Ф

Гуманізм Данте Аліг’єрі

ілософія італійського гуманізму розпочинається з розвитку філо­логічних знань і, головне, з художньої літератури, яка поступово набуває світських рис. Фундатором італійського гуманізму прийнято вважати Данте Аліг’єрі (1265 – 1321 рр.), який був і останнім поетом середньовіччя, і разом з тим першим поетом Нового часу. Свій гуманістичний світогляд Данте виклав у відомому творі “Божественна комедія”, а також у філософських трактатах “Бенкет” та “Монархія”. Звичай­но, Данте був глибоко віруючою людиною і християнську догматику він брав за незмінну істину, але поет по-новому подає виклад співвідношення божистого та людського. Він не протиставляє ці первні, а бачить їх у взаємній єдності. Разом з тим Данте вважав, що до блажен­ства ведуть два шляхи: філософське вчення, тобто людський розум, і духовне вчення, що походить від Святого Духа. Данте як поет і філософ прагне бачити божисте в людині. Гуманізм Данте сповнений віри в її творчі сили. Людина, на його думку, сама має відповідати за свій добробут і затишок, і вирішальними тут є її особисті якості, а не матеріальне багатство чи благородне походження.

Одним з найбільш помітних гуманістів доби Відродження є Франческо Петрарка (1304 – 1374 рр.) – поет, письменник, мислитель. Його зібрання оригінальних латинських текстів було на той час справді унікальним. До античної культури та освіти він підходив історично, її спадщину намагався найбільш точно і зрозуміло донести до своїх сучасників. Петрарка відкидав культ авторитету в філософії, що було характерним для середньовіччя. Безумовно, він шанував Арістотеля, але з іронією ставився до тих арістотеліків, які проводили час у надуманих схоластичних суперечках.

П

Філософські ідеї Франческо Петрарки

етрарці була близькою й ідея активної самореалізації людини. Його цікавили передовсім внутрішні, етичні проблеми людини, що є ознакою індивідуалізму доби Ренесансу. У філософському діалозі “Моя таємниця” він показує глибокі внутрішні конфлікти людини та способи їх вирішення. Творчість Петрарки наповнена земним змістом, розумінням радощів і пристрастей людини.

Серед тих, хто сприяв утворенню нових гуманістичних традицій в італійській культурі, був приятель Петрарки флорентієць Джованні Бокаччо (1313 – 1375 рр.). У його творчості знайшли своє відображен­ня типові риси Ренесансу: приземленість, чуттєвість, практичний утилі­таризм, його він виражав живою, позбавленою алегорій мовою.

До видатних гуманістів XV ст. належить Лоренцо Валла (1407 – 1457 рр.) – відомий філолог, один із засновників порівняльного ана­лізу. Валла відкидав схоластичну логіку, висуваючи проти неї риторизм Цицерона як спосіб, що допомагає людині по-новому мислити та дискутувати.

В етиці Лоренцо близький до епікуреїзму. Він на­голошував на природності людини, вважав, що доброчинним є все що стосується життєво важливого інстинкту самозбереження, тому жодну з утіх не вважав аморальною. Етика Лоренцо Валли інди­відуалістична.

Філософські погляди італійських гуманістів набули свого по­ширення в Україні, особливо в Києво-Могилянській академії, зокре­ма в творчості Григорія Сковороди.

У другій половині XVI і на початку XVII ст. в італійському Відродженні з'являється специфічна філософська галузь – філософія природи, її прихід був зумовлений передусім розвитком гуманістичної філософії і культури Ренесансу. В цей поворотний період людина відкриває нові горизонти, доходить висновку, що вона здатна пізнати природний характер світу і саму себе в ньому. Ідея цінності та гідності людини, ідеали свободи стають духовним кліматом, у якому на­роджується і нова філософія природи.

Паралельно з філософією природи розвивається нове природо­знавство. Воно приносить кілька епохальних відкриттів і стає одним із найважливіших джерел нової філософії. Схоластичне вчення про природу, по суті, ніколи не переходило меж теоретичних спекуляцій. На противагу цьому вчені Ренесансу на перший план висувають досвід, дослідження природи, експериментальний метод досліджень. Помітне місце посідає математика, принцип математизації науки від­повідає основним тенденціям розвитку науки, наукового і філософ­ського мислення.