9 Грудня 1994 року на Багамських островах.

Важливість збереження і невиснажливого використання біорізноманіття та впровадження екосистемного підходу до збе­реження природи ще раз була підкреслена на Всесвітньому саміті зі стійкого розвитку, який відбувся в Йоганнесбурзі 26 сер­пня - 4 вересня 2002 року, оскільки ця сфера була віднесена до п'яти пріоритетних проблем людства (інші чотири: вода, енер­гія, здоров'я та атмосфера).

Україна ратифікувала Конвенцію в 1994 році, а також ухва­лила низку законів щодо ратифікації, приєднання та виконан­ня інших міжнародних договорів обов'язкового та необов'язко­вого характеру, які регулюють питання збереження та викори­стання біологічного і ландшафтного різноманіття. Створена за роки незалежності України законодавча база в цій сфері в ціло­му відповідає європейському рівню. Тому на даний час ключо­вим завданням є реалізація положень законів та відповідних програм, досягнення чого неможливе без інформаційної підтри­мки та координації.

На національному рівні координацію ді­яльності в цій галузі здійснює Національна комісія з питань збереження біорізноманіття та Міністерство охорони навколи­шнього природного середовища України.

Якщо Стратегія є механізмом реалізації концептуальних цілей Конвенції про біологічне різноманіття в Європі, то міжна­родні і національні програми і проекти є інструментом досяг­нення конкретних цілей Стратегії. Ключовою програмою Стратегії є розвиток Пан'європейської екологічної мережі, і обсяг діяльності тут заплановано не на один десяток років. Зусилля будуть зосереджені на збереженні екосистем, і для України особливо важливі морські, прибережні, степові, лісові, гірські, водно-болотні екосистеми та екосистеми внутрішніх водойм. Іншим пріоритетом є розробка та втілення національних планів дій щодо збереження рідкісних та зникаю­чих видів. Крім цього, реалізація цілей збереження і збалансо­ваного використання біологічного та ландшафтного різноманіт­тя не буде ефективною, якщо будуть проігноровані секторальні інтереси, тому впровадження пілотних проектів у сільському господарстві, лісівництві, містобудуванні, транспортному сек­торі та деяких інших має відіграти важливу демонстраційну роль. Створення і подальше зміцнення об'єктів природно-запо­відного фонду як класична форма збереження генетичного ма­теріалу набуватиме подальшого розвитку на теренах України. Одним із найдієвіших заходів збереження біорізноманіття є створення охоронних територій, природних та біосферних запо­відників, національних природних парків. Саме вони забезпе­чують умови, необхідні для зменшення шкідливого антропоген­ного впливу на біологічні об'єкти, сприяють збереженню ціліс­ності екологічних систем, у яких можуть підтримуватися при­родні механізми відносин між біологічними видами, що необ­хідні для існування системи.

Сьогоднішній темп життя інтенсифікував процес вимирання біологічних видів, тому, крім Міжнародної Червоної книги, всі розвинені країни намагаються створити національні Червоні книги. Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних, і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення. Види, занесені до Червоної книги України, підлягають обов’язковій державній охороні, вони є об’єктами міжнародних угод, договорів, наукових проектів. Їх охорона здійснюється шляхом заборони або суттєвого обмеження їх використання, посилення відповідальності за їх незаконне добування або знищення, створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду в місцях, які мають важливе значення для виживання цих видів.

За аналогією до Червоної книги створено списки рідкісних екосистем і таких, що зникають або потребують особливої охорони, - вони складають Зелену книгу.

Зелена книга України є офіційним державним документом, у якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, і типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні. Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угрупувань.

Показники біорізноманіття в Україні

Займаючи менше 6% площі Європи, Україна володіє приблизно 35% її біорізноманіття. Це обумовлено тим, що територія Укра­їни розташована в різних природних зонах, таких, як степова, лісостепова, широколистяно-лісова, присередземноморська. Ха­рактерною особливістю України є існування широкої водної екосистеми Дніпра, що спричинює велику різноманітність ланд­шафтів. Найбільшою різноманітністю в Україні відзначаються гірські природні ландшафти Карпат і Криму, а в межах рівнин­ної території найбільш багатий Поліський край. Різноманіття ландшафтів в Україні зростає в такій послідовності: луки, боло­та, плавні, степи і ліси. В Україні живуть представники більш ніж

70 тис таксонів.

Флора України сьогодні налічує близько 25 тис видів, із них майже 4,5 тис видів вищих рослин (у тому числі понад 700 видів лікарських) і більш як 6 тис видів грибів і водоростей. Фауна України представлена близько 45 тис видів тварин (17 видів - земноводні, 20 - плазуни, понад 350 - птахи,

113 — ссавці, 200 - риби, решта - безхребетні). На жаль, видове багат­ство як тварин, так і рослин стрімко зменшується через антро­погенне навантаження на середовище і техногенні катастрофи. Територія України, раніше одна з найбагатших за біорізнома­ніттям, втрачає свій природний потенціал і перетворюється на зону екологічного лиха. Так, за висновками спеціалістів, Укра­їні властива тенденція до суттєвого кількісного і якісного змен­шення видового багатства біорізноманіття. Приблизно 9,0% судинних рослин, 38,0% ссавців, 38,1% плазунів, 29,4% амфібій перебувають у складному стані. Існують прогнози, що за умови збереження таких тенденцій частка ссавців, які будуть занесені до Червоної книги України, перевищуватиме 50% , а уже в тре­тьому виданні Червоної книги опиниться до 5% фауни та 2/3 хребетних тварин.

Контрольні питання:

1. Що розуміють під «біорізноманіттям»?

2. Охарактеризуйте склад і рівні біорізноманіття.

3. Назвіть основні причини втрати біорізноманіття.

4. Як впливають демографічні процеси суспільства на стан біорізно­маніття?

5. Чи впливає забруднення довкілля на стан біорізноманіття?

6. Які шляхи збереження біорізноманіття?

7. Чи може обсяг споживання впливати на стан біорізноманіття?

8. Як впливає державна політика на стан біорізноманіття?

9. У чому полягають особливості неокласичного підходу до впливу на використання ресурсів?

10. Визначте взаємозв'язок між макроекономічною політикою та збе­реженням біорізноманіття.

Література:

1, 250-254

2,465-460

3, 279-290

ЛЕКЦІЯ № 13