Тема 4. Статистичні показники.

Основні поняття та категорії

Статистичний показник — це узагальнююча характеристика соціально-економічного явища чи процесу, в якій поєднуються якісна та кількісна ви­значеність останнього.

Якісний зміст показника залежить від суті яви­ща (процесу) і знаходить своє відображення у назві (народжуваність, прибутковість тощо).

Кількісний бік явища представляють число та його вимірник.

Сполучною ланкою між якісним змістом і чис­ловим вираженням є правило побудови, модель по­казника, яка розкриває його статистичну структуру, встановлює, що, де, коли, яким, чином підлягає вимі­рюванню. У ній обґрунтовуються одиниці вимірю­вання та обчислювальні операції. Модель показни­ка забезпечує адекватність відображення явища (про­цесу) та точність його вимірювання, тобто обидва аспекти вірогідності статистичної інформації.

Показники різноманітні за способом обчислен­ня, ознакою часу, своїми функціями. За способом обчислення розрізняють первинні та похідні показ­ники.

Первинні визначаються шляхом зведення та гру­пування даних і подаються у формі абсолютних ве­личин.

Похідні показники обчислюються на базі пер­винних або вторинних показників і мають форму середніх чи відносних величин.

За ознакою часу показники поділяються на інтервальні і моментні.

Інтервальні характеризують явище за певний час (день, місяць, рік), наприклад, введення в дію житла, перевезення вантажів тощо.

До моментних відносять показники, які харак­теризують явище на певний момент часу: про­тяжність нафтопроводів на кінець року, залишки обігових коштів на початок місяця.

Серед статистичних показників є пари взаємо-обернених, які існують паралельно і характеризу­ють одне і те саме явище. Прямий показник зростає із збільшенням явища, обернений, навпаки, змен­шується. Наприклад, виробіток продукції в одини­цю часу (прямий) та витрати часу на одиницю про­дукції (обернений).

Абсолютні статистичні величини характеризу­ють розміри соціально-економічних явищ — обсяги сукупності або обсяги значень певних ознак. Це імено­вані числа. Залежно від конкретної задачі досліджен­ня та характеру явища використовують натуральні, трудові та вартісні (грошові) одиниці вимірювання. Якщо виникає потреба звести воєдино обсяги явища з рівним ступенем прояву споживчої властивості, використовують умовно-натуральні одиниці. Пе­рерахунок в умовні одиниці здійснюють за допомо­гою спеціальних коефіцієнтів-сумірників. Наприклад, паливний баланс складається у тонах умовного па­лива. Еталоном слугує кам'яне вугілля, теплотворна спроможність якого становить 7000 кал на 1 кг. Ка­лорійний коефіцієнт донецького вугілля — 0,9; при­родного газу — 1,2 і т. д.

При розв'язанні певного кола аналітичних за­дач абсолютні величини представляють у формі ба­лансів, тобто за джерелами формування та за на­прямками використання. Широко використовують також динамічні баланси за схемою: залишки на початок періоду + надходження - витрати = за-' лишки на кінець періоду.

Абсолютні показники отримують в результаті зведення статистичних даних. Вони мають велике пізнавальне і практичне значення. Знання рівнів, розмірів та обсягів абсолютних статистичних показників потрібне для планування, управління й аналізу діяльності народного господарства, його галузей і підприємств. В абсолютних показниках встановлюють більшість планових завдань з розвитку народного господарства, задоволення потреб суспільства в різноманітних продуктах і послугах, здійснюють контроль за їхнім виконанням.

За абсолютними показниками характеризують обсяг виробленого в країні валового внутрішнього продукту, національного доходу, вартість основних фондів, чисельність робітників, фонд заробітної плати підприємства, виробництво продукції в господарстві та інші соціально-економічні явища.

Абсолютні показники - це величини, які виражають розмір суспільних явищ, таких, що не стосуються інших явищ. Наприклад, посівна площа Зернових культур у ТОВ в 2003 році становила 1200 га, а валовий збір зерна за цей самий період - 36000 ц. Абсолютні показники виражають розміри суспільних явищ у певних межах часу і території. Вони є іменованими числами, завжди мають певну розмірність і одиниці вимірювання. Залежно від характеру явища і завдань дослідження абсолютні показники виражають у натуральних, вартісних, трудових і умовно-натуральних одиницях вимірювання.

