальний кодекс розрізняє наступні стадії злочинної діяльності:

1. готування до злочину. Під готуванням слід розуміти підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змову про вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину;

2. замах на злочин. Замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не був доведений до кінця з незалежних від неї причин;

3. закінчений злочин. Закінченим злочином визнається діяння, що містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального Кодексу.

Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею закону, що передбачає відповідальність за закінчений злочин. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне кримінальної відповідальності.

Кримінальний кодекс заохочує добровільне припинення приготування до злочину або замах на злочин, гарантуючи повне звільнення від кримінальної відповідальності або зменшення її обсягу. Добровільна відмова від злочину можлива тільки на стадіях готування і замаху.

2. Поняття злочину конкретизується у формі окремих складів злочинів.

Склад злочину – це сукупність встановлених кримінальним законом об’єктивних т а суб’єктивних ознак, які характеризують суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Склад злочину створюють чотири групи ознак:

1. об’єкт злочину;

2. об’єктивна сторона злочину;

3. суб’єкт злочину;

4. суб’єктивна сторона злочину.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність складу злочину в цілому та виключає кримінальну відповідальність.

За ступенем суспільної небезпеки розрізняють наступні види складів злочинів:

1. основний склад злочину ( без обставин, що обтяжують або пом’якшують покарання);

2. привілейований склад злочину ( з обставинами, що пом’якшують покарання);

3. кваліфікований склад злочину (з обставинами, що обтяжують покарання).

Об’єкт злочину – це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, блага та цінності, на які скоєне посягання. Ст.1 Кримінального кодексу України містить перелік об’єктів, які перебувають під кримінально-правовою охороною: права та свободи людини та громадянина; власність; громадський порядок та громадська безпека; довкілля; конституційний лад України; мир та безпека людства.

Об’єктивна сторона злочину – це зовнішня сторона злочину. Всі її ознаки ( елементи ) містяться в диспозиціях статей кримінального кодексу.

Ознаки (елементи) об’єктивної сторони складу злочину:

1. суспільно небезпечне діяння (в формі дії або бездіяльності);

2. суспільно небезпечні наслідки діяння;

3. причинний зв’язок між діянням та його суспільно небезпечними наслідками;

4. місце, час, обстановка, спосіб, засоби вчинення злочину.

Необхідним елементом об’єктивної сторони є суспільно небезпечне діяння. Інші елементи є необов’язковими. Вони враховуються при кваліфікації злочинного діяння лише тоді, коли прямо зазначені в диспозиції конкретної статті Особливої частини Кримінального кодексу.

Суб’єкт злочину – це особа, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності. Суб’єктом злочину може бути тільки фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Осудність –це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Неосудність – це обумовлена розладом психіки нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент скоєння суспільно небезпечного діяння.

Обмежена осудність – означає, що під час здійснення злочину особа внаслідок психічного розладу була нездатна повною мірою усвідомлювати свої дії (або бездіяльність) і керувати ними. Особа, визнана судом обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності. Однак при призначенні покарання суд враховує обмежену осудність особи і може вживати замість покарання примусові заходи медичного характеру.

Щодо віку кримінальної відповідальності, то за загальним правилом, він складає 16 років. За окремі злочини, вичерпний перелік яких наведений в законі (ч.2 ст.22 КК), відповідальність настає з 14-ти років. І навпаки, закон визначає ряд злочинів, відповідальність за які настає тільки з досягненням повноліття. Такими, наприклад, є посадові злочини.

Суб’єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує її ставлення до суспільно небезпечного діяння, яке нею вчиняється , та до його наслідків. Суб’єктивна сторона має обов’язкові та факультативні ознаки. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є вина у формі прямого умислу чи необережності. До факультативних ознак суб’єктивної сторони відносять мотив та мету злочину.

3. Коли навмисний злочин вчиняється двома і більше особами , має місце співучасть у злочині. Співучасть має ряд ознак:

1) учасниками злочину є не менш ніж дві деліктоздатні особи. Не є співучастю скоєння злочину однією деліктоздатною особою за допомогою неосудної особи або особи, що не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність;

2) злочин вчиняється загальними зусиллями всіх співучасників;

3) Всі співучасники діють умисно.

В залежності від ролі у злочинному діянні кримінальний закон розрізняє наступні види співучасників:

1) виконавець – особа, що безпосередньо вчинила злочин , або та, що вчинила його шляхом використання осіб, які не підлягають кримінальній відповідальності;

2) організатор – особа, що організувала скоєння злочину чи керувала його здійсненням, або створила організовану групу чи злочинну організацію та керувала нею, або забезпечувала фінансування чи організоване приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації;

3) підбурювач – особа, що підмовлянням, підкупом, погрозою, примусом чи іншими засобами схилила іншого співучасника до вчинення злочину;

4) посібник – особа, що порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла скоєнню злочину іншими співучасниками, а також особа, що заздалегідь обіцяла сховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предметі, здобуті злочинним шляхом, придбати або збути такі предмети.

При призначенні покарання співучасникам враховується характер та ступінь участі кожного з них. За інших рівних умов найбільш небезпечними співучасниками є виконавець та організатор.

Основні поняття та терміни: злочин, суспільна небезпечність, протиправність, винність, караність, склад злочину, об’єкт злочину, об’єктивна сторона злочину, суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона злочину, осудність, неосудність, обмежена осудність, співучасть у злочині, виконавець, організатор, підбурювач, посібник.

Питання для самостійної перевірки знань

1. Що таке злочин? Назвіть характерні ознаки злочину.

2. На які види поділяються злочини в залежності від ступеня суспільної небезпечності , виду покарань і розміру його санкцій?

3. Що є об’єктом злочину?

4. Хто може бути суб’єктом злочину? Що таке осудність?

5. Що таке співучасть у злочині? Назвіть співучасників злочинного діяння.

Тести для самоконтролю знань

1. Характерними ознаками злочину є:

а) суспільна небезпечність, умисел, винність, караність;

б) протиправність, шкода, суспільна небезпечність, караність;

в) суспільна небезпечність, протиправність, винність, караність.

2. За загальним правилом кримінальна відповідальність настає з:

а) 14 років;

б) 16 років;

в)18 років.

3. Відповідальність за особливо небезпечні злочини настає з:

а) 14 років;

б) 16 років;

в) 18 років.

4. Співучасниками злочину є:

а) виконавець, організатор, підбурювач;

б) виконавець, організатор, підбурювач;

в) виконавець, організатор, підбурювач, посібник.

5. Співучасники злочину:

а)несуть солідарну кримінальну відповідальність;

б) несуть кримінальну відповідальність і при призначенні покарання враховується характер та ступінь участі кожного з них;

в) не несуть кримінальної відповідальності.

Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам кримінального законодавства

1. Після смерті громадянина, який не мав родичів, начальник ЖЕО вирішив розпорядитися його квартирою. Скориставшись допомогою начальника паспортного відділу міліції та нотаріуса, він зумів продати квартиру. Здійснивши цю операцію, вони поділили валюту та приступили до пошуків нового об’єкта для продажу, але були затримані співробітниками органів внутрішніх справ.

2. 14-річний Микола Олексієв, 16-річний Степан Павлюта під керівництвом раніше неодноразово судимого 40-річного Івана Панченка вночі пробралися на склад торгового підприємства, звідки винесли два телевізори та чотири магнітофони. Микола безпосередньої участі в крадіжці не брав, а чергував біля автомобіля, яким вкрадене було вивезено на квартиру співмешканки Панченка. При розгляді справи в суді було встановлено, що Микола та Степан за місцем навчання характеризуються позитивно і до кримінальної відповідальності притягуються вперше. Що стосується Панченка, то два місяці назад він був достроково звільнений з місць позбавлення волі, де відбував покарання за аналогічний злочин.

Теми рефератів

1. Злочин. Класифікація злочинів.

2. Співучасть у злочині.

3. Об’єкт та об’єктивна сторона злочину.

4. Дія кримінального закону у часі, в просторі, за колом осіб.

Основна література

• Кримінальний Кодекс України. Розділ III - IX.

• Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс. – К.: Центр учбової літератури, 2007, с. 213– 217.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ТЕМАТИКА ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Завдання та значення семінарських занять

Семінарські заняття – одна з найголовніших форм розвитку самостійної роботи і в той же час – найбільш складна форма навчальних занять у технікумі, одним із завдань якого поглибити знання студентів з найважливіших тем навчальної програми.

Семінарські заняття також дають можливість розв’язувати ряд завдань навчально-виховного процесу, в тому числі допомагають формувати активну життєву позицію.

