2.7. Моделі прогнозування купівельного попиту

Обгрунтоване прогнозування попит на короткострокову і довгострокову перспективу є однією з найважливіших задач служб маркетингу різних організацій і фірм. Склад і рівень попиту на той або інший товар залежить від багатьох чинників, як економічних, так і природних. До економічних чинників відносяться рівень виробництва (пропозиції) товарів і послуг, рівень грошових прибутків окремих груп населення, рівень і співвідношення цін. До природних чинників відносяться демографічний склад населення, насамперед розмір і склад сім'ї, а також звички і традицій, рівня культури, природно-кліматичних умов і т.д.

Економічні чинники дуже мобільні, особливо розподіл населення по рівню грошових прибутків. Природні ж чинники міняються порівняно повільно і протягом невеликого періоду (до 3-5 років) не впливають помітного чином на попит. Виключення складає демографічний склад населення. Тому в поточних і перспективних прогнозах попиту всі природні чинники, крім демографічних, доцільно враховувати узагальнено, ввівши чинник під назвою часу.

Найбільш простий підхід до прогнозування попиту на невеликий період часу пов'язаний з використанням так званих структурних моделей попиту. Ці моделі будують, виходячи з того, що для кожної економічної групи населення за статистичним бюджетним даними може бути розрахована властива їй економічна структура споживання.

Поряд зі структурними моделями в плануванні і прогнозуванні попиту використовуються конструктивні моделі попиту, аналітичні моделі попиту і споживання, які будуються у вигляді рівнянь, що характеризують залежність споживання товарів і послуг від тих або інших чинників. Такі моделі можуть бути однофакторними і багатофакторними.

2.8. Теорія масового обслуговування в задачах маркетингу

Багато які економічні задачі пов'язані з системами масового обслуговування (СМО), тобто такими системами, в яких, з одного боку, виникають масові запити (вимоги) на виконання яких-небудь послуг, а з іншого боку, відбувається задоволення цих запитів. СМО включає в себе наступні елементи: джерело вимог, що входить потік вимог, черга, обслуговуючий пристрій, потік вимог, що виходить. Дослідженням таких систем займається теорія масового обслуговування.

Методами теорії масового обслуговування можуть бути вирішені багато які задачі з області маркетингу. Системи масового обслуговування (СМО) класифікуються за різними ознаками. У залежності від умов чекання початку обслуговування вимоги розрізнюють СМО з втратами (відмовами) та СМО з очікуванням.

СМО, що допускає чергу, але з обмеженим числом вимог, називаються системами з обмеженою довжиною черги.

СМО, що допускають чергу, але з обмеженим терміном перебування кожної вимоги в ній, називаються системами з обмеженим часом очікування.

За числом каналів обслуговування СМО діляться на одноканальні та багатоканальні. За місцем знаходження джерел вимог СМО діляться на розімкнені (коли джерела вимоги знаходяться поза системою), замкнені (коли джерела знаходяться в самій системі).

Можливі і інші ознаки класифікації СМО, наприклад, за дисципліною обслуговування (обслуговується одна чи декілька вимог), однофазним і багатофазним СМО та інше.

Застосовувані в теорії масового обслуговування методи і моделі поділені на аналітичні та імітаційні.

Аналітичні методи теорії масового обслуговування дозволяють отримати характеристики системи як деякі функції від параметрів її функціонування. Завдяки цьому з'являється можливість провести якісний аналіз впливу окремих чинників на ефективність роботи СМО.

Важливою характеристикою СМО є час обслуговування вимог в системі. Час обслуговування є, як правило, випадковою величиною і, отже, може бути описаний законом розподілу. Найбільше поширення в теорії і особливо в практичному застосуванні отримав експоненціальний закон.

Найбільш поширені на практиці СМО з очікуванням, де вимоги, що поступили у момент, коли всі обслуговуючі були зайняті, становляться у чергу і обслуговуються при звільненні каналів.