49.Інвестиційні компанії та фонди. Їх характеристика як позабанківських кредитних установ.

Інвестиційна компанія — це інститут колективного інвестування, який за своїм головним функціональ­ним призначенням є установою, що об'єднує індивідуальні за­ощадження і надає своїм пайовикам, у тому числі і тим, хто не має значних заощаджень, можливість вкласти їх у цінні папери та інші активи.Перша інвестиційна компанія виникла в 1822 у Бельгії. Інвестиційні компанії бувають відкритого й закритого типу. Компанії закритого типу — це організації, які випускають чітко визначену кількість інвестиційних сертифікатів, що продаються інвесторам.Такі інвестиційні акції і сертифікати є неліквідними. Інвестиційні компанії відкритого типу у встановлений термін або в будь-який момент часу можуть придбати випущені ними в обіг інвестиційні сертифікати, або акції.Цінні папери таких компаній мають високу ліквідність.Інвестиційні компанії розміщують акумульовані грошові кошти на ринку цінних паперів.В Україні інвестиційний фонд створювався, як юридична особа,функцією якого було спільне інвестування.ЗУ”Про інститути спільного інвестування”2001 р.

50.Кредитні спілки і їх значення для функціонування та розвитку ринкової економіки.

Кредитні спілки — це корпоративні ощадні інститути, які утворюються групою осіб, об'єднаних загальними матеріальни­ми інтересами.Кредитні спілки створюються як установи, що забезпечують кредитування своїх членів-пайовиків. Капітал кредитної спілки використовується для видачі кредитів під придбання споживчих товарів або оплати послуг, які надаються членам кредитної спілки. У 1849 р, німе­цький підприємець Ф. Райфайзе організував першу кредитну спі­лку. У кінці 2001 р. Верховною Радою прийнято Закон України «Про кредитні спілки». Згідно з цим законом кредитна спілка ви­значена як неприбуткова організація, що на кооперативних заса­дах заснована фізичними особами, яка за рахунок сукупних гро­шових внесків задовольняє потреби своїх членів у взаємному кредитуванні та наданні різноманітних фінансових послуг.

Прибуток, який утворюється внаслідок діяльності, що здій­снюють кредитні спілки, після покриття витрат і сплати пода­тків та платежів до бюджету залишається в розпорядженні кредитної спілки й розподіляється на цілі, передбачені в ста­туті спілки. Частину прибутку розподіляють на внески його членів відповідно до розміру коштів, внесених кожним членом кредитної спілки.

Для забезпечення надійності І стабільності діяльності кредит­них спілок вони повинні створювати резервний фонд у межах 5 — 15 % від коштів спілки. При цьому максимальний розмір кре­диту обмежений 10 % коштів спілки

51.Центральний банк та його функції. Національний банк України.

В кінці 19-го початку 20-го століть в більшості країн емісія всіх банкнот була зосереджена в одному емісійному банку, який став називається центральним емісійним, а потім просто центральним. В цій назві відображається роль банку в кредитній системі любої країни.

Центральний банк – визначна ланка всієї банківської системи країни, за головною функціональною роллю- емісійний банк, тобто має монополію на випуск грошей.Форма організації ЦБ – переважно акціонерне товариство, націоналізоване. Правовий статус визначається зак-ми актами, де регламентуються відносини ЦБ з організаціями влади, їх повноваження, межі втручання держави в грошову політику, обсяг кредитування уряду, вибір і призначення керівників.Найнезалежніший ЦБ-німецький.Головне призначення ЦБ - забезпечення стійкості нац. гр. одиниці, регулювання ікоординація діяльності гр.-кредитної сфери. ЦБ не націлений на комерційну діяльність, не має на меті отримання прибутку, проводить гр.-кр політику

НБУ утворено в 1991 р. зг з З-ном України “Про банки та банк. дія-ть”, як емісійний центр, який відповідає за збереження монетарної стабільності. Правовий статус визначен Конституцією України, де надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді. НБУ – особливий центральний орган держ. управління, основними функціями якого є забезпечення стабільності нац. гр. одиниці – гривні. НБУ забезпечує стабільність цінової та банк. с-ми. Структура: центральний апарат, територіальні управління в обл і Кримський автономн. Республіці, розрах палати, Банкнотно-монетн. двір, Держ. скарбниця, Центральне сховище гр., спеціальні під-ва, необхідні для дія-ті банку. Існує дворівнева с-ма управління ЦБ: 1) Рада НБУ (15 осіб, призначені Радою, 7- Президентом Укр на 7 років) . Вона розробляє основні засади гр-кредитн політики та контроль за ними, її методи та інструменти, дохід та витрати банку. 2) Правління НБУ – реалізація монетарної політики, організація дія-ті банку, склад формується Головою НБУ при затвердженні Ради НБУ. Голова визначається ВР на 5 років. Голова Ради обирається на 3 роки. Принципи НБУ: 1) незалежність банку – органи виконавч. та держ. влади не мають право втручатися. 2) контроль парламенту та президента за дія-тю банку 3) економічна самостійність – видатки за рах. власних доходів 4) централізація сис-м – реалізація єдиної держ. монетарної політики в усім регіоні. 5) єдність сис-ми – спільність цілей та завдань. 6) Вертикальна структура управління банком - посади за наказами управлінь НБУ. Функції: 1) емісійний центр – організація і регулювання гр. обігу, прогнозує його, зберігання гр. та інкасація. 1992 – гр. реформа укр. крб., емісія грн. 2) визначає дизайн, номінал, сис-му захисту, ознаки 3) забезпечує комбанки готівкою, розрах і кредитне обслуговування. 4) банк банків – СЕП при міжбанк розрах. З 1994 – кредитні аукціони, 1996 – ломбардне кредитування комбанків під облігації внутрішньої держ. позики. 1997 – рефінансування через ЦП на управління ліквідністю гр. ринку та кредитування уряду для вирішення бюджетних проблем. 5) банк. регулювання та нагляд через службу банк. нагляду у складі центрального апарату. 6) кредитування та розрах-касове обслуговування уряду, 7) платіжний агент уряду стосовно зовнішнього боргу – розпорядник кредитів від МВФ, складає платіжн. баланс та звітність про борг України. 8) провідник монетарної політики – управління гр. обігом, забезпечування ек. та фін стабільності нац валюти. 1994 – НБУ встановив офіційну % ставку, розмір обов’язкового резервування. 1999 – скасування валютн. обмежень, отримання кредитів від МВФ. Політика НБУ повинна бути направленою на: 1) внутрішня та зовнішня стабільність грн. 2) стійкість банк. с-ми 3) стимулювання кредитно-інвестиційної дія-ті комбанків..