4.3. Продуктові та технологічні інновації в інформаційній галузі

Основним завданням інформаційних структур є створення та виведення на ринок нових інформаційних продуктів. Саме вони є головною зброєю в конкурентній боротьбі.

Розрізняють продуктову (випуск на ринок нового товару) та технологічну (випуск товару поліпшеної якості) інновації. Продуктова інновація на початковій стадії дає виробнику тимчасову монополію пропозиції на ринку.

В результаті технологічної інновації здійснюється максимізація обсягів продаж інформаційною структурою вже відомого продукту: за рахунок підвищення продуктивності виробництва нарощується випуск продукту тієї ж якості, або за рахунок зниження цін (внаслідок зниження собівартості) нейтралізуються конкуренти.

Маркетингові дослідження продуктової та технологічної інновацій визначать прогноз попиту на додаткову продукцію або на новий продукт.

Існує закономірність у тому, що будь-який товар, яким би він чудовими не був, рано чи пізно витісняється з ринку іншим, більш досконалим товаром.

Удосконалення існуючих або розробка нових інформаційних продуктів розпочинається з чіткого визначення соціально-економічних потреб споживачів, задоволення яких повинно бути на більш високому рівні, ніж це забезпечують свої старі або конкуруючі продукти. Процес розробки нових інформаційних продуктів складається з 4 стадій:

• генерація ідеї. Оцінка цільових ринків. Визначення можливостей та шляхів задоволення інформаційних потреб споживачів;

• розробка концепції нових інформаційних продуктів, здатних задовольнити потреби цільового ринку;

• розробка програми маркетингу. Повторна оцінка цільового ринку. Визначення основних витрат на виробництво нових інформаційних продуктів.

• тестування ринку. Оцінка нових інформаційних продуктів, прогноз розвитку потенційного ринку.

Інформаційна структура повинна провести дослідження очікуваного попиту на новий продукт у різних сегментах ринку та з різним бюджетним обмеженням.

Інформаційна структура повинна постійно стежити за станом конкурентоспроможності своїх продуктів. Це дозволить визначити початок зниження показника престижу, та своєчасно прийняти рішення про припинення виробництва, вдосконалення продукту, перехід на інший ринок і т. ін. Компанія має можливість дістати новинки двома способами:

• придбати фірму, патент або ліцензію на стороні;

• провести власні науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки. Останнє, хоча й дорожче, але більш перспективно, і отже, прибутково.

4.4. Маркетинговий підхід у виробничій політиці українських інформаційних фірм

Для досягнення успіху розробник повинен найбільш повно задовольнити запити споживача. Не треба дорікати споживачу, що він нічого не розуміє, не треба переконувати його у вашій правоті, він не схоче за це заплатити. Треба знайти раціональне зерно у потребі споживача і визначити, яким чином можна цю потребу задовольнити.

Усвідомлення та задоволення потреб споживача є головним у маркетинговому підході. Необхідно розробляти те, що можна буде продати, а не за будь-яку ціну продавати те, що вже створено. Це – основа комерційного успіху проекту.

Дослідження українського ринку ПЗ показує, що споживачі готові купувати програмні продукти лише в тому випадку, коли вони справляють враження професійно виконаних продуктів, тобто мають:

• супровідну документацію;

• пристойний товарний вигляд (добре видану документацію, упаковку і т. ін.);

• простоту і явну вигоду від використання;

• позитивні відгуки фахівців;

• супровід, підтримку користувачів;

• ліцензійну чистоту (принаймні, для вибагливих користувачів);

• широку рекламу продукту та простоту придбання.

Необхідно чітко уявляти собі, на кого орієнтований продукт, яким чином будуть задовольнятися потреби користувача.

Дуже важливо пам'ятати, це особливо стосується масового ПЗ, що продавати треба не властивості товару, а вигоди від нього.

Тестування продукту значно ширше програмного тестування – продукт повинен бути випробовуваний на ринку. Тут уже тестується не стільки продукт, скільки товар.

Використання і продаж інформаційного продукту має свої особливості через складність взаємозв"язків між формою і змістом, які можуть існувати "майже самостійно".

Складові ПЗ

До матеріальної складової ПЗ відносяться матеріальні об'єкти носії, на яких записана комп'ютерна програма або база даних (дискети, CD-ROM і т.п. ), а до нематеріальної - авторське право. Згідно ст. 10 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, на якому записана комп'ютерна програма або база даних, не залежать один від одного.

Таке "розщеплення" ПЗ говорить про те, що право власності на "рукопис" (вихідний або об'єктний код), виражений в об'єктивній формі (дискеті, CD-ROM і т.п.), належить особі, що заплатила за виконану роботу, тобто роботодавцеві. "Рукопис" завжди виконується в одному примірнику, і роботодавець володіє правом власності на такий матеріальний об'єкт.