4. Характерні риси класицизму в мистетві 18 ст.

Відомо, що приватні замовники Франції були прихильниками стриманих варіантів бароко чи французького рококо. Але класицизм підживлював замовами і грошима королівський двір, що вбачав в ньому ідеальні умови схвалення абсолютизму. Саме королівський двір створив Школу образотворчих мистецтв, де переважав класицизм як офіційний державний стиль.

Показовою стала художня доля Жака-Луї Давида ( 1748 - 1825 ). Він — учень майстра рококо Ж. М. Вьєна. І його перші твори цілком в стилі рококо.

Подивимось на картину Давида ранішнього періоду «Смерть філософа Сенеки». Фігурки людей — маленькі, всі метушаться навколо помираючого, жести — занадто театральні, а колорит — як на обгортці цукерки. Забуваєш, що це розповідь про смерть.

Після одержання Римської премії і перебування у Римі виникає абсолютно інший митець, послідовник класицизму, його найкращий представник у мистецтві Франції 18 століття. Програмним твором цього періоду стала картина «Присяга Гораціїв ». Ніяких маленьких фігур, ніякої метушні, ніяких солоденько-цукеркових фарб. Брати клянуться перед військовим походом і йдуть на смерть. Смерті ще нема ( два брати з трьох загинуть ), а смерть вже відчувається в суворих фарбах і урочисто-пригніченому настрої твору.

Творчі періоди Давида умовно можна поділити на:

• початковий ( в стилі рококо )

• класицизм римського періоду

• революційний класицизм

• ампір.

Отже, Давид не одразу став представником класицизму. На відміну від його послідовників - Жерара, Герена, Гро, Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозона та ін. Особливо цікаве співіснування класицизму Давида, найкращого представника некласицизму в мистецтві тієї доби, з творами відвертого прихильника рококо Жана-Оноре Фраґонара ( 1732-1806 ).

5. Французька архітектура 18 ст.

Особняки або вілли набувають більш великого значення. Архітектори більш уваги приділяли комфорту. В цей час 18 ст у франції велику увагу приділяли громадським спорудам, таким як біржі, публічні театри, торгові приміщення та інші. У віллах відмовляються від кімнат великих розмірів. Кімнати розміщуються згідно потреб господаря, приміщення освітлюють завдяки великій кількості віконважливу роль абувають тип будівлі – готель. Змкнутий архітектурний комплекс з парадними воротами які виходили на вулицю. Він мав 2 фасади –на вулицю.

Один з найвидатніших архітекторів рококко є Жермен Бофран(1667-1754) він був архітектором і декоратором інтерєрів. Використовував різні панелі ліпнини. І це дуже контрастувало. Культова споруда в цей час мала менше значення ніж світська. З другої чверті 18 ст. більшу роль почали відігравати торгові міста провінції. В цей час почали реконструктувати всі міста. Вводяться королівські площі. Відомий ансамбль з 3 площ в місті Нансі. Це три різні площі прямокутна площа Станіслава, видовжена площа Каррє, і овальна площа уряду. Спроектував учень Бофрана Емануель Ере де Корні(1705-1603).

Ще одним архітектором Жак Анж Габріель(1699-1782)він збодував найвідомішу паризьку площу, площу Згоди. Також працював у версальському палаці. Побудував малий тріанон – заміський замок(1762-68), у цієї споруди прямокутний більш до квадратної в плані. Були основними 2 фасади: парадний і задній вхід. Вони були оздоблені в різних стилях.

6. творчість жака анжа габріеля

Ще одним архітектором Жак Анж Габріель(1699-1782)він збодував найвідомішу паризьку площу, площу Згоди. Також працював у версальському палаці. Побудував малий тріанон – заміський замок(1762-68), у цієї споруди прямокутний більш до квадратної в плані. Були основними 2 фасади: парадний і задній вхід. Вони були оздоблені в різних стилях.

7. видатні споруди жака журмена суфло

Жак Жермен Суффло (1713-1780) його видатна споруда церква святої Женевєви в Парижі початок будівництва 1755 р. Під час революції перероблена в Пантеон, де були поховані видатні діячі Франції і частково перебудований в 1791 р. Вхід був шеткиколонній портик коринського стилю, будівля багато і витонченно декорована. Використані скульптурні релєфи, панно, і архітектурні поділи. Всі решта стін глухі крім входу.

8. риси класицизму і рококко в архітектурі міських палаців франції 18 ст.

9. французький живопис першої половини 18 ст.

Трактування релігійних сюжетів набуло світського характеру. Розповсюдження отримали міфологічні сюжети. Головне місце займає побутовий жанр, його характер надзвичайно різноманітний, це і «Галантні святкування», ідеалізовані «Пастуралі», що зображають пастухів і пастушок, на лоні природи в дусі синтементальних романів і театральних постановок, а також були реальні сцени сучасного життя, в тому числі життя третього класу. Більший розвиток отримує портрет пейзаж і натюрморт. Вплив на живопис Франції 18 ст. мали фламанські, голандські і венгеціанські художники.

10. творчість антуана ватто

Яскравим представником є Антуан Ватто(1684-1721) це художник галантних святкувань. Він змальовував любовні сцени, веселий відпочинок, а також були дуже ліричні образи. Він використовував нюанси, тонкі переходи і ніколи не писав чистими тонами. Його витель живописець Клод Жилло, також гравер Клод Одран. завдяки Клоду Одрану він мав доступ до галереї. Перші твори не були такі ліричні, наприклад «Тяготи війни». В 1710 році він потрапляє до меценатів, в цей час він пише сцени з театральних постановок, зокрема картина «Актори французького театру» 1712 р. В 1717 році він був прийнятий в академію мистецтв як майстер галантних святкувань, картиною є «Відплиття на острів Кіферу», також аналогічні картини «Свято кохання», «Затрудительное предложение». Майже всі його картини мали вплив театру, тому картина вигляда як цена театральної дії. Він також зображав акторів в своїх ролях, відома картина «Жиль». Ще відомі картини «Капризница» 1718 р., «Лавка Жерсена», вона була зроблена як вирізка антикварної лавки Жерсена у 1720 р.