3. Державне управління внутрішніми справами

Сутність державного управління внутрішніми справами полягає у здійсненні організаційно-правових заходів, що забезпечують охорону прав та свобод громадян, а також громадський порядок та громадську безпеку.

Громадський порядок – певна система відносин, належний порядок, що склався у суспільстві, який відповідає інтересам держави і всіх її громадян, а громадська безпека – це система відносин, яка складається у процесі запобігання та усунення загрози життю, здоров'ю та їх майну.

Державно-управлінська діяльність у сфері забезпечення громадського порядку та громадської безпеки регулюється Конституцією України, законами України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про боротьбу з корупцією» від 17 грудня 1993 р. «Про пожежну безпеку», «Про дорожній рух», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», від 1 грудня 1994 р. «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», від 26 березня 1992 р. «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», указами Президента України і постановами Кабінету Міністрів України тощо.

До органів, що здійснюють державне управління внутрішніми справами (охороною громадського порядку та безпеки), належать:

– Міністерство внутрішніх справ України та його підрозділи на місцях;

– Державний департамент з питань виконання покарань. Центральне місце серед органів внутрішніх справ займає Міністерство внутрішніх справ України, до завдань якого належать:

1) забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів;

2) запобігання правопорушенням та їх припинення;

3) охорона і забезпечення громадського порядку;

4) виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

5) забезпечення безпеки дорожнього руху;

6) захист власності від злочинних посягань;

7) виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

8) участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам;

9) сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

В основі структури Міністерства внутрішніх справ України – Державний департамент автомобільної інспекції, Департамент роботи з персоналом, Департамент медичного забезпечення та реабілітації, Департамент ресурсного забезпечення МВС України. До складу структурних підрозділів Центрального апарату МВС України належать: Національне Центральне Бюро Інтерполу в Україні, Головне управління внутрішніх військ МВС, Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю, Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр, Центр громадських зв'язків МВС України.

Особливу роль відіграє така складова Міністерства внутрішніх справ України, як міліція, яка є державним озброєним органом виконавчої влади, що захищає життя, здоров'я, права, свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства та держави від противоправних посягань. її правовий статус визначається Законом України «Про міліцію».

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуаль­ну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів:

– кримінальної міліції;

– міліції громадської безпеки;

– місцевої міліції;

– транспортної міліції;

– державної автомобільної інспекції;

– міліції охорони;

– судової міліції;

– спеціальної міліції.

Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції.

Певне самостійне місце займає система органів і установ виконання покарань, що складається з Державного департаменту з питань виконання покарань, його територіальних органів; установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, кримінально-виконавчих інспекцій, підприємств, установ та організацій. Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який безпосередньо реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань є Державний департамент з питань виконання покарань, до основних завдань якого належать:

1) здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

2) розроблення рекомендацій щодо організації тримання осіб, взятих під варту, забезпечення виконання вироків суду і застосування передбачених законом засобів виправлення і перевиховання засуджених;

3) здійснення контролю за виконанням вироків суду за окремими видами додаткових покарань;

4) забезпечення примусового лікування засуджених, хворих на алкоголізм та наркоманію;

5) забезпечення додержання вимог законодавства в органах і установах виконання покарань, запобігання злочинам, дисциплінарним проступкам з боку засуджених до позбавлення волі та щодо них, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів, вчинених в органах і установах виконання покарань, проведення дізнання у справах про ці злочини, здійснення оперативно-розшукової діяльності;

6) керівництво органами і установами виконання покарань, організація виробничо-господарської діяльності з наданням засудженим роботи, забезпечення їх професійної підготовки та загальноосвітнього навчання;

7) правовий і соціальний захист осіб рядового і начальницького складу, працівників кримінально-виконавчої системи та членів їхніх сімей; удосконалення роботи з кадрами, їх професійної підготовки.