- •Екологія
- •97% Світовий океан
- •3% Прісна вода
- •Лімітуючі фактори. "Закон мінімуму" Лібіха
- •Закон оптимуму. "Закон толерантності" Шелфорда.
- •Напруженість екологічного фактора
- •Динамічні показники: народжуваність, смертність, чисельність, щільність.
- •Ріст чисельності популяції, криві росту та виживання
- •Синекологія (екологія угруповань).
- •Біогеоценоз і екосистема.
- •Сукцесії, клімакс та еволюція екосистем. Глобальні процеси в біосфері
- •3) Випадкові зміни, або сукцесії; 4) загальні зміни; 5) еволюція ценозів.
- •Властивості складних систем.
- •Біосфера, основні положення вчення в.І.Вернадського про біосферу.
- •Еволюція уявлень про місце людини у природі.
- •Ноосфера. Еволюція уявлень про місце людини у природі.
- •Основні етапи еволюції біосфери
- •Тема: Мінерально-сировинні ресурси, особливості використання, екологічні проблеми
- •Літосфера, її роль в геосистемі Землі
- •Категорія „природні ресурси”. Мінеральні ресурси світу, України: тенденції їх використання
- •1) Головний — трудові ресурси (населення); 2) засоби виробництва (знаряддя праці та предмети, сільське господарство, технології, транспорт, будівництво тощо); 3) природні ресурси.
- •Формування геохімічних аномалій і їх негативний вплив на довкілля і живі організми.
- •Геопатогенні зони
- •1.1 Загальні відомості
- •1.2 Геопатогенні сітки та плями
- •1.3. Техногенні зони (викликані електромагнітною енергією)
- •1.4. Геопатогенні зони природнього характеру.
- •Тема: Водокористування та його екологічні наслідки
- •Гідросфера, її роль у геосистемі Землі. Категорія „водні ресурси”. Ресурси світового океану.
- •Особливості водокористування у світі та Україні
- •Водоємність виробництва
- •Екостан водних ресурсів. Проблеми дефіциту та причини нестачі прісних вод
- •1. Загальні положення
- •2. Обгрунтування необхідності розроблення та реалізації Програми
- •Заходи по запобіганню забруднення води
- •Тема: Проблема забруднення природного середовища та стійкості геосистем до антропогенних навантажень
- •Види забруднень та їх вплив на компоненти природи, живі організми
- •Тема: Проблема деградації природних компонентів
- •Поняття „деградація природи”. Основні причини деградації природних компонентів
- •Типологія компонентів природи за ступенем стійкості до антропогенних чинників
- •Колообіги речовин, енергії, інформації та їх зміни антропогенною діяльністю
- •Тема: Проблема збалансованого природокористування.
- •Досягнення пропорцій між природо-ресурсним потенціалом і особливостями його використання
- •Досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності
- •Тема: Проблема збереження біотичного і ландшафтного різноманіть.
- •Категорія „біорізноманіття”. Генетичне видове і екосистемне біорізноманіття
- •Причини і наслідки деградації біорізноманіття
- •1. Втрата середовища існування.
- •7. Структура виробництва і надмірне споживання.
- •Міжнародні та національні програми збереження біорізноманіття
- •9 Грудня 1994 року на Багамських островах.
- •Тема: Проблема оптимальної ландшафтно-екологічної організації території.
- •Категорія „оптимізація”. Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території. Ієрархія цілей організації. Найвищий пріоритет природоохоронної та антропоекологічної функцій
- •Оптимізація „природного каркасу” території. Оптимальне співвідношення природних та господарських угідь. Обґрунтування територіальної структури природних угідь.
- •Нормування антропогенних навантажень
- •Екологічна експертиза. Гарантії екологічної безпеки
- •Тема 13. Екологічно допустимий ризик
- •Тема 14. Правове забезпечення екорозвитку.
- •Відповідальність за порушення природоохоронного законодавства
Властивості складних систем.
Великі складні системи — складаються з численних взаємозалежних і таких, що взаємодіють між собою, різнорідних елементів та підсистем. Складні системи мають принципово нові властивості, яких не має жодний зі складових елементів. Приклади складних систем: живий організм, екосистема, підприємство, галузь економіки тощо. Такі системи характеризуються високим рівнем невизначеності свого поводження.
Сутнісними рисами будь-якої системи, перш за все, є цілісність та інтегративність. Цілісність фіксує об'єктивну форму існування системного явища та наявність узаємозв'язку між його елементами. Інтегративність — це процес і механізм об'єднання частин в єдине ціле, що спроможне забезпечити свою життєдіяльність.
Існують також інші властивості систем, що можна визначити як їхні сутнісні риси. Це, наприклад, емерджентність. Вона породжує якості системи, що не притаманні її окремим елементам. Ця властивість була визначена на основі формулювання концепції розвитку як стрибкоподібного процесу, за якого виникають нові, вищі якості. Згідно з цим, систему не можна розглядати лише як звичайну суму частин, з яких вона складається. Це щось більше, чого не можна пізнати тільки шляхом відокремлення й вивчення поодиноких частин та аналізу взаємозв'язків між ними.