Розрізняють індивідуальні і загальні абсолютні показники. Індивідуальни­ми називають такі абсолютні показники, які виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць, сукупності (наприклад, чисельність робітників фірми, виробництво валової продукції в ТОВ, прибуток підприємства тощо). Загальними є такі абсолютні показники, які виражають розміри кількісних ознак у всіх одиниць сукупності (наприклад, фонд заробітної плати робітників підприємств району, вартість основних виробничих фондів у ТОВ області, валовий збір картоплі в підприємствах країни тощо).

Абсолютні показники можуть виражати розміри, обсяги і рівні суспільних явищ на певний момент (на 01.01.2003 р. поголів'я корів у ТОВ становило 770 гол.) і за певний період часу (виробництво молока в господарстві за 2002 рік дорівнювало 26100 ц.).

Абсолютні показники відіграють важливу роль у системі узагальнювальних статистичних показників. Разом з тим вони часто не можуть дати достатнього уявлення про досліджуване явище. Відтак виникає потреба в обчисленні інших узагальнювальних показників, зокрема відносних.

Відносними показниками називають величини, які виражають кількісні співвідношення між соціально-економічними явищами. Їх дістають внаслідок ділення двох абсолютних чи середніх величин. Так, урожайність зернових культур (відносний показник) отримують внаслідок порівняння двох абсолютних показників - валового збору і посівної площі: 36000 ц : 1200 га =30,0 ц/га. При цьому ту величину, з якою порівнюють, називають основою, або базою порівняння, а порівнювану величину - поточною, або звітною.

Відносні показники мають велике аналітичне значення. Їх обчислюють, щоб мати кількісну характеристику різноманітних сторін суспільного життя. За їхньою допомогою виражають ступінь виконання народногосподарських планів, ефективність та інтенсивність суспільного виробництва, продуктивність праці, ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб людей, структуру і динаміку виробництва тощо. Завдяки ним можна порівнювати однойменні і різнойменні величини. Відносні показники дають змогу порівнювати такі явища, абсолютні розміри яких безпосередньо не є порівнянними: наприклад, виробництво валової продукції сільського господарства на середньорічного працівника, на 100 га земельних угідь, щільність населення, виробництво окремих видів продуктів харчування на душу населення тощо. Вони можуть бути виражені коефіцієнтами (частками), процентами (°/о), проміле (°/оо), продецеміле (°/ооо). Їх дістають, коли за базу порівняння беруть відповідно 1, 100, 1000 і 10000 одиниць.

Вибір певної форми вираження відносних показників у кожному конкретному випадку визначається характером даних і результатів, які отримують внаслідок порівняння величин. Перевагу слід віддати тій формі, яка найзрозуміліше і наочніше характеризує досліджуване явище.

Залежно від змісту і пізнавального значення бувають такі види відносних показників: структури, планового завдання, виконання плану, динаміки, інтенсивності, координації, диференціації, порівняння тощо.

Відносні показники структури - це відношення частини до цілого, або питома вага частини одиниць у загальному обсязі сукупності. Вони характеризують структуру і склад досліджуваної сукупності. Їх дістають внаслідок ділення значення кожної частини сукупності на їхній загальний підсумок. Ці показники виражаються в частках одиниці (коефіцієнтах) або процентах. Показники структури за будь-якою ознакою, які в підсумку дають 100%, становлять структурний ряд. Прикладом відносних показників структури можуть бути питома вага корів у загальній чисельності поголів'я великої рогатої худоби, структура посівних площ, собівартості продукції тощо.

Відносна величина структури характеризує склад, структуру сукупності за тією чи іншою озна­кою, обчислюється відношенням розміру складової частини до загального підсумку. Відносні величини структури називають частками, сума їх становить 1 або 100%.

На використанні часток ґрунтується порівняль­ний аналіз складу різних за обсягом сукупностей,

оцінка структурних зрушень у часі. Різницю між частками називають процентними пунктами.

Відносний показник планового завдання являє собою відношення величини показника, встановленого на плановий період, до його величини, досягнутої за попередній період або за будь-який інший період, взятий за базу порівняння.

Відносний показник виконання плану - це відношення фактично досягнутого рівня до планового завдання.

Відносні показники динаміки характеризують зміну суспільних явищ у часі. Їх обчислюють як відношення досліджуваного рівня до рівня, який взято за базу порівняння (до попереднього року або до постійної бази порівняння). Ці показники виражаються у вигляді коефіцієнтів (темпів) зростання, абсолютних і відносних приростів (докладніше про цей вид відносних показників див у розд. б).

Відносна величина динаміки характеризує напря­мок та інтенсивність зміни явища у часі, розрахо­вується співвідношенням значень показника за два періоди чи моменти часу. При цьому базою порівнян­ня може бути або попередній рівень, або рівень, більш віддалений у часі. Наприклад, виробництво електро­енергії АЕС становило, млрд. кВт/год: у 1990 р. — 80; у 1995 р. — 76,5; у 1996 р. — 78,0. У 1996 р. порівняно з 1995 р. виробництво електроенергії зрос­ло на 2%, відносна величина динаміки 78,0:76,5=1,02; порівняно ж з 1990 р. виробництво електроенергії зменшилось на 2,5%, відносна величина динаміки 78,0:80,0=0,975.

Відносні показники динаміки, планового завдання і виконання плану зв'язані між собою такою рівністю: відносний показник динаміки дорівнює добутку відносних показників планового завдання і виконання плану.

Розглянемо цей взаємозв'язок на такому прикладі. По підприємству є дані про середньорічний надій молока від корови (кг): за базисний рік (Уо) - 3200 за планом (Упл) - 3320 і фактичний (У1) - 3480.

Відносний показник динаміки	=	Відносний показник планового завдання	х	Відносний показник виконання плану
3480	=	3320	х	3480
3200		3200		3320
1,0875	=	1,0375	х	1,0482.

Відносні показники інтенсивності характеризують відношення різнойменних, але зв'язаних між собою певним зв'язком величин. Це, наприклад, щільність населення на 1 км², вихід валової продукції на 100 га ріллі, одну гривню основних виробничих фондів, середньорічного працівника, поголів'я корів на 100 га сільськогосподарських угідь тощо.

Відносна величина інтенсивності характеризує ступінь поширення явища у певному середовищі. Це іменована величина, у якій поєднуються одиниці ви­мірювання чисельника і знаменника. Наприклад, по­казник рівня економічного розвитку країни — ВВП (дол. США) на душу населення, демографічні коефіці­єнти (народжуваності, смертності) на 1000 чол. насе­лення, забезпеченість лікарями на 10 000 чол. насе­лення, захворюваність на 100 000 чол. населення.

У територіально-просторових порівняннях співвідносять однойменні показники, що характеризують різні об'єкти (підприємства, галузі) або те­риторії (міста, регіони, країни) і мають однакову часову визначеність. Інтерпретація цих величин за­лежить від бази порівняння. Наприклад, у країні А виробництво ВВП на душу населення становило 3522 дол.США, а в країні Б — 5280. Якщо прий­няти за базу порівняння країну А, справедливим буде твердження, що в країні Б ВВП на душу насе­лення у 1,5.раза вищий (5280:3522=1,5). Якщо базою порівняння прийняти країну Б, то у країні А ВВП на душу населення становить 2/3 рівня краї­ни Б (3522:5280=0,67).

Відносні показники координації характеризують відношення різних структурних одиниць тієї самої сукупності. Наприклад, на 100 корів припадає певна кількість голів відповідної групи великої рогатої худоби, співвідношення основних і оборотних фондів, силових та робочих машин тощо.

