33. Творчість григоровича барського

Близько 1760 проводив будівельні роботи у Кирилівському монастирі на околиці Києва. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву, збудував монастирську огорожу, а також триярусну дзвіницю з брамою та невеликою церквою на другому ярусі. Провів реконструкцію ще однієї памятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі, де був старостою його батько.

На жаль, ані брама, ані дзвіниця не збереглися. Так само не збереглися монументальна дзвіниця Петропавлівської церкви на сучасній Притисько-Микільській вулиці (там тепер військова частина) та дзвіниця Успенської церкви на Контрактовій площі (її знесли після пожежі 1811 року; контур споруди викладено бруківкою біля відтвореного храму Богородиці Пирогощої).

З наявних нині будівель Григоровича-Барського привертає особливу увагу Покровська церква (1766) на однойменній вулиці. Немає сумніву, що на зодчого справив певне враження славетний петербурзький архітектор Растреллі, за чиїм проектом зводилася Андріївська церква. Просто з Покровської вулиці можна побачити разом витвори Растреллі і Григоровича-Барського та знайти деякі спільні риси — зокрема, напівкруглі вигнуті фронтони. Але, як зауважив мистецтвознавець Федір Ернст, «розробка фасаду не має нічого спільного зі стилем Растреллі: своєю спокійною, ясною краскою вона наближається до епохи класицизму, а трибанна система надає їй типового українського колориту». Дуже приємне враження справляють затишні ґаночки обабіч церкви.

Так само на Подолі збереглася й Набережно-Микільська церква (1772—1775) на вулиці Григорія Сковороди. Щоправда, вигляд цієї стрункої будівлі було дещо змінено пізнішою перебудовою бані у візантійському стилі. Зберігся, хоч і дуже перебудований, «городской магазин» — колишній хлібний склад по вулиці Братській, 2. а старий гостинний дім біля Межи гірської вулиці та житлової оселі Грецького монастиря і Юрія Драчеві, що стояли на Контрактовій площі, давно втрачено. Кілька гарних споруд традиційно приписують зодчому через близькість до його стильової манери — зокрема, дзвіницю Ближніх печер лаври, залишки церкви Костянтина й Олени на розі вулиць Щекавицької та Костянтинівської (Фрунзе) тощо.

Добра слава про Івана Григоровича-Барського лунала по всій Україні, тож доводилось йому час від часу працювати за межами Києва (у Межигір‘ї, Козельці, Золотоноші) і теж надзвичайно плідно.

[Ред.] Старість

Видатний зодчий хворів та був при смерті у травні 1785 року. Проте йому вдалося одужати і прожити ще шість років. У 1787 році Київський магістрат надав архітектору підтвердження його шляхетного походження. Іван Григорович-Барський помер 10 вересня 1791 року.

34. Палацово паркові ансамблі україни

У XVIII ст. в Україні почалося масове будівництво палацово-паркових ансамблів. Найкращі зразками є палацово-паркові ансамблі в Тульчині, П'ятничанах, Вороновиці, Антополі (всі XVIII ст.), Старій Прилуці, Чернятині, Мурованих Курилівцях, Немирові, Котюжанах, Верхівці (всі XIX ст.) у Вінницькій області; палац Потьомкіна (XVIII ст.) в Дніпропетровську, Верхівці (XVIII ст.), Новій Чарториї (XIX ст.) у Житомирській області; палаци ХVІ-ХVII ст. у Берегові, Виноградові, Мукачеві, Ужгороді Закарпатської області; Алупкинський, Лівадійський палаци XIX ст. в Криму; палаци Воронцова, Потоцького тощо (XIX ст.) в Одесі; палаци в Березовій Рудці (ХVШ-ХІХ ст.) в Полтавській області; Кияниці (XIX ст.) в Сумській області; Вишнівці (XVIII ст.), Микулинцях (XIX ст.) у Тернопільській області; Мерчику (XVIII ст.), Щарівці (XIX ст.), Люботині (XIX ст.) у Харківській області; Антонінах (XVIII ст.), Самчиках (XIX ст.), Новоселиці (XIX ст.), Маліївцях (ХVШ-ХІХ ст.) у Хмельницькій області, Корсуні (XVIII-XIX ст.), Козацькому (XIX ст.) у Черкаській області; Вишеньках (XVIII ст.), Батурині (ХУІІІ-ХІХ ст.), Качанівці (XVIII-XIX ст.ст.), Сокиринцях (XIX ст.) у Чернігівській області, резиденція буковинських митрополитів XIX ст. в Чернівцях.

У Львові, Києві, Чернігові, Кам'янцеві-Подільському, Луцьку, Острозі, Жовкві, Переяславі-Хмельницькому та інших містах створені історико-архітектурні заповідники. Статус заповідників мають також Качанівка, Ольвія, Херсонес, Олесько, Галич, Новгород-Сіверський, Канів, Чигирин тощо.

У скарбниці культурної спадщини України визначне місце належить старовинним паркам, що мають велику історичну та художню цінність. Далеко за межами держави відомі парки «Софіївка» в Умані, «Олександрія» у Білій Церкві, «Тростянець», “Качанівський” у Чернігівській області, “Стрийський” у Львові, парки АР Крим та багато інших, які вважаються справжніми перлинами паркової архітектури та дендрології.

В Україні налічується 529 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва та 35 дендрологічних парків, які мають особливий охоронний статус об'єктів природно-заповідного тронду. Серед парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавне значення мають 88 об'єктів, а серед дендропарків – 19.

Значна частина парків-пам'яток садово-паркового мистецтва – це старовинні парки, створені у ХУІІ-ХІХ століттях. Найбільше їх в АР Крим (серед них Алупкинський, Гурзуфський, Лівадійський тощо); у Вінницькій області – Немирівський, Печерський, Чернятинський, у Хмельницькій – Малієвецький, Михайлівський, Самчиківський, у Львівській – Стрийський, Підгірцівський, у Житомирській – Івницький, Новочорторийський, Трощанський. Багаті перлинами мистецтва також Київська, Тернопільська, Харківська, Черкаська області та м. Київ.