- •Теорія держави і права:
- •1.Поняття держави. Ознаки держави, їх характеристика.
- •Поняття держави. Функції держави, їх характеристика.
- •Форми державного правління їх види та характеристика.
- •Форми державного устрою. Види та характеристика.
- •Історичні типи держави: види, характеристика.
- •Загальна характеристика держав, що існували на території України.
- •Теорії виникнення держави. Загальна характеристика.
- •Причини виникнення держави.
- •Особливості формування держави у деяких народів.
- •Механізм здійснення державної влади. Державний апарат.
- •Поняття та характеристика державних (правових) режимів.
- •12.Поняття (концепції) та ознаки правової держави.
- •13.Україна як держава (характеристика за формою правління, формою державного устрою та політичного режиму).
- •14. Роль теорії держави і права у підготовці фахівця-юриста.
- •15. Основні концепції (доктрини) сутності та поняття права. Загальна характеристика.
- •16.Місце теорії держави і права в системі юридичних наук. Її вплив на інші юридичні науки.
- •17. Система правових наук: їх класифікація та основні групи.
- •18.Поняття, предмет і метод теорії держави і права як науки.
- •19.Функції теорії держави і права: поняття, види, характеристика.
- •20. Методи науки теорія держави і права. Їх характеристика.
- •21.Поняття та види соціальних норм. Їх загальна характеристика.
- •22. Поняття об‘єктивного права та його співвідношення з іншими соціальними нормами.
- •23.Поняття суб‘єктивного права та його зв‘язок з об‘єктивним правом.
- •24.Поняття права, його ознаки та функції.
- •§ 2. Поняття права, його ознаки, функції та джерела
- •25.Принципи права: поняття, види.
- •26.Поняття норми права її ознаки. Співвідношення тексту нормативно-правового акту та змісту норми права.
- •27. Поняття та структура норми права. Зміст її елементів. Види елементів норми права.
- •28. Класифікація норм права: за юридичною силою; за характером правил, що містяться у диспозиції; за правовою природою тощо.
- •29. Поняття джерело права у формальному та матеріальному значенні.
24.Поняття права, його ознаки та функції.
Одне з соціальних призначень держави полягає у регулюванні відносин у суспільстві. Держава регулює такі відносини за допомогою певних правил поведінки загального характеру, які прийнято називати нормами права. Сукупність таких норм і становить право відповідної держави. Водночас право як регулятивна сила має низку притаманних йому ознак, які якнайкраще розкривають його сутність. Загалом можна виділити такі ознаки права: 1. Нормативність. Право складається з норм – правил поведінки загального характеру, що регулюють суспільні відносини. «Norma» у перекладі з латинського означає «зразок», а нормативне регулювання за своєю сутністю є встановленням загальних правил поведінки, які повинні застосовуватись у разі настання певних життєвих обставин. Право як регулятивна система складається з дозволів («можна»), заборон («не можна») і зобов’язань («потрібно»), що визначають загальні межі поведінки суб’єкта. Право має не персоніфікований, не конкретний, а загальний характер. Тут немає індивідуального адресата, оскільки право регулює не конкретну ситуацію, а низку подібних ситуацій. Воно поширює свою дію на всіх, хто виявився у визначених умовах, у визначеній якості. Крім того, воно характеризується неодноразовістю і тривалістю дії. 2. Формальна визначеність. Право – система формально визначених норм, тобто таких, у яких чітко визