Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства

Складовою частиною механізму забезпечення раціонального природо­користування, відновлення екологічних об'єктів і охорони навколишнього природного середовища є юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства. Її суть полягає в тому, що особа, яка пору­шила законодавство про охорону навколишнього природного середовища, зобов'язана понести негативні наслідки, що забезпечується у свою чергу примусом держави.

За порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища може настати дисциплінарна, адміністративна, цивільна та кримінальна відповідальність. Підставою притягнення особи до відпові­дальності є вчинення правопорушення. В науковій і навчальній літературі таке правопорушення називається екологічним.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:

- порушенні прав громадян на екологічно безпечне навко­лишнє природне середовище;

- порушенні норм екологічної безпеки;

- порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;

- невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

- фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного вис­новку державної екологічної експертизи;

- порушенні екологічних вимог при проектуванні, розмі­щенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлу­атації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засо­бів та інших об'єктів;

- допущенні наднормативних, аварійних і залпових вики­дів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

- перевищенні лімітів та порушенні інших вимог викорис­тання природних ресурсів;

- самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

- порушенні строків внесення зборів за використання при­родних ресурсів та забруднення навколишнього природ­ного середовища;

- невжитті заходів щодо попередження та ліквідації еколо­гічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

- невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють дер­жавний контроль у галузі охорони навколишнього природ­ного середовища, та вчиненні опору їхнім представникам;

- порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, тран­спортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;

- невиконанні вимог охорони територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

- відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середо­вища, а також; про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього при­родного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічного стану чи захворюваності населення;

- приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їхнє життя і здоров'я.

Законодавством України може бути встановлено відпові­дальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'я­зані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок пору­шення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодав­ством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компен­сації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природ­ного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення — конфіскації. Одержані від їхньої реаліза­ції доходи спрямовуються в республіканський Автономної Рес­публіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього при­родного середовища.

Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та вико­ристання природних ресурсів, забезпечення екологічної без­пеки за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища згідно з рішеннями їхніх управлін­ських органів позбавляються премій за основними результа­тами господарської діяльності повністю або частково.

Екологічне правопо­рушення складається з об'єкту, суб'єкту, об'єктивної та суб'єктивної сторін.

Об'єктом екологічного правопорушення є врегульовані правом суспільні відносини у сфері навколишнього природного середовища, що охоплюють відносини власності на природні ресурси, природо­користування, охорони довкілля від негативного впливу та захисту екологічних прав та інтересів людини і громадянина.

Суб'єктом екологічного правопорушення є юридичні особи (наприклад, резиденти і нерезиденти України, органи держави і місцевого самоврядування, підприємницькі та непідприємницькі структури) та фізичні особи (наприклад, посадові (службові) особи, працівники, громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства).

Об'єктивна сторона екологічного правопорушення охоплює три елементи:

протиправні діяння (дії чи бездіяльність); заподіяння або реальна загроза заподіяння шкоди чи порушення законних прав та інтересів суб'єктів екологічного прана; причинний зв'язок між протиправними діяннями і негативними наслідками, що настали в результаті таких діянь.

Протиправними визнаються діяння, якщо ними порушується законо­давство про охорону навколишнього природного середовища. Шкода внаслідок таких правопорушень може заподіюватися як майну і здоров'ю особи, так і самому довкіллю. Особливістю відшкодування шкоди, заподіяної природним об'єктам є те, що вона підраховується на підставі затверджених у встановленому порядку такс та методик відшкодування шкоди. Такі такси і методи прийняті щодо землі, вод, атмосферного повітря, лісів, об'єктів тваринного світу та природно-заповідного фонду. Крім того, негативним наслідком екологічного правопорушення може бути заподіяння моральної шкоди. Відшкодуванню підлягають і неодержанні прибутки за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Слід наголосити, що у результаті вчинення екологічного правопорушення не завжди настає шкода. Доволі часто шкода заподіюється екологічним правам людини та громадянина. Наприклад, право на достовірну і своєчасну екологічну інформацію.

Суб'єктивною стороною екологічного правопорушення є психічне ставлення особи до вчиненого. Вона виступає у формі умислу (прямий і непрямий) та необережності (недбалість і самовпевненість). Відповідальність за екологічне правопорушення настає також і у разі відсутності вини у випадках, передбачених законодавством. Відпо­відальність настає за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (ст. 450 Цивільного кодексу України). Загальне поняття джерела підвищеної небезпеки не подається у законодавстві, воно наводиться у постанові Пленуму Верховного Суду України від

27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшко­дування шкоди". Джерелом підвищеної небезпеки слід визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю над нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Проте, у законодавстві є поняття об'єктів підвищеної небезпеки, воно подається у Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки". Такими визнаються об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встаношіені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру (ст. 1).

Стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також встановила відповідальність без вини за шкоду, проте заподіяну вже джерелами підвищеної екологічної небезпеки. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. №554. Особи, що володіють ними, зобов'язані компенсувати заподіяну громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпших.

Є різні види екологічних правопорушень, вчинивши які, особа буде нести юридичну відповідальність. За ступенем суспільної небезпеки розрізняють екологічні злочини та екологічні правопорушення.

Їх склад, порядок притягнення винних до відповідальності визначаються у Кримінальному кодексі України та Кодексі У країни про адміністративні правопорушення.