Співвідношення між окремими складовими су­купності є відносними величинами координації. Вони показують, скільки одиниць однієї частини су­купності припадає на 1 або 100 одиниць іншої, прий­нятої за базу порівняння. Вибір бази порівняння довільний. Наприклад, на початок року капітал фірми становив 400 млн гр.од., з них власний капі­тал — 260 млн гр.од., залучений — 140. Частка власного капіталу становить 260:400=0,65, частка залученого капіталу — 140:400=0,35. Сума часток дорівнює 0,65+0,35=1. Співвідношення власного і залученого капіталу показує, що на 100 гр.од. власного капіталу припадає 54 гр.од. залученого.

Відносні показники диференціації дістають в результаті порівняння двох структурних рядів, один з яких характеризує співвідношення частин сукупності за чисельністю одиниць, а другий - за величиною будь-якої ознаки (порівняння \ питомої ваги господарств за чисельністю і питомої ваги в цих господарствах валової продукції, основних фондів, працівників, землі тощо).

Відносні показники порівняння отримують внаслідок порівняння однойменних показників, що стосуються різних об'єктів, взятих за той самий період чи момент часу (порівняння урожайності хмелю в двох ТОВ за звітний рік, продуктивності свиней у господарствах двох областей за п'ять років тощо).

Однією з важливих умов правильного обчислення, порівняння й аналізу відносних показників є дотримання порівнянності даних. Це означає, що взяті для розрахунків, порівнянь та аналізу абсолютні і відносні показники повинні: а) стосуватися того самого кола об'єктів і одиниць спостереження або тієї самої статистичної сукупності; б) визначатися за єдиною методикою, що забезпечує порівняння їх за змістом; в) стосуватися однієї території; г) характеризувати дані за той самий період або момент часу; д) мати однакові одиниці вимірювання.

Базою порівняння може виступати певне ета­лонне значення показника (норматив, стандарт тощо). Відхилення відносної величини порівняння з етало­ном від 1 або 100% свідчить про порушення опти­мального процесу. Наприклад, раціональна норма харчування дітей у віці 1—3 роки передбачає спожи­вання 1540 ккал і 53 г білка. За даними обстеження домогосподарств регіону фактичне споживання ста­новить 1370 ккал і 46 г білка, тобто фактичне спожи­вання відхиляється від раціональної норми за кало­рійністю харчування на 11% (1370:1540=0,89), за білком — на 13% (46:53=0,87).

Передумовою обчислення відносних величин ди­наміки та просторових порівнянь є порівнянність даних за одиницею вимірювання, методикою розра­хунку, масштабами об'єкта дослідження.

Відносні показники можуть бути простими і складеними. При статистичному аналізі складені відносні показники, які являють собою рівнодійну кількох простих показників, доцільно розкласти на ряд простих відносних показників, що мають самостійне значення. Таке розкладання дає можливість вивчити залежність складеного відносного показника від його факторів. Сам взаємозв'язок при цьому має вигляд певного рівняння. Наприклад, виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь можна подати як добуток продуктивності корів на щільність їх на 100 га сільськогосподарських угідь:

виробництво молока на 100 га сільсько­господарських угідь	=	надій на середньо­річну корову	х	щільність корів на 100 га сільськогосподарських угідь
валовий надій молока	=	валовий надій молока	х	середньорічне поголів'я корів
площа сільсько­господарських угідь		середньорічне поголів'я корів		площа сільськогосподарських угідь

Схеми розкладу складених відносних показників можуть являти собою рівняння із добутку не тільки двох, а й трьох, чотирьох і більше простих показників.

Відносні величини характеризують кількісні спів­відношення різнойменних чи однойменних показ­ників. Будь-яка відносна величина представляє со­бою дріб, чисельником якого є порівнянна величина, а знаменником — база порівняння. Відносна вели­чина показує, у скільки разів порівнянна величина більша базисної або яку частку вона становить віднос­но базисної, іноді — скільки одиниць одної величини припадає на 100, на 1000, на 10 000, на 100 000 оди­ниць іншої. За аналітичною функцією виділяють відносні величини інтенсивності, динаміки, просторо­вого порівняння, структури, координації.

За співвідношенням абсолютних величин, пред­ставлених у формі балансів, оцінюють збалансованість процесів. Наприклад, збалансованість доходів та витрат населення, збалансованість експортно-імпортних операцій тощо.