Важливо, щоб семінар не перетворювався на просте повторення вивченого матеріалу, а спонукав студентів до дискусії, колективного творчого обговорення, обміну думками.

Завданнями семінару є:

• формування навичок самостійної роботи над літературою, першоджерелами;

• формування вміння аналізувати матеріал та роботи логічні висновки;

• поглиблення знань студентів з предмету;

• проведення науково-дослідницької роботи;

• формування навиків ораторського мистецтва.

Підготовча робота до проведення семінарського заняття

Успішна, творча, цікава форма проведення семінарського заняття залежить від того, наскільки ефективно була організована підготовка до його проведення.

Відповідно до робочої програми з “Основ правознавства” підготовча робота до семінарського заняття включає в себе опрацювання лекційного матеріалу, ознайомлення з першоджерелами, написання рефератів та виконання завдань на осмислення матеріалу. Лекції та реферати служать для студентів основою у підготовці до семінару.

Семінар проводиться після вивчення окремого розділу. На обговорення виносимо найактуальнішу проблему. Мета – поглибити і розширити знання студентів з даної теми, вміти визначати пріоритети.

У процесі підготовки до семінару підбираємо літературу, що містить першоджерела, схеми, плакати, таблиці, логічні завдання, при можливості, матеріал, який можна продемонструвати, використовуючи ТЗН.

Заздалегідь студентам оголошується тема семінарського заняття, питання, які будуть на ньому обговорюватися. Обирається форма проведення семінару. Це може бути:

• семінар – диспут;

• семінар – конференція;

• семінар – “мозговий штурм”;

• семінар – теоретична конференція;

• семінар – ділова гра;

• семінар – обговорення рефератів;

• семінар – прес – конференція;

• комбінований семінар та ін.

Як правило, семінари з суспільних дисциплін є комбінованими, або семінар – конференція, семінар – диспут. Щоб семінарське заняття пройшло цікаво, необхідно зацікавити студентів поставленою проблемою, пов’язати питання семінару з життєвими проблемами. Відповідно до навчального плану на семінарські заняття з «Основ правознавства» виділяється шести до восьми академічних годин.

Дані семінари розраховані на самостійну підготовку студентів відповідно до плану і рекомендацій викладача.

СЕМІНАР № 1

Тема: «Основні права, свободи та обов’язки громадян України. Проблема захисту прав людини в Україні».

(2 години)

Навчальна мета: вироблення навичок самостійного опрацювання додаткової літератури , вміння акцентувати увагу на головних проблемах , робити логічні висновки, відстоювати власну позицію, застосовувати отримані знання при розгляді правових ситуацій , навчання навичок ораторського мистецтва.

Виховна мета: виховання в молодих людей почуття самоповаги, поваги до прав та законних інтересів інших людей, відповідального ставлення до конституційних обов’язків, уміння захищати від посягань інших осіб та держави свої конституційні права.

Актуальність проблеми

Ідея прав людини прийшла до нас з глибини віків. Ще в Біблії говориться: « Я поставлю людину вище чистого золота і сина землі – металу офірського» (Ісайя 7:29 ). За Біблією, людина – найцінніше із всього , що створене Богом. Потім були Біль про права (Англія. 1688 р. ), Декларація про незалежність (США, 1776 р. ), Декларація прав людини і громадянина (Франція, 1789 р. ), Загальна декларація прав людини (ООН, 1948 р. ) та інші міжнародні акти.

Інститут прав і свобод Конституція не розділяє окремо на «права людини» і «свободи людини» , а вказує, що «права і свободи є невідчужуваними та непорушними»(ст.21), «права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними» (ст.22), «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані»(ст.22).

Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей , та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (ст.23).

З правами людини тісно пов’язані його обов’язки. Обов’язки – це певне коло діянь, покладених на особу і безумовних для виконання. Вони короткі в своєму переліку, але всі вагомі, оскільки в значній мірі забезпечують реалізацію прав.

Форма проведення

За формою проведення дане семінарське заняття можна визначити як семінар – студентська конференція з елементами диспуту.

План

1. Поняття прав та свобод людини, їх класифікація. Основні принципи конституційно-правового інституту прав і свобод людини і громадянина.

2. Роль правоохоронних органів та національних і міжнародних правозахисних органів і організацій в захисті прав людини.

3. Найактуальніші проблеми в сфері реалізації та захисту прав людини в Україні.

4. Права дитини згідно Конституції України та міжнародно- правових актів.

5. Єдність основних прав і свобод та обов’язків громадян.

Проблемні питання

1.В чому єдність та відмінність понять «людина», «особа» та «громадянин», «права» та «свободи»?

2.Що таке «рівноправність громадян»?

3.Яке право людини ви вважаєте найголовнішим? Чому?

4.В якому співвідношенні находяться права людини і її обов’язки?

5.»Дозволено все, що не заборонено». «заборонено все, що не передбачено законом». Який з цих двох принципів характерний для правової держави? Чому?

6.Що таке міжнародні стандарти в галузі прав людини?

Завдання на осмислення матеріалу

Завдання 1

Директор школи відмовив прийняти заяву від батьків випускниці 9-го класу з проханням прийняти її до 10 класу, мотивуючи свою відмову тим, що дівчина з більшості предметів має оцінку «задовільно».

Чи законною є така відмова? Чи мають право батьки Олени звернутися зі скаргою до вищестоящого органу? Приведіть статті Конституції, які регулюють дане питання?

Завдання 2

Група підлітків за вчинення злочину була притягнута до кримінальної відповідальності. Їм було відмовлено в наданні безкоштовної правової допомоги, а користуватися допомогою адвоката дозволено лише після прийняття вмотивованого рішення про арешт і пред’явлення офіційного обвинувачення.

Прокоментуйте ситуацію, використовуючи норми статті 59 Конституції та норми відомих вам законодавчих актів.

Завдання 3

У зв’язку з простоєм цеху, де вони працювали, робітницям швейної фабрики запропонували переведення на іншу роботу терміном на шість місяців. Робітниці відмовилися від переведення.

Чи має право адміністрація фабрики застосувати відносно них заходи дисциплінарного впливу? При відповіді використовуйте норми статті 43 Конституції.

Завдання 4

Працівники комунального підприємства оголосили страйк і припинили роботу. Їх вимоги: підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці, відставка Уряду і Президента.

Дайте оцінку ситуації з точки зору законності.

Теми рефератів для презентації на семінарі

1.Конституційні права і свободи людини і громадянина в Україні.

2.Конституційно-правовий статус громадянина України.

3.Міжнародно-правові стандарти прав людини в Конституції України.

4. Український Омбудсмен та результати його практичної діяльності.

5.Страcбургський Європейський Суд та його роль в захисті прав людини.

6.Чи загрожує нам бідність? (Конституційне право на достатній життєвий рівень).

7.Право на працю та проблема безробіття в Україні.

8.Права дитини згідно Конституції України та міжнародно-правових актів : правові норми та реалії.

9.Конституційне право на свободу світогляду і віросповідання. Проблема діяльності в Україні релігійних тоталітарних сект.

Література

• Конституція України від 28 червня 1996 р.(із змінами).

• Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» від 22 грудня 1997 р.

• Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001р.

• Балакірєва С. Р. Конституційне право України : Навчальний посібник. – К.;2003.

• Конституційне право України. / За ред.. В.Ф. Погорілка.-К. :Наукова думка, 2002.

• Основи конституційного права України: Підручник / За ред.. В. В. Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер, 2000.

• Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. / В. С. Ковальський та ін.- К. : Юрінком Інтер, 2002.

• Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс. - К.: Центр учбової літератури.- 2007.

• С.Б.Гавриш, В.Л.Сутковий, Т.М.Філіпенко. Правознавство. Підручник для 10 класу загальноосв. навч. закладів. – К. : «Генеза», 2010.

СЕМІНАР № 2

Тема : « Реалізація та захист цивільних прав відповідно до законодавства України»

(2 години)

Навчальна мета : Активізація пізнавальної діяльності ; формування навичок ораторського мистецтва ; вміння самостійно добирати матеріал до рефератів ; акцентувати увагу на найбільш актуальних проблемах ; робити логічні висновки, застосовувати отримані знання при розгляді правових ситуацій.

Виховна мета : Формування правосвідомості , відповідальності за свої вчинки , вміння відстоювати свою позицію.

Актуальність проблеми

Кожне право має реальне значення лише тоді, коли воно надійно захищається. Реальна можливість здійснення , а також захисту прав людини забезпечується перш всього механізмами держави.

Право на захист являє собою суб’єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міру її можливої (дозволеної ) поведінки із захисту своїх прав. Воно виходить із конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (ст. 55 Конституції України).