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р, має окремий розділ, що безпосередньо передбачає екологічні злочини - це розділ VIII "Злочини проти довкілля". До них належать: порушення правил екологічної безпеки (сг. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст.237); приховування або перекручення відомостей про екологічний етан або захворюваність населення (ст. 238); забруднення або псування земель (ст. 239), порушення правил охорони надр

(ст. 240); забруднення атмосферного повітря (ст. 241); порушення правил охорони вод (ст. 242); забруднення моря (ст. 243); порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244); знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245); незаконна порубка лісу (ст. 246); порушення законодавства про захист рослин (ст. 247); незаконне полювання (ст. 248); незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст.249); проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250); порушення ветеринарних правил (ст. 251); умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

(ст. 252); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253); безгосподарське використання земель (ст. 254).

Основний перелік адміністративних правопорушень в екологічній сфері подано в главі 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення - "Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам 'яток історії та культури". Вона передбачає правопорушення в сфері охорони і використання земель, надр, вод, лісів, тваринного світу, природно-заповідного фонду та поводження з відходами. До адміністративних правопорушень належать також порушення правил поводження з пестицидами, агрохімікатами, токсичними хімічними речовинами, невиконання вимог і норм щодо роботи з мікроорганізмами, біологічно активними речовинами та іншими продуктами біотехнологій, невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів тощо.

Правопорушення, за які настає юридична відповідальність, передбачені і в інших нормативно-правових актах. Так, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" у статті 68 наводить перелік екологічних правопорушень. За порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть відповідальність особи, винні у:

- порушенні прав громадян на екологічне безпечне навколишнє природне середовище;

- порушенні норм екологічної безпеки;

- порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні - невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

- фінансуванні, будівництві та впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

- порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;

- допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

- перевищення лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;

- самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

- порушенні строків внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

- невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

- невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;

- порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин і відходів;

- невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

- відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

- приниження честі і гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя та здоров'я.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Наприклад, такі правопорушення передбачено у ресурсних законах України "Про охорону атмосферного повітря'' (ст. 33), "Про тваринний світ" (ст. 63), "Про рослинний світ'" (ст. 40), "Про природно-заповідний фонд України'' (ст. 64).

Контрольні запитання:

1. Що таке екологічне право?

2. Які нормативно-правові акти складають систему екологічного законодавства України?

3. На які об'єкти природних ресурсів розповсюджується право публіч­ної та приватної власності?

4. Що є об'єктами правової охорони навколишнього природного середовища?

5. У чому полягає суть основних принципів охорони навколишнього середовища?

6. Якими екологічними правами та обов'язками наділені громадяни України щодо охорони навколишнього середовища?

7. Які ви знаєте форми участі громадськості у прийнятті екологічно значущих рішень?

8. Що складає систему державного управління з охорони навко­лишнього природного середовища?

9. Які функції і завдання: здійснює Міністерство екології та природних ресурсів України?

10. Що таке економічна експертиза?

11. Які завдання екологічної експертизи?

12. Що таке екологічний контроль? Які є види цього контролю?

13. Що ви розумієте під правом природокористування?

14. Хто є суб'єктами права природокористування?

15. Які природні території та об'єкти підлягають особливій охороні?

16. Що Ви розумієте під економічним механізмом забезпечення охорони навколишнього природного середовища?

17. Що таке екологічне правопорушення?

18. Що таке екологічний злочин?

19. За які злочини проти довкілля настає кримінальна відпо­відальність?

Література

3, 290-294,264-274

5, 708

9, 220-228,235-239

Література

1 Білявський Г. О. Основи загальної екології: Підручник для ВУЗів / Г. О. Білявський. – 2-ге видання зі змінами. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.

2 Кучерявий В. П. Екологія: Підручник / В. П.Кучерявий.– 2-ге вид.– Львів: Світ, 2001.– 500 с.: іл.

3 Заверуха Н. М. Основи екології: Навчальний посібник / Н. М. Заверуха, В. В. Серебряков,

Ю. А. Скиба. – К.: Каравела, 2006. – 368 с.

4 Кучерявий В. П. Урбоекологія : Підручник / В. П. Кучерявий. – Львів : Світ, 2001. – 440 с.

5 Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник /

За заг. ред. Л.Г.Мельника та М.К. Шапочки. – Суми: Університетська книга, 2005. – 759 с.

6 Гуцуляк В. М. Ландшафтна екологія: Геохімічний аспект: Навчальний посібник

/ В. М. Гуцуляк. – Чернівці: Рута, 2002. – 272 с.

7 Царик Л.П., Вітенко І.М., Царик П.Л. Екологія: Підручник для 10класу / - Генеза, 2010.- 126с.:

8 Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням : Підручник / За заг.ред. Л.Г.Мельника та М.К.Шапочки. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2005. – 759 с.

9 Потіш А. Ф., Медвідь В.Г., Гвоздецький О.Г., Козак З.Я. Екологія : Теоретичні основи і практикум: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 3-тє видання, стереотипне. – Львів : «Магнолія Плюс», 2006. – 324 с.

10 Інтернет-ресурси

http://referat.repetitor.ua/referat/?topic=ecology

OSVITA-PLAZA@NAROD.RU

http://www.sesia.com.ua/darom/ekologia/003.html

http://pidruchniki.com.ua/ekologiya/

http://bigreferat.com/ukr/bigreferat5122.html

151