6. Організація та управління виробництвом

В цьому розділі необхідно навести організаційну структуру підприємства, яка буде визначати: хто і чим буде займатися, схему взаємодії всіх служб між собою, координацію і контроль їх діяльності. Доцільно обумовити питання оплати праці працюючих, взаємозв’язок рівня заробітної плати і результатів виробничої діяльності. Визначити перелік основних професій, спеціалістів, яких необхідно залучити до виробничої діяльності.

7. Фінансовий план

Обґрунтування потреби в фінансах. Цей розділ узагальнює попередні матеріали і представляє їх у цифровому (вартісному) вигляді. Кожна цифра повинна бути результатом ретельних підрахунків. Прогнози фінансових результатів діяльності підприємства на найближчі 3 роки зводяться у фінансовій формі «Звіт про прибутки та збитки», яка оформляється у вигляді таблиці.

Програма інвестування. В розділі необхідно викласти план отримання коштів для створення виробництва та дати відповідь на такі запитання: скільки взагалі необхідно коштів для реалізації даного проекту? звідки планується отримати ці кошти і в якій формі? коли можна очікувати повного повернення залучених коштів та отримання інвестором доходу від них? Відповіді на питання повинні ґрунтуватися на розрахунках, викладених у «Фінансовому плані».

8. Оцінка ризиків та їх страхування

В даному розділі розглядаються непередбачені обставини, які можуть виникнути у майбутньому, їх можливий вплив на стан роботи фірми, а також ті профілактичні заходи, які планується запровадити з метою зменшення негативного впливу цих факторів. До традиційних факторів ризику відносять: ринковий ризик втрати ринків збуту продукції; ризик конкуруючих технологій – технологія виробництва може застаріти; зовнішній ризик – непередбачені дії уряду, профспілок, субпідрядників, політичний ризик – необхідність отримання дозволів, ліцензій, квот і т.д.; ресурсний ризик – чи вистачить ресурсів підприємства та коштів на їх придбання для успішного завершення проекту; ризик капітальних вкладень – можливість втрати капіталу внаслідок інфляції, політики уряду чи інших факторій; ризик втрати майна – можливість повної втрати або пошкодження майна внаслідок пожежі, крадіжки, стихійного лиха і т. д.; ризик втрати часу – можливість збоїв та простоїв внаслідок різноманітних факторів; ризик невиконання зобов’язань – відповідальність перед покупцями, клієнтами, суспільством. Приклади фінансово-економічних ризиків представлено в табл. 6.

Таблиця 6

Фінансово-економічні ризики

Прості ризики	Негативний вплив на прибуток
Нестійкість попиту	Падіння попиту з ростом цін
Поява альтернативного продукту	Зниження попиту
Зниження цін конкурентами	Зниження цін
Збільшення виробництва конкурентів	Падіння продажів або зниження цін
Ріст податків	Зменшення чистого прибутку
Платоспроможність споживачів	Падіння продажів
Ріст цін на ПММ	Зниження прибутку через ріст цін
Залежність від постачальників, відсутність альтернатив	Зниження прибутку через ріст цін
Нестача оборотних коштів	Збільшення кредитів

Оцінка ризику може проводитися окремо для кожної стадії проекту і в ці­лому для всього проекту. Оцінка вірогідності настання ризику здійснюється методом експертних оцінок. Для проведення цієї роботи бажано мати не менше трьох експертів, добре знайомих з сутністю проблеми.

Кожному експерту, що працює окремо надається перелік простих ризиків проекту і пропонується оцінити імовірність їх настання, керуючись, наприклад, наступною системою оцінок:

0 – ризик розглядається як неістотний;

25 – ризик, швидше за все, не реалізується;

50 – про настання події нічого визначально сказати не можна;

75 – ризик, швидше за все, не виявиться.

Максимально допустима різниця між оцінками двох експертів по будь-яко­му чиннику повинна бути не більше 50. порівняння проводяться по мо­ду­лю, тобто знак «плюс» або «мінус» не враховується. Це правило спрямоване на усунення неприпустимих відмінностей в оцінках вірогідності настання ок­ре­мого ризику. Для розрахунку розбіжності та їх узгодження у оцінки екс­пер­тів підсумовують по модулю і ділять на число простих ризиків. Оцінки екс­пертів можна визнати такими, що не суперечать одна одній, якщо одер­жа­на величина не перевищує 25. Результат оформляється табл. 7.

Крім організаційних заходів профілактики вищенаведених ризиків, розділ повинен містити також програму страхування від ризиків шляхом укладання угоди зі страховою компанією. Необхідно визначити суму фінансових витрат на здійснення заходів щодо страхування.

Таблиця 7

Вірогідність настання ризиків

Ризики	Експерти			Середня імовірність,
	перший	другий	третій
Разом

Для найбільш значущих ризиків проекту детально розглядають методи їх компенсації і зниження, тобто запобігання несприятливим подіям або ос­лаб­ленню їх негативного ефекту (диверсифікація, страхування, лімітація, са­мо­страхування, розподіл ризику). Приклад програми страхування ризиків на­ве­дений в табл. 8.

Таблиця 8

Обладнання для реалізації проекту

Типи договорів про страхування	Страхова організація	Умови договору	Сума договору	Страхові внески
				20__ р.	20__ р.	20__ р.
Страхування майна
в т.ч. …
Страхування транспортних засобів
Страхування неповернення кредитів
Разом

Проблема планування бізнес-процесів завжди займала одне з цент­раль­них місць в економічній науці. Формування витратної частини бюджету під­при­ємства є базовим процесом розширеного відтворення та вирішення су­час­них проблем вітчизняної економіки. Бізнес-планування забезпечує ди­на­міч­ний розвиток підприємства і дає змогу вирішувати такі завдання як роз­ши­рен­ня власної підприємницької діяльності за рахунок нагромадження фі­нан­со­вих і матеріальних ресурсів.

Для підтримки конкурентоспроможності підприємства і його часток на рин­ку збуту суб’єкту підприємницької діяльності постійно необхідно про­во­ди­ти реконструкцію виробничих потужностей, відновлення наявної ма­те­рі­аль­но-технічної бази, нарощування обсягів виробничої діяльності, освоєння но­вих видів діяльності. Для проведення реконструкції старого і покупки но­во­го обладнання підприємству необхідне велике вкладання грошей. Останнім ча­сом відбулось деяке поліпшення фінансового становища підприємств, зміц­нення внутрішнього виробничого потенціалу, з’явилися умови для від­нов­лення і розвитку окремих виробництв і галузей вітчизняної економіки.

Вирішення проблем ресурсного та фінансового забезпечення бізнес-про­цесів в Україні має бути пов’язане з переходом від регулювання пе­ре­важ­но макроекономічних параметрів виробничої сфери до комплексного ці­льо­во­го підходу, що припускає вплив на процеси відтворення й інвестування та мікро- й макроекономічних рівнях. Конкретними напрямами держаної по­лі­ти­ки мають стати: забезпечення стійкого розвитку реального сектору еко­но­мі­ки; найбільш повне використання внутрішнього виробничого потенціалу в ін­тересах промислового виробництва; підвищення ефективності діючих ме­ха­нізмів стимулювання інвестиційної діяльності; формування механізмів, по­кли­каних забезпечувати захист і гарантії прав власників ресурсів і засобів ви­роб­ництва; створення реальних передумов для підтримки позитивних зру­шень, що намітились, у сфері виробництва й інвестицій і виходу України на тра­єкторію стійкого економічного зростання.

Додаток