У разі порушення цивільних прав конкретної особи їх захист здійснюється в порядку цивільного судочинства. Так, згідно статті 1 Цивільного Процесуального Кодексу України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.( ст. 3)

Здійснення суб’єктивного цивільного права базується на принципі « дозволено все, що не заборонено законом». Водночас це має відповідати моральним принципам і правилам етики й не порушувати прав та інтересів інших осіб.

Завданням даного семінару є навчити молодих людей правильно, відповідно до закону захищати свої цивільні права та інтереси.

Форма проведення

За формою проведення дане семінарське заняття може бути визначено як семінар – студентська конференція з елементами диспуту.

План

1. Способи захисту цивільних прав. Позовна давність.

2. Позовне провадження.

3. Захист права власності.

4. Окреме провадження ( розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою).

Проблемні питання

1. У чому полягає цивільно-правова відповідальність?

2. Які неюрисдикційні способи захисту цивільних прав ви знаєте? Які з них використовуєте особисто?

3. Який порядок звернення до суду передбачає Цивільний Процесуальний Кодекс України?

4. Що таке позовна давність? Чи можуть бути поновлені строки позовної давності ? В яких випадках позовна давність не встановлюється?

5. Які способи захисту права власності передбачає діюче законодавство? Чи доводилося вам застосовувати їх на практиці? З якими проблемами при цьому вам доводилося стикатися?

6. В яких випадках і в якому порядку особу можна обмежити в правоздатності чи позбавити дієздатності?

7. Який порядок поновлення цивільної дієздатності передбачає діюче законодавство?

8. В яких випадках і в якому порядку особу можна визнати безвісно відсутньою або померлою? Які правові наслідки такого рішення?

Завдання на осмислення матеріалу

Завдання 1

Громадянка Черевко В. звернулася до суду про повернення боргу. Договір займу на суму 5000 гривень було укладено в усній формі в присутності двох свідків чотири роки тому .Претензій з приводу повернення вказаної суми на протязі чотирьох років громадянка Черевко до боржника не пред’являла

Прокоментуйте ситуацію з точки зору законності. Який строк позовної давності встановлюється законодавством і чи може він бути змінений? При відповіді використовуйте норми ст. 256-268 Цивільного Кодексу України.

Завдання 2

За позовом В. Євенка судом було прийнято рішення про поновлення його на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу. Але судовий виконавець затягує виконання рішення суду.

Коли допускається негайне виконання судового рішення, і як можна поскаржитися на виконавця, який затягує виконання рішення суду? При відповіді використовуйте норми ст. 367, 383 – 389 Цивільного Процесуального Кодексу України.

Завдання 3

Громадянин Дмитренко С. постраждав внаслідок ДТП, Внаслідок чого тривалий час перебував на лікуванні та отримав третю групу інвалідності. В порушені кримінальної справи проти винуватця пригоди було відмовлено, сам він в добровільному порядку відмовляється надавати потерпілому матеріальну допомогу.

Чи має право Д.С. звернутися з позовом до суду про стягнення матеріальних та моральних збитків? При відповіді використовуйте норми ст. 1166-1211 Цивільного Кодексу України.

Завдання 4

Громадянка Шевчук В. просила суд першої інстанції скасувати рішення за нововиявленими обставинами, але суд залишив її заяву без розгляду, посилаючись на те , що вона порушила десятиденний термін.

Який строк передбачає закон для подання заяв про перегляд справи за нововиявленими обставинами? При відповіді використовуйте норми ст.362 Цивільного Процесуального Кодексу України.

Завдання 5

Громадянин Кириленко П. залишився незадоволений рішенням суду і звернувся до облдержадміністрації , щоб суд виніс справедливе рішення. Там йому відповіли, що облдержадміністрація не має права втручатись в діяльність судді.

Чи дійсно органи державної влади не мають права втручатись в діяльність суду? Куди повинен був звернутися К.П., щоб оскаржити рішення суду? При відповіді використовуйте норми ст. 19 та 129 Конституції, ст. 3, 11, 12 Закону «про статус суддів», ст. 291-322 Цивільного Процесуального Кодексу України.

Завдання 6

Архипова О. пред’явила позов до Архипова М. про примусовий обмін житлового приміщення. Позов було задоволено. В протесті замісника Голови Верховного Суду поставлено питання про відміну рішення суду і направлення справи на новий розгляд, так як судова повістка Архипову М. особисто не вручалась і про час розгляду справи він не був повідомлений.

Чи підлягає протест задоволенню? При відповіді використовуйте норми ст. 74-76 Цивільного Процесуального Кодексу України.

Завдання 7

Литвин О. звернулася з позовом до Кравчук М. і Вітренко Н.

про визнання недійсним договору купівлі-продажу ½ частини будинку і про переведення на неї прав і обов’язків покупця. В позові Литвин вказала, що їй і Кравчук будинок належав на праві спільної сумісної власності. Кравчук продав свою частку Вітренко, про що вона дізналася тільки після укладення договору між сторонами.

Чи законні вимоги Литвин? Яке рішення повинен прийняти суд? При відповіді використовуйте норми ст. 355-363 Цивільного Кодексу України.

Завдання 8

Укладається договір купівлі-продажу квартири. Із наданих нотаріусу документів неможливо встановити час і підстави придбання майна. А жінка, яка є співвласником цього майна, ухиляється від подачі письмової згоди на його відчуження.

Як повинні діяти в даній ситуації нотаріус і чоловік, від імені якого укладається договір купівлі-продажу? Чи можна примусити жінку надати згоду на відчуження майна? При відповіді використовуйте норми ст. 368-369 та ст.321 Цивільного Кодексу України та ст.65-67 Сімейного Кодексу України.

Завдання 9

Використовуючи норми ст. 119 Цивільного Процесуального Кодексу України, складіть позовну заяву до суду.

Теми рефератів для презентації на семінарі

1.Право на самозахист. Придбання та використання зброї на випадок самооборони.

2.Способи захисту права власності та проблеми їх застосування.

3. Підстави та порядок визнання особи обмежено дієздатною та недієздатною. Судовий порядок поновлення особи в її правах.

4.Підстави та порядок визнання особи безвісно відсутньою та померлою. Судовий порядок поновлення особи в її правах

Література

- Конституція України від 28 червня 1996 р. (із змінами).

• Цивільний Кодекс України.

• Цивільний Процесуальний Кодекс України.

• Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р.

• Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р.

• Закон України « Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р.

• Калітенко О.М., Харитонов Е.О., Цивільне та сімейне право України: Підручник. – Х: Одисей.

Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У двох томах / За загл. ред. Я.М. Шевченко.- К. : Ін Юрс,

• Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс. – Центр учбової літератури, 2007.

СЕМІНАР № 3

Тема: «Захист права на працю. Порядок розгляду індивідуальних та колективних трудових спорів».

Навчальна мета : вироблення навичок самостійного опрацювання додаткової літератури, вміння акцентувати увагу на головних питаннях теми, робити логічні висновки , застосовувати отримані знання при розгляді правових ситуацій, навчання навичкам ораторського мистецтва.

Виховна мета: виховання самосвідомості , самодостатності, відповідальності за свої вчинки, уміння грамотно відповідно до норм закону захищати свої трудові права та інтереси.

Актуальність проблеми

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, на безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Стаття 44 визначає, що ті , хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Чому виникають трудові спори, в чому їх зміст ? Трудові спори-це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником підприємства ( уповноваженим ним органом ) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці. Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відповідного органу, що розглядає трудові спори. Колективний трудовий конфлікт виникає з моменту, коли уповноважений представницький найманих працівників одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника або коли строки розгляду вимог, передбачені законом закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

В ході семінарського заняття студентам необхідно з’ясувати причини виникнення трудових спорів, види трудових спорів та їх класифікацію по суб’єктах, змісту, характеру і порядку розгляду, порядок оголошення та проведення страйку.

Форма проведення

За формою проведення дане семінарське заняття можна визначити як семінар-студентська конференція з елементами диспуту.

План

1.Поняття трудових спорів, причини їх виникнення, види трудових спорів по суб’єктах.

2.Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів:

- загальний порядок;

- безпосередньо в районному ( міському суді ).

3.Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів ).

4.Узагальнення порушень трудового законодавства, що мають місце, як ті, що призводять до виникнення трудових спорів, так і ті, що виникають при їх розгляді.

Проблемні питання

1.Що таке трудовий спір та його види?

2.Які органи мають право розглядати індивідуальні трудові спори?

3Чи обов’язковим є дотримання досудового порядку вирішення трудового спору?

4.Як вирішуються колективні спори?

5.Як формуються примирна комісія , трудовий арбітраж, які функції вони виконують при вирішенні колективного конфлікту?

5.Чи можна заборонити проведення страйків і коли?

Завдання на осмислення матеріалу

Завдання 1

До компетенції яких органів входить розгляд спорів:

• про поновлення на роботі за заявою працівника, звільненого за результатами випробування;

• між працівниками і профкомом про розмір допомоги в разі тимчасової непрацездатності;

• за заявою працівника про визнання недійсними умов трудового договору, що суперечать законодавству про працю;

• між власником і профкомом про перегляд і введення нових норм виробітку;

• між працівниками швейної фабрики і директором фабрики про невиплату заробітної плати за два місяці.

Завдання 2

Позивач Леонідов звернувся до суду з позовом до організації про надання йому додаткової відпустки за роботу із шкідливими умовами праці. Рішенням КТС заводу в задоволенні вимог Леонідову було відмовлено.

Однак суд, куди Леонідов направив позовну заяву, відмовив йому в розгляді спру через непідвідомчість спору суду. На думку суду , вимоги позивача зводилися до зміни істотних умов праці, закріплених у колективному договорі, і встановленню нових.

Дайте правову оцінку ситуації і визначте підвідомчість спору?

Завдання 3

Колектив дитячого садка «Кораблик» Одеського порту звернувся з вимогою до керівництва порту про виплату заборгованості по зарплаті. Для вирішення спору була утворена примирна комісія , до якої увійшли директор дитячого садка та старший бухгалтер бухгалтерії порту. Однак протягом тижня рішення комісією прийнято не було, і працівники дитячого садка оголосили батькам дітей про те, що дитячий садок працювати не буде у зв’язку із страйком.

Чи правомірне рішення про проведення страйку? Який порядок його проведення?

Завдання 4

Локтєва звернулася до суду з вимогою до заводу і директора цього заводу Коренєва про визнання необґрунтованою відмови у прийнятті на роботу і відшкодуванні моральної шкоди. Вона послалася на те, що їй було обіцяне працевлаштування на заводі. На момент пред’явлення позову до суду на заводі були вакантні посади, відповідно до її спеціальності і кваліфікації, однак їй відмовили в прийнятті на роботу.

На думку Локтєвої , причиною відмови послужили неприязні стосунки, що склалися з директором заводу через те, що вона протягом тривалого часу наполягає на працевлаштування її на заводі при наявності вакантних робочих місць.

Чи підвідомчий цей спір суду?

Завдання 5

Працівника незаконно звільнили з роботи, він подав позовну заяву в суд.

Який строк розгляду справ про поновлення на роботі? Який час вимушеного прогулу підлягає оплаті?

Завдання 6

Терещенко М. пред’явила позов до житлово - комунального господарства про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивачка вказала, що відповідач уклав з нею трудовий договір про роботу прибиральницею в гуртожитку. Наказом директора їй було доручено іншу роботу – прибирати сходи житлового будинку. Оскільки виконувати цю роботу вона відмовилася, адміністрація застосувала до прибиральниці дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а через деякий час звільнила з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Вважаючи ці дії незаконними, позивачка просила задовольнити її вимоги.

Яким має бути рішення суду?

Завдання 7

Громадянин Нестеренко А. вчинив хуліганські дії, за які був за вироком суду засуджений до шести місяців позбавлення волі, але визнаний таким, що відбув покарання у зв’язку із перебуванням під вартою до набрання вироком законної сили впродовж шести місяців. Після цих подій власник приватної фірми , де раніше працював Нестеренко , звільнив його з роботи на підставі п.7 ст.36 КЗпПУ. Звільнений працівник не погодився з рішенням власника і звернувся із заявою про вирішення трудового спору до суду.

Яке рішення повинен винести суд? За які правопорушення працівник може бути звільнений з роботи за рішенням адміністрації?

Завдання 8

Ломанов К. звернувся з позовом до організації про надання йому додаткової оплачуваної відпустки за роботу із шкідливими умовами праці. Рішенням КТС заводу Ломанову було відмовлено в задоволенні його вимог. Суд, куди Ломанов направив позовну заяву, відмовив йому в розгляді спору через непідвідомчість спору суду. На думку суду, вимоги позивача зводилися до зміни істотних умов праці, закріплених у колективному договорі, і встановлення нових.

Дайте правову оцінку ситуації і визначте підвідомчість спору.

Завдання 9

Громадянин Локтіонов К. підписав трудовий контракт з естонською фірмою , однією з умов якого було приступити до роботи з 15.06.2008 р. на території Російської Федерації. Попередньо отримавши візу виконуючого обов’язки прораба, він подав заяву з проханням звільнити його за власним бажанням з 10.06.2008 р. Виконуючий обов’язки начальника СУ-149 , вислухавши про причини звільнення , відповів: «Питання про Ваше звільнення вирішить начальник після повернення з відпустки». Громадянин Локтіонов відправився на заробітки в Росію. Наказом по СУ-149 від 12.07.2008 р. він був звільнений з 10.06.2008 р. за п.4 ст.40 КЗпП України - за прогул без поважних причин. А ненадання Локтіоновим до естонської фірми трудової книжки стало приводом для розірвання з ним трудового договору.

Локтіонов подав позов до суду про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Чи підлягає задоволенню такий позов?

Завдання 10

Складіть заяву до суду про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Теми рефератів для презентації на семінарі

1.Трудові спори: поняття, причини та класифікація.

2.Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів

3.Колективні трудові спори: правові питання.

4.Право на страйк та його реалізація.

5.Особливості розгляду трудових спорів працівників окремих категорій.

Література

• Конституція України від 28 червня 1996 р. ( із змінами ).

• Закон України: «Про порядок вирішення колективних трудових спорів ( конфліктів )» від 3 березня 1998 р.

• Болотіна Н.Б. Трудове право України. – К. : Вікар, 2003.

• Венедиктов В.С. Трудове право України. Конспект лекцій.- Х.-Консум, 1998.

• Карлицький С.М. Трудове право України: Навчальний посібник.-К.: Прецендент,2004.

• Карпенко Д.О. Трудове право України. Курс лекцій.- К.: МАУП, 1999.

• Трудове право України: Практикум / Г.І. Чанишева,

Н.Б. Болотіна, Т.М.Додіна, О.Л. Олейніков, - К.: Юрінком Інтер,1999.

- Кириченко В.М. Правознавство : Модульний курс. - К.: Центр учбової літератури, 2007.

СЕМІНАР № 4

Тема :. «Проблема росту злочинності серед молоді. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх».

Навчальна мета: вироблення навичок самостійного опрацювання додаткової літератури, вміння акцентувати увагу на головних проблемах, робити логічні висновки, застосовувати отримані знання при розгляді правових ситуацій, навчання ораторському мистецтву.

Виховна мета: виховання в молодих людей почуття відповідальності за власні вчинки, правосвідомості, формування правової культури, поваги до прав та інтересів інших людей.

Актуальність проблеми

Для розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні важливим є формування нового , вищого рівня правосвідомості та правової культури молодого покоління. Нажаль , статистика свідчить про ріст злочинності серед молоді, однією з причин якої є низька правова культура. Підвищення рівня правових знань у молоді, її правосвідомості та правової культури можливе лише за повсякденного , професійно організованого правового виховання, здійснюваного з використанням усіх його форм .

В ході семінарського заняття студентам необхідно вияснити , що таке злочин, його наслідки, хто може бути суб’єктом злочину, які обставини виключають злочинність діяння, види кримінальних покарань, порядок притягнення до кримінальної відповідальності, особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Завданням семінару є вияснення причин росту рівня злочинності серед молоді та пошук шляхів вирішення цієї проблеми.

Форма проведення

За формою проведення дане семінарське заняття можна визначити як семінар – студентська конференція з елементами диспуту.

План

1.Поняття, ознаки , види та склад злочину.

2.Кримінальна відповідальність, види кримінальних покарань.

3.Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

4.Узагальнення причин росту злочинності серед молоді. Пошук шляхів поліпшення криміногенної ситуації.

Проблемні питання

1.Що таке злочин? Назвіть ознаки, що характеризують наявність злочину.

2.Які є види кримінального покарання?

3.Перерахуйте обставини, що пом’якшують покарання.

4.Назвіть злочини, за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з 14 років.

5.Назвіть примусові заходи виховного характеру. Чи вважаєте ви їх достатньо дієвими?

6.Назвіть обставини , які пом’якшують кримінальну відповідальність.

7.Назвіть види співучасті та співучасників.

8.Назвіть підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

9.Що, на вашу думку, є причиною росту злочинності серед молоді?

10.Які шляхи поліпшення криміногенної ситуації ви могли б запропонувати?

Теми рефератів для презентації на семінарі

1.Поняття, ознаки та склад злочину.

2.Гуманізація кримінального законодавства. Види кримінальних покарань.

3.Проблема росту злочинності серед молоді. Шляхи поліпшення криміногенної ситуації.

4.Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

5.Необхідна оборона та крайня необхідність як підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

Завдання на осмислення матеріалу

Завдання 1

14- річний Микола С. , 18- річний Степан О. під керівництвом 30- річного Пилипенка М. вночі пробралися на склад торгового підприємства , звідки викрали телевізор та магнітофон. При розгляді справи в суді було встановлено, що Микола та Степан за місцем роботи та навчання характеризуються позитивно, до кримінальної відповідальності притягуються вперше, в своєму вчинку розкаюються. Що стосується Пилипенка, то раніше він був засуджений за аналогічний злочин, але за амністією достроково був звільнений з місць позбавлення волі два місяці тому. Вироком суду всі учасники злочину були засуджені до п’яти років позбавлення волі.

Чи відповідає вирок суду вимогам закону про індивідуалізацію покарання? В чому полягає особливість кримінальної відповідальності неповнолітніх?

Завдання 2

Сторож садового кооперативу помітив ввечері двох чоловіків, які проходили біля саду. Для того, щоб налякати їх, він вистрілив вверх. Чоловіки побігли в сторону річки , а сторож почав їх переслідувати. Біля річки він здійснив ще один вистріл , в результаті чого одного із чоловіків було поранено.

Чи можна вважати дії сторожа необхідною обороною?

Завдання 3

Виламавши грати на вікні і пробравшись в приміщення складу одного з підприємств, Олексієв К. виніс звідти 20 шин до автомобілів.

Як слід кваліфікувати дії Олексієва?

Завдання 4

В офіс фірми «Х» ввірвалися четверо незнайомих. Один з них був одягнений в міліцейську форму. Погрожуючи автоматом Калашникова, вони відібрали у директора фірми документи і речі на суму 5000 гривень.

Як повинні бути кваліфіковані їх дії?

Завдання 5

Біля одного із будинків під приводом вилікування батьків від тяжкої хвороби невідома жінка забрала у 16- річної Вікторії 500 гривень і вироби з жовтого металу на суму 2000 гривень.

Як кримінальне законодавство кваліфікує подібні дії?

Завдання 6

Співробітниками правоохоронних органів була викрита підпільна лабораторія, де виготовлявся наркотик – амфітамін. Затримані , студенти одного із Донецьких вузів, стверджували, що наркотик виготовляли для власного споживання.

Чи передбачає закон відповідальність за такі дії?

Завдання 7

Чи вважаєте ви себе законослухняним громадянином? Відповідь аргументуйте.

Завдання 8

Напишіть невелику творчу роботу на тему: «Злочинність можна побороти, якщо…».

Література

• Конституція України , від 28 червня 1996 р.(із змінами).

• Кримінальний Кодекс України (із змінами та доповненнями).

• Александров Ю.В., Клименко В.А. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник.- К.: МАУП, 2004.

• Кримінальне право України: Навчальний посібник. / С.Г.Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004.

• Фріс П.Л. Кримінальне право України: Загальна частина: Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.

• Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс.- К.: Центр учбової літератури, 2007.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

А

Акцепт – беззастережна відповідь на пропозицію укласти договір

Амністія – вид повного або часткового звільнення від покарання

Апатриди – особи без громадянства

Апеляція – форма оскарження постанов суду першої інстанції , що не набрали законної сили, до судів вищої інстанції

Абсентеїзм - нез’явлення виборців на виборчі дільниці для здійснення акту голосування

Авторське право – інститут цивільного права, норми якого регулюють суспільні відносини, що пов’язані зі здійсненням та охороною прав інтелектуальної власності на літературний , художній та інший твір

Адвокатура – добровільне професійне об’єднання юристів, призначення якого полягає в наданні, у випадках і в порядку , передбачених законодавством, юридичної допомоги громадянам та організаціям

Адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідальності громадян і службових осіб, що полягає в застосуванні до особи, що вчинила адміністративне правопорушення (проступок) , певного примусового заходу адміністративного впливу

Адміністративне правопорушення - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Адміністративне стягнення – примусовий захід державного впливу, що застосовується до особи , яка вчинила адміністративне правопорушення з метою її виховання , додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами

Активне виборче право – право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування

Апеляція - оскарження (подання прокурора, скарга учасника процесу) постанов суду першої інстанції, що не набрали законної сили, до судів вищої інстанції

Арбітр – (третейський суддя) – посередник, якого обирають конфліктуючі сторони за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку з метою розв’язання господарських чи цивільно-правових спорів

Б

Батьківство – факт походження дитини від певного чоловіка(батька)

Безпосередня демократія – сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, виборах , зборах тощо

Безвісна відсутність – встановлений в судовому порядку факт тривалої відсутності громадянина в місці його постійного проживання в разі невідомості про його місцеперебування (понад 1 рік)

Бенефіціар – кредитор за договором гарантії

Біпатриди – особи, які мають подвійне громадянство

Боржник – фізична чи юридична особа, яка є суб’єктом зобов’язання і повинна здійснити на користь іншої сторони(кредитора) певну дію чи утриматися від її виконання

В

Верховна Рада України – єдиний , загальнонаціональний, представницький , колегіальний орган законодавчої влади в Україні

Вето – акт глави держави, що зупиняє чи не допускає набуття законної сили законом , що був прийнятий парламентом

Вибори – форма безпосередньої демократії, спосіб формування народом представницьких органів законодавчої влади та місцевого самоврядування , реалізація громадянами свого виборчого права

Виборча система – сукупність встановлених чинним законодавством порядок організації і проведення виборів до представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування, спосіб розподілення представницьких мандатів залежно від результатів голосування. Основними видами виборчої системи є: мажоритарна, пропорційна, змішана

Виборчі цензи – сукупність умов, відповідність яким є підставою для допуску громадян до участі у виборах (об’єм дієздатності, віковий ценз, термін проживання на території держави тощо)

Виконавча влада –одна з гілок державної влади, єдина система виконавчо-розпорядчих органів, які здійснюють безпосереднє управління державними справами (КМУ, міністерства, відомства, комітети, державні адміністрації)

Вина – психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражених у формі умислу або необережності

Відчуження майна – передача майна у власність іншим особам

Віндикація – витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння

Власність – як юридична категорія виражає належність майна фізичним чи юридичним особам на відповідних умовах та у відповідних формах. В Україні існують такі форми власності: 1)власність українського народу(особлива форма власності);

2)приватна власність; 3)комунальна власність; 4)державна власність

Г

Громадянин – фізична особа, яка перебуває у сталих юридично визначених взаємозв’язках із конкретною державою, що знаходить свій вираз у наявності в особи відповідного громадянства

Громадянство України – постійний правовий зв’язок фізичної особи і Української держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках. В Україні існує єдине громадянство

Громадянське суспільство – суспільство, в якому держава гарантує індивідам надійний захист усіх прав і свобод людини, зокрема рівні можливості щодо підприємництва, участі у політичній та інших сферах життєдіяльності суспільства

Д

Делікт – діяння, що суперечить вимогам чинного законодавства(правопорушення)

Деліктоздатність – закріплена в законі здатність суб’єкта нести юридичну відповідальність за вчинення правопорушення

Демократична держава – держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода і рівність громадян, реальність і невід’ємність прав людини тощо

Демократичний державний режим – державний режим, за якого реально забезпечується здійснення широкого кола прав і свобод громадян, які мають реальні можливості впливати на формування та діяльність державних органів

Денонсація – повідомлення однією державою іншу державу про припинення дії укладеного раніше міжнародного договору

Депутатська недоторканість(імунітет) – встановлена законом гарантія , що забезпечує безперешкодне та ефективне здійснення депутатами своїх прав та обов’язків. Депутат не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без на це відповідного представницького органу (парламенту). Депутатська недоторканність поширюється на весь строк здійснення депутатських повноважень

Депутатський індемнітет – заборона переслідувати і притягувати депутата до відповідальності за висловлювання і голосування в сесійній залі під час виконання ним своїх повноважень. Депутатський імунітет зберігається довічно.

Депутатська фракція - об’єднання народних депутатів ВР України на основі партійної належності, тобто обрання їх від однієї політичної партії або виборчого блоку політичних партій

Держава – особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, спеціальний апарат управління і примусу та здатна надавати своїм приписам загальнообов’язкової сили для всього населення країни

Державна мова – офіційно визнана Конституцією або законом мова держави, що є обов’язковою для використання у законодавстві, судочинстві, офіційному діловодстві тощо

Державний режим – сукупність форм і методів здійснення державної влади. Основними видами державного режиму є демократичний і антидемократичний

Державний суверенітет – повновладдя й незалежність держави, що полягають у її праві за власним розсудом вирішувати свої внутрішні й зовнішні питання без втручання в них будь-якої іншої держави

Державні символи – встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випадках – і певний історичний чи ідеологічний зміст

Державний герб – встановлений Конституцією або спеціальним законодавством офіційний символічний знак держави , що в графічних і кольорових зображеннях виражає її історичні, національні, соціальні традиції й особливості

Державний гімн – встановлений Конституцією або спеціальним законом офіційний урочистий музичний твір, що в музично-поетичній формі виражає державницьку ідею, та є офіційним символом держави

Державний прапор – встановлене Конституцією або спеціальним законом офіційне полотнище держави, в якому шляхом добору певних кольорів та з певним зображенням , виражено ідею політичного характеру. Конституція визначає державний прапор України як стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів

Дієздатність – здатність особи своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб’єктивні права і виконувати юридичні обов’язки

(цивільна дієздатність, адміністративна дієздатність, трудова дієздатність)

Довіреність – письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третьою особою. Види довіреності: генеральна(загальна), спеціальна, разова

Договір – домовленість двох або декількох сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків

Діти – за сімейним правом особи, що не досягли повноліття, а також особи, які незалежно від віку, є синами й дочками своїх батьків

Е

Екологія – наука, яка вивчає взаємовідношення організмів та навколишнього середовища

Експлуатація - використання чужої праці на користь власника засобів виробництва

З

Завдаток – грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора

Закон – нормативно-правовий акт, прийнятий органом законодавчої влади або всенародним референдумом, що регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення , має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів і особливий порядок прийняття

Законодавча ініціатива – внесення офіційної пропозиції до ВР України про прийняття , зміну чи скасування закону, яку ВР зобов’язана розглянути по суті, початкова стадія законодавчого процесу. В Україні право законодавчої ініціативи належить Президентові України, народним депутатам, КМУ

Законодавчий процес – закріплена чинним законодавством України обов’язкова послідовність певних дій ВРУ щодо створення, зміни і скасування законів. Законодавчий процес складається з таких стадій: 1) законодавча ініціатива; 2) розробка законопроекту: 3) попереднє обговорення законопроекту; 4) обговорення законопроекту на пленарних засіданнях ВРУ; 5) прийняття закону; 6) підписання закону Президентом України; 7) оприлюднення закону; 8) набрання законом чинності

Заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, зроблене у встановленому законом порядку і формі

Заробітна плата – грошова винагорода , яка виплачується роботодавцем працівникові за виконану ним роботу

Застава – засіб забезпечення виконання зобов’язань. В силу застави кредитор(заставодержатель) має право у разі невиконання боржником(заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами

Злочин – передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння(дія або бездіяльність) , вчинене суб’єктом злочину. Ознаками злочину є: 1) суспільна небезпечність; 2) протиправність; 3)винність;

4) караність. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини

Зобов’язання – вид цивільних правовідносин, в силу яких одна сторона(боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони(кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання покладеного на нього обов’язку

І

Імпічмент – спеціальна парламентська процедура притягнення до юридичної відповідальності вищих посадових осіб держави( в Україні притягнення до відповідальності Президента за вчинення державної зради або іншого злочину)

Інагурація – урочиста процедура приведення до присяги новообраного главу держави, вступ Президента на посаду

Іпотека – застава нерухомого майна та землі , при якій предмет застави залишається у володінні заставодавця або третьої особи

К

Кабінет Міністрів України – вищий колегіальний орган в системі органів виконавчої влади України, який спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади

Казус – подія, що настає поза вольовими діями суб’єкта і тому не може бути передбаченою за певних умов

Касація – форма перегляду (подання прокурора, скарга учасника процесу) вищестоящим судом судових вироків, постанов і рішень судів нижчої інстанції, що набрали законної сили

Коаліція депутатських фракцій - об’єднання депутатських фракцій у парламенті на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції входить більшість народних депутатів від конституційного складу ВР України

Колективний договір – письмова двостороння угода між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом, що регулює виробничі, трудові та соціально-економічні відносини між ними

Колективні трудові спори(конфлікти) – неврегульовані розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору; виконання колективного договору або окремих його положень; невиконання вимог законодавства про працю

Комісія з трудових спорів – орган, який розглядає індивідуальні трудові спори між працівником і власником, що виникли у процесі трудових правовідносин. Комісія з трудових спорів обирається загальними зборами трудового колективу підприємства з кількістю працюючих не менш як 15 чоловік

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції і законів України

Конституція – Основний Закон держави, який визначає і закріплює суспільний лад, порядок формування і діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, адміністративно-територіальний устрій, права і обов’язки громадян

Контракт – особлива форма трудового договору, який має обов’язкову письмову форму, є строковим і укладається лише у випадках, прямо передбачених законами України

Конфедерація – форма державного устрою, за якої держави створюють об’єднані органи для конкретних цілей за збереження в інших питаннях цілковитої самостійності

Конфіскація – примусове безоплатне вилучення майна у власника в доход держави як санкція за правопорушення

Конформіська поведінка – вид правомірної поведінки, що характеризується пасивним виконанням особою правових норм, відсутністю власної позиції

Корупція – діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг

Л

Ліцензія – дозвіл на здійснення певного виду діяльності . Ліцензія видається компетентним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування

Людина – суспільна, біосоціальна істота, яка наділена здатністю мислити , використовувати знаряддя праці, володіти членороздільною мовою і нормально розвиватися у спілкуванні з собі подібними

М

Мажоритарна виборча система - система виборів при якій голосування проводиться за конкретного кандидата, обраним по виборчому округу вважається той кандидат, що отримав встановлену кількість голосів

Маргінальна поведінка – вид правомірної поведінки, яка характеризується станом особи, що перебуває на межі скоєння правопорушення, однак не здійснює його через певні зовнішні причини і обставини, тобто зумовлюється внутрішнім страхом перед можливістю застосування юридичної відповідальності в разі вчинення правопорушення

Материнство – правове становище жінки у зв’язку з народженням, утриманням і вихованням дітей

Матеріальна відповідальність – вид юридичної відповідальності, яка полягає в обов’язку однієї сторони відшкодувати повністю або частково матеріальні збитки, заподіяні іншій стороні протиправними і винними діями. Матеріальна відповідальність у особи виникає з 14 років

Механізм держави – система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави

Місцеве самоврядування – одна із форм народовладдя в Україні, право територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України

Місцеві державні адміністрації - місцеві органи виконавчої влади, які в межах своїх повноважень здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізують повноваження , делеговані їм відповідною радою

Монархія – форма державного правління, за якої вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи – монарха й передається як спадщина представникам правлячої династії

Моральні норми – правила поведінки людей, що ґрунтуються на існуючих у суспільстві уявленнях про честь, гідність, совість, добро і зло, справедливе і несправедливе, гуманне й негуманне та забезпечується внутрішньою переконаністю та силою громадської думки

Н

Надурочні роботи – вид робочого часу, під час якого роботи виконуються працівниками за розпорядженням власника понад встановлену тривалість робочого дня, застосовуються тільки у виняткових випадках і лише з дозволу профспілкового комітету

Народ – населення певної країни

Народний суверенітет – повновладдя народу, здійснення ним своєї невід’ємної та неподільної влади самостійно й незалежно від будь-яких інших соціальних сил

Народність – спільність людей, що проживають на одній території, зв’язані спільною мовою, особливостями психічного складу, культури і способу життя та іншими загальними цінностями, що закріплені у звичаях, традиціях та інших соціальних нормах

Населення – сукупність людей, які проживають на певній території та здійснюють свою життєдіяльність у межах адміністративної чи політичної одиниці

Нація – спільність людей, які проживають на одній на одній території, зв’язані загальними економічними відносинами, спільною мовою, культурою, одним законодавством, національними інтересами, митними кордонами та іншими ознаками

Негаторний позов – вимога власника чи титульного володільця до третіх осіб про усунення перешкод у здійсненні повноважень з користування та розпорядження майном

Недієздатність – нездатність фізичної особи внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров’я чи недоумства усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, встановлюється рішенням суду

Недоторканість особи – громадянське(особисте) право людини і громадянина, що означає, що ніхто не може бути заарештований або утримуватися під вартою інакше ніж за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом

Ненормований робочий день – вид робочого часу, що встановлений трудовим законодавством або локальними актами для окремих категорій працівників, чия праця не піддається точному обліку або які розподіляють свій робочий час на власний розсуд. Юридичною підставою для віднесення працівника до категорії осіб з ненормованим робочим днем на підприємствах є списки посад, робіт та професій, визначених колективним договором

Необережність – форма вини, що полягає у недбалому або самовпевненому ставленні правопорушника до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння(дії або бездіяльності), які вона передбачала, але легковажно розраховувала на їх відвернення або які вона не передбачала, хоча повинна була і могла їх передбачити

Необхідна оборона – дії, які хоч й підпадають під ознаки злочину, але вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання , якщо при цьому не було допущено перевищено меж необхідної оборони

Неосудність – психічний стан людини, за якого вона неспроможна внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент вчинення злочину

Непереборна сила – надзвичайна і невідворотня подія, яка звільняє від відповідальності заповідача шкоди за умови, що останній не міг її відвернути, і, здійснюючи вплив на його діяльність, спричинила настання шкоди(форс-мажор)

Неповнолітні – особи, які не досягли віку, з якого закон визнає їх повністю дієздатними(від 14 до 18 років)

Ненормований робочий день – вид робочого часу, який встановлюється без будь-яких обмежень при досягненні між працівником і власником або уповноваженим ним органом відповідної угоди. Оплата праці при неповному робочому дню проводиться пропорційно відпрацьованому часу

Неустойка – грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання, що випливає з договору або закону

Нічна робота – вид робочого часу, встановлений діючим законодавством про працю з 22 години вечора до 6 годин ранку

Нормативно-правовий акт – офіційний письмовий документ компетентного державного органу, в якому закріплюються правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державним примусом

Нотаріат – система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати безперечні права і факти, що мають юридичне значення, а також виконувати інші нотаріальні дії з метою надання цим правам і фактам юридичної вірогідності. Нотаріат входить до структури органів юстиції

О

Об’єднання громадян – добровільне громадське формування , створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод(політичні партії, громадські організації)

Об’єкт правопорушення – суспільні відносини, що охороняються нормами права та на які посягає конкретне правопорушення

Об’єкти правовідносин – певні матеріальні, духовні та інші соціальні блага, з приводу яких між суб’єктами виникають, змінюються чи припиняються правові відносини

Об’єктивна сторона правопорушення - зовнішнє вираження протиправного діяння, що посягає на об’єкт, який охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди

Обмежена цивільна дієздатність – визначається судом щодо фізичних осіб ,які страждають на психічний розлад здоров’я, зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами і тим ставлять себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язані утримувати, у скрутне матеріальне становище. Над такими особами встановлюється піклування

Омбудсмен – у більшості країн Європи посадова особа парламенту, яка стежить за законністю дій державних органів, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування щодо забезпечення й дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина(Уповноважений ВР з прав людини)

Опіка – правова форма захисту майнових і особистих прав та інтересів громадян. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування та недієздатними особами

Опікун – повнолітня дієздатна особа, яка добровільно і без оплати бере на себе обов’язки опіки стосовно малолітніх чи недієздатних повнолітніх, законний представник особи, над якою встановлено опіку, який в цивільному обігу діє від його імені і в його інтересах

Основні права і свободи людини – мають природній характер та визначають її місце в суспільстві, певні можливості особистості, які необхідні для її існування і розвитку в конкретно-історичних умовах і повинні бути загальними і рівними для всіх

Особа – людина як суб’єкт, що має індивідуальні інтереси та інші ознаки й усвідомлює себе членом спільності таких же суб’єктів

Особа фізична - суб’єкт цивільних правовідносин, особа, яка володіє цивільною правоздатністю і дієздатністю

Особа юридична – організація, яка створена і зареєстрована в установленому законом порядку

Осудність – психічний стан фізичної особи, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння здатна усвідомлювати свої дії(бездіяльність) і керувати ними

Оферта – пропозиція укласти договір, яка містить в собі всі істотні умови цього договору, а оферент певним чином пов’язаний зі своїм контрагентом

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на створення безпечних і нешкідливих умов праці, збереження здоров’я і працездатності працівників в процесі праці

П

Парламент – вищий загальнонаціональний представницький орган держави, побудований на виборчих засадах(Верховна Рада України)

Пасивне виборче право – право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування

Патронат – альтернативна форма сімейного виховання дитини, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування і передається на виховання у сім’ю іншої особи до досягнення нею повноліття за плату

Підзаконний акт – акт компетентного державного органу, що видається на підставі й на виконання законів

Піклувальник – фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка за її письмовою заявою призначена органом опіки та піклування або судом піклувальником над неповнолітньою особою, яка позбавлена батьківського піклування або обмежено дієздатною особою. Піклувальник в цивільному обігу діє не замість , а поруч особи над якою встановлено піклування, надаючи згоду на здійснення цією особою правочинів

Пеня – вид неустойки, передбачається на випадок прострочки виконання зобов’язання і стягується у відсотках до суми простроченого платежу або невиконаного зобов’язання за кожний день прострочки

Плебісцит – консультативний референдум, метою проведення якого є виявлення громадської думки з важливого питання державного чи громадського життя

Поділ влади – конституційне розмежування владних компетенцій та повноважень між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади, кожна з яких має бути відносно самостійною, незалежною

Позовна давність – встановлений законом строк, у межах якого

Погашення судимості - визнання раніше засудженої особи тако., що не має судимості, у встановленому законом випадках та настанні відповідних умов особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності встановлено в три роки

Попередній договір – вид цивільно-правового договору, в якому сторони зобов’язуються у певний термін укласти в майбутньому основний договір на умовах, встановлених попереднім договором (договір про договір)

Право – система загальнообов’язкових правил поведінки, що встановлені або санкціоновані державою і забезпечуються її примусом

Право власності – право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею , незалежно від волі інших осіб

Правова держава – держава, в якій визнається і на основі чинного законодавства забезпечується реалізація прав , свобод, законних інтересів кожної людини і громадянина, окремих груп людей і громадянського суспільства в цілому, панує право та верховенство законів, а також існує взаємна відповідальність між державою і людиною

Правова поведінка – соціально важливі вчинки індивідуальних чи колективних суб’єктів, що контролюється їх свідомістю і волею, передбачені нормами права і тягнуть за собою юридичні наслідки. Існує два види правової поведінки: правомірна і неправомірна

Правовий нігілізм – заперечення соціальної цінності й необхідності права, ігнорування й негативне ставлення до права, закону та правових форм організації суспільних відносин, прав і свобод інших осіб

Правовий прецедент – джерело права, що полягає в об’єктивному рішенні не передбаченого законом питання, якому надається формальна обов’язковість при вирішенні всіх наступних аналогічних справ

Правовий статус особи – сукупність юридично закріплених основних прав і свобод людини і громадянина, які визначають положення особи в суспільстві, а також гарантії їх здійснення, захист та поновлення

Правові відносини – врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що забезпечуються державою, виникають на основі норм права і настанні юридичних фактів

Правозахисні органи – державні і недержавні органи , головним завданням і функцією яких є надання правової допомоги фізичним чи юридичним особам, захист фізичних осіб від обвинувачення, а також посилення правових гарантій охорони прав і свобод людини від втручання органів влади та управління (Уповноважений ВР з прав людини, адвокатура, органи юстиції, нотаріат )

Правоздатність – здатність особи мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки

Правомірна поведінка – суспільно корисна, необхідна, бажана і допустима поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, яка не суперечить приписам правових норм або основним принципам права певної держави, нею гарантується та охороняється

Правопорушення – суспільно небезпечне, винне, протиправне діяння(дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, за яке чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність

Правосуб’єктність – передбачена нормами права юридична властивість суб’єктів правовідносин, складається з правоздатності і дієздатності

Правочин – дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків

Преамбула – вступна частина законодавчого або іншого правового акта, міжнародної угоди, декларації тощо, у котрій стисло викладено мету, завдання даного акта, умови, мотиви, що спонукали до його написання та прийняття

Представництво – правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє

Президент – посадова особа, що здійснює верховне представництво держави у внутрішній та зовнішній політиці, займає особливе місце в системі органів державної влади, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина

Презумпція невинуватості – правове положення , за яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню , доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили

Принципал – боржник за договором гарантії

Прокуратура – самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує всемірне утвердження верховенства закону, захист від неправомірних посягань на суспільний лад, права і свободи людини

Промульгація – остаточне підписання та оприлюднення закону, прийнятого парламентом

Пропорційна система виборів – система виборів, за якою голосування здійснюється за списками кандидатів від політичних партій(блоків). Представницькі мандати розподіляються між партіями(або їх виборчими блоками) пропорційно отриманим голосам виборців у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі

Проcтупок – суспільно шкідливе протиправне винне діяння ( дія або бездіяльність ), що порушує приписи інших, крім КК України, норм права. Приписи діляться на: адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові

Р

Ратифікація – остаточне затвердження міжнародного договору компетентним органом державної влади, після чого цей договір набирає юридичної сили(згода парламенту на чинність в Україні міжнародних актів, договорів). Ратифікація міжнародного договору вважається завершеною з моменту обміну ратифікаційними грамотами

Реквізити - обов’язкові дані , які мають бути в будь-якому документі для визначення його дійсним

Реквізиція – примусове відчуження майна у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості , у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин

Республіка – форма державного правління, за якої вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади

Реституція – повернення сторін в початкове правове становище при визнанні судом правочину недійсним

Робочий день – встановлена чинним законодавством норма робочого часу протягом доби, яка лежить в основі його правового регулювання

Робочий тиждень – встановлена чинним законодавством норма тривалості робочого часу в календарному тижні(нормальна тривалість робочого тижня 40 годин)

Робочий час – встановлений чинним законодавством або прийнятий на його підставі угодою сторін відрізок календарного часу, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку повинні виконувати за трудовим договором свої трудові обов’язки

С

Система законодавства – сукупність упорядкованих певним чином нормативно-правових актів держави, що є зовнішньою формою вираження права

Система права – внутрішня форма права, яка характеризується єдністю і узгодженістю всіх її норм та розподілу їх за галузями, підгалузями, інститутами та нормами права

Систематизація законодавства – діяльність компетентних державних органів щодо впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів або їх збірників

Сім’я - первинний і основний осередок суспільства в якій реалізується дітородна, виховна та інші функції суспільства, союз людей, оснований на шлюбі, кровному спорідненні, усиновленні, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства

Сервітут – право користування чужим майном щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом

Скарга – звернення громадян в усній чи письмовій формі до офіційного державного органу чи службової особи з приводу порушення їх прав або інтересів, що охороняються законом

Скорочений робочий день – вид робочого часу, який встановлюється для окремих категорій працівників тривалістю менше нормального робочого дня з метою надання їм додаткового відпочинку

Солідарна відповідальність – різновид цивільно-правової відповідальності кількох боржників перед кредитором, коли кредитор має право вимагати як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо повного або часткового виконання зобов’язання. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки зобов’язання не буде погашене в повному обсязі

Соціальна держава – держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини і громадянина, в існування доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо

Спадкування – перехід прав та обов’язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця) у встановленому законом порядку до інших осіб(спадкоємців). Закон визначає форма дві підстави для спадкування: за заповітом або за законом

Суспільство – форма життєдіяльності людей, що склалась історично й відокремилась від навколишньої природи

Страйк – тимчасове колективне добровільне припинення роботи найманими працівниками з метою вирішення колективного трудового спору(конфлікту).

Суб’єкт правопорушення – деліктоздатна фізична чи юридична особа. Рівень деліктоздатності фізичної особи залежить від її віку, стану фізичного чи психічного здоров’я, посади та інших обставин

Субсидіарна(додаткова) відповідальність – різновид цивільно-правової відповідальності, яка має місце за наявністю крім основного боржника ще й додаткового, і якщо її прямо передбачено в законі чи договорі. Кредитор не має права пред’явити вимогу до додаткового боржника , минаючи основного.

Судимість – елемент кримінальної відповідальності, специфічний правовий стан особи, що вчинила злочин і якій було призначено покарання. Підставою судимості є обвинувальний вирок суду

Сумісництво – виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час

Т

Територіальна громада - об’єднання жителів, які постійно проживають у межах села, селища, міста , що є постійною територіальною одиницею або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають адміністративний центр

Третейський суд – форма недержавного суду, який вільно обирають сторони спору(конфлікту) для розгляду конкретної справи

Трудова дисципліна – сукупність нормативно-правових актів, які регулюють порядок взаємовідносин сторін трудових відносин, спрямованих на виконання ними своїх трудових функцій

Трудова книжка – основний документ, що свідчить про трудову діяльність працівника і на підставі якої встановлюється його трудовий стаж. Трудові книжки ведуться на працівників , які працюють на підприємстві, в установі, організації понад 5 днів

Трудове право – галузь права, сукупність правових норм, що регулюють трудові й тісно пов’язані з ними суспільні відносини, незалежно від форм власності, господарювання чи галузевої підпорядкованості підприємств, установ, організацій

Трудовий договір – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою , з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи , передбачені чинним законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін

Трудові спори – неврегульовані розбіжності між працівником(трудовим колективом) і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом з питань, пов’язаних із застосуванням норм трудового законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, колективних і трудових договорів, про які заявлено в орган, уповноважений розглядати трудові спори та приймати обов’язкові для сторін рішення

У

Угода – волевиявлення двох або більше сторін, спрямоване на встановлення, зміну чи припинення взаємних юридичних прав та обов’язків

Унітарна держава – єдина централізована держава, що не має в своєму складі державних утворень і територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці(області, райони)

Усиновлення – прийняття усиновлювачем в свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду

Ф

Федерація – держава, до складу якої входять кілька державних утворень(суб’єктів федерації), які мають законодавчі, виконавчі, а нерідко й судові органи

Форма держави - комплексне поняття, яке характеризує державу щодо форми правління, форми державного устрою та державного режиму

Форма державного правління – порядок організації вищих державних органів, що визначає їхні структуру, компетенцію та взаємодію, а також взаємовідносини з населенням країни

Функції держави – основні напрями діяльності держави, в яких втілюються її сутність і соціальне призначення(внутрішні і зовнішні функції)

Ц

Цивільна відповідальність – вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні до фізичних чи юридичних осіб, при невиконанні ними договірних зобов’язань або завданні майнової шкоди чи порушенні особистих немайнових прав інших осіб, заходів державного примусу у вигляді санкцій майнового характеру, спрямованих на відновлення порушених прав та відшкодування заподіяних потерпілим збитків

Цивільно-правові відносини – особисті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників, які є носіями суб’єктивних цивільних прав та обов’язків, що виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу

Ч

Час відпочинку – час, протягом якого працівники підлягають звільненню від виконання своїх трудових обов’язків і можуть використовувати його на свій розсуд. Види часу відпочинку: 1)перерви в робочому дні; 2)щоденний(між змінний) відпочинок; 3)щотижневий безперервний відпочинок(вихідні дні); 4)святкові і неробочі дні; 5)щорічні відпустки

Честь і гідність громадян – особисті немайнові та невідчужувані природні права людини, які охороняються цивільним та кримінальним законодавством

Член сім’ї – особа, що має права та обов’язки, які базуються на сімейних відносинах. Членами сім’ї є: подружжя, діти, батьки, а також інші особи, які спільно проживають з ними і пов’язані спільним побутом

Ш

Шлюб – сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя

Шлюбний вік – юридичний факт, який породжує у особи право на шлюб. Згідно чинного законодавства шлюбний вік в Україні для жінки встановлений у 17 років, а для чоловіка - у 18 років. За заявою особи, яка досягла 14 років та за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам

Штраф – грошове стягнення, що накладається судом чи адміністративним органом у випадках і межах, встановлених законом або договором. У цивільному праві це різновид неустойки, як правило передбачається на випадок невиконання конкретної дії, що входить в загальне зобов’язання і стягується у відсотках до суми всього зобов’язання. Може стягуватися також у твердому розмірі або в кратному розмірі до вартості предмета, що захищається штрафом

Щ

Щорічна відпустка – вид часу відпочинку, встановлений чинним законодавством, колективним договором або контрактом кількість календарних днів безперервного відпочинку в поточному році, наданих працівникові власником або уповноваженим ним органом , із збереженням за ним місця роботи(посади) і заробітної плати. Мінімальна тривалість щорічної відпустки – 24 календарні дні, для неповнолітніх – 31 календарний день

Ю

Юридична відповідальність – вид соціальної відповідальності, передбачені чинним законодавством і застосовані до винної особи примусові заходи(особистого, майнового або організаційного характеру) за вчинене правопорушення

Юридичні факти – конкретні життєві обставини , з якими норми права пов’язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових відносин

Юрисдикція – встановлені законом повноваження відповідних державних органів давати правову оцінку юридичним фактам, розв’язувати правові спори і вирішувати справи про правопорушення, вдаватися до юридичних санкцій стосовно правопорушників

Я

Явка з повинною – добровільне звернення особи до органу дізнання, слідчого , прокурора, судді або суду про скоєний нею чи за її участі злочин. Явка з повинною є обставиною, яка пом’якшує або у окремих передбачених законом випадках взагалі виключає кримінальну відповідальність