20. Творчість джошуа рейльнольдса

Джошуа Рельнольдс(1723-1792) він був найвідоішим майстром живопису в другій половині 8 ст. Найбільшу частину його творів складають портрети вищих прошарків англійського суспільства, менше картин на міфологічні сюжети. Жінок зображав дуже енергійнихі румяних. Чоловіки теж були дуже енергійних, мужніх. Зображав дуже багато дітей. Яскраво передавав індивідуальний характер зображувальної моделі. Використовував динамічні пози, сміло використовував пластику тіла, картини в теплих тонах. Поїздка в Італію була в 1749-52. першою роботою є портрет адмірала Кеппела. Ця картина принесла надзвичайний успіх намальована в 53 р. В короткий період він написав до сотні портретів. У зрілий період творчості є найвідоміший портрет Неллі оБраян, портрет жінки в капелюсі. В 68 році засновується королевська академія мистецтв і Рельнольдс стає президентом. Він писав теоретичні праці. З 70 рр. починається найплодовитіший період – Портрет акктриси Сари Сідонс в ролі музи, оточена алегоричними фігурами, портрет адмірала лорда Хітфільда. В цей час створює багато жіночих і дитячих портретів в яких є відтінок сентементалізму, прикладом є картина Місіс Хор з дитиною. Він мав великий вплив на своїх сучасників, і на своїх послідовників.

20. Творчість томаса гейнсборо

Томас Гейнсборо(1727-1788) правцював в жанрі портрету пейзажу...твори відрізнгяються ліричністю легкістю і гармонією тону. Також їм притаманний сентименталізм і чуттєвість. Він є представником просвітництва в Англії. Вн вчився у Гюбера. Вивчав портирети ван Дейка. Колористичні рішення будує в холодній гаммі, обмежена кількість кольорів. Використовував легкі текучі форми, пластичність. В 70-х роках настає зрілість в його творчості, прикладом є портрет «Міссіс Грехем» 77р., «Блакитний хлопчик» 70р. Написаний у гаммі блакитно коричневих тонів. В 74 році переїзджає до Лондона і в 15 останніх років свого життя творить свої найкращі портрети, прикладом є портрет Сари Сідонс. Портирет міссіс Робінсон. Це теж актриса яка відпочиває в парку і вона в менолхалійній задумливості. Портирет герцогині де Бофор. Важливу роль в його творчості відігравали пейзажі він любив малювати місцеву лісистість. Зображав в пейзажах сцени сільского життя і люди і природа перебувають в гармонії.

24. Творчість крістофера рена

Його учень Крістофер Рен(1632-723) був математиком. Вкінці життя вирішив зайнятися архітектурою. В 1666 в Лондоні відбулася пожежа, знищила майже весь центр міста, він розробив проект перепланування Лондона. Видатна споруда Собор Святого Павла(1675-1710). Це величний собор, мав змішані стилі(італійський і готика). Також використав елементи ренесансу, барокко. Купол складався з 3 частин. Видатна споруда бібліотека коледжу трійці в Кембріджі(1666-1774), палац Хемптон-корт в Лондоні(1689-94). В цій споруді він використав розробки голанських архітекторів. Використав білий портлинцький камінь з червона цегляна кладка. Збудований за його проектом ансамбль корпусу морського госпіталю в Грінвічі (1690х-в середині 18 ст.). Він використав класичний ордер колонаду, виділив колонада на центральні фасади. Майстерня архітектора рена випустила досить багато учнів його. І вони є основою англійської школи архітектури.

25. формування стилістики пейжазного саду в англії у 18 ст.

Сад бароко, також Регулярний сад, Французький сад — тип парку, що виник у Західній Європі наприкінці 16 ст. Він успадкував симетричне планування садів доби Відродження вздовж головної вісі при підкоренні всіх частин ансамблю єдиному художньому задуму. Сади бароко активно втручаються в природне середовище, по своєму використовують рельєф місцевості, водні ресурси, лісові масиви, рослини. Також активно використовуються паркові будівлі, скульптури, квітники при збереженні ієрархії, особливого ладу побудови саду.

26. архітектура італії 18 ст.

Барокові принципи надали впливом геть містобудівні ансамблі 17— 18 ст. Разом із цим у архітектурі Італії середині 18 в. виявляються риси класицизму (Л. Ванвителли, А. Галілеї та інших.). Образотворче мистецтво Італійської доби бароко (17—18 ст.) представляє со6ой складне переплетення різноманітних тенденцій. З кінця 16 в. в иск-ве болонській школи було сформульовано формально-отвлеченные принципы

академизма. Їм протистояло тв-во Караваджо, придававшего сценам реальної життя пластичну помітність і героїчну монументальність, що призвів до становленню реалізму у розвинених європейських художніх школах 17 в.