Емерджентність являє собою явище набування системою нових властивостей, рис, якостей, які не притаманні жодному з об'єктів, з яких вона складається. Тобто емерджентність є наслідком складної інтегральної суми функцій елементів системи. Саме наявність властивості емерджентності спричинила поширення досліджень та створення теорії складних систем.
Знання про окремі властивості складних систем можна отримати з допомогою екстраполяції (тобто розповсюдження, перенесення в іншу сферу або поширене тлумачення) відомостей про властивості окремих її часток на все складне утворення. Ціле є більшим за суму його частин. Тому кожне ціле володіє новими якостями, які «механічно» не збігаються із сумою елементів. Цей «інтегральний», або «системний», ефект і має назву емерджентності.
Наявність вхідних і вихідних характеристик визначає функціональність системи, її завдання, цілі існування; Ця властивість більшою мірою залежить від впливу навколишнього середовища.
Структурність і функціональність — дві тісно пов'язані властивості системи, у межах яких чітко закріплюється функціональний розподіл між елементами системи процесу досягнення цілей
завдань) системи. При цьому функціональність, яка зумовлюється цілями існування системи, динамічно змінюється залежно від викликів середовища, тим самим зумовлюючи зміни
в типах зв'язків між.елементами системи та в самих елементах (при цьому, можливо, будуються нові та знищуються деякі старі елементи). Тобто перебудовується статична конфігурація структури системи. Таким чином, поняттям «структури» фіксується статика системи, а поняттям «функцій» (завдань) системи фіксується її динаміка.
У. Кенон визначив наявність в організмі механізму саморегулювання, який дозволяє всій системі підтримувати себе в цілому в стані динамічного балансу. Це явище отримало назву «гомеостаз». Гомеостатичність визначає рівновагу, стабільність, виживання системи. Поняття «система» стало розглядатися як протилежність безладній сукупності різних об'єктів — хаосу. Для того щоб будь-яке об'єднання якихось об'єктів могло називатися системою, воно має бути достатньо стабільним, здатним існувати тривалий час. Тому важливою властивістю, якою має володіти об'єднання об'єктів, що розглядається як система, є гомеостатичність, тобто датність певний час функціонувати без суттєвого зниження ефективності.
Однією з основних функціональних одиниць екології є екосистема. Цей термін уперше був уведений англійським біологом А. Тенслі в 1935 р.
Екологічна система — складна ієрархічна структура організованої матерії, в якій унаслідок об'єднання компонентів у більші функціональні одиниці виникають нові якості, що відсутні на попередньому рівні; є єдиним стійким природним комплексом живих організмів і природного середовища, в якому вони існують; відкритою термодинамічною системою, що існує за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та речовини й має здатність до саморозвитку та саморегуляції.
Екологічній системі властиві ознаки систем:
• Емерджентність — виникнення нових властивостей, які характеризують систему, за рахунок узаємодії її окремих елементів. Якісно нові, емерджентні властивості екологічного рівня не можна передбачити, виходячи з властивостей компонентів, що становлять цей рівень. Дійсно, окремі лісові дерева, кущі, трави, гриби, птахи, комахи, звірі мають свої якісні характеристики, але всі разом вони творять нову якість — ліс.
• Сукупність — сума властивостей кожної системи, тобто наявність сукупних властивостей (наприклад, народжуваність для популяції — сума індивідуальної плодючості особин виду).
• Гетерогенність системи (або принцип різноманіття) — полягає в тому, що система не може складатися з абсолютно ідентичних елементів.
Проте, не всяка комбінація «життя — середовище» може бути екосистемою. Нею може стати лише середовище, де має місце стабільність і чітко функціонує внутрішній кругообіг речовин.
Основні характеристики екосистем, які вивчає екологія:
• видовий чи популяційний склад і кількісне співвідношення видових популяцій;
• абіотичні умови та ресурси, що властиві системі;
• сукупність усіх зв'язків, у першу чергу ланцюгів живлення, співвідношення організмів з різним типом живлення;
• розмір первинної та вторинної продукції;
• просторовий розподіл окремих елементів;
• динаміка кругообігу.
За розмірами розрізняють такі типи екосистем:
• мікроекосистеми (трухлявий пень, мурашник, мертві стовбури дерев);
• мезоекосистеми, або біогеоцен.ози (ділянка лісу, озеро, водосховище);
• макроекосистеми (континент, океан);
• глобальні екосистеми (вони охоплюють величезні території чи акваторії, що визначаються характерними для них макрокліматами й відповідають цілим природним зонам, наприклад, екосистеми тундри, тайги, степу, пустелі, саван, листяних і мішаних лісів помірного поясу, субтропічного і тропічного лісів, морські екосистеми, а також біосфера нашої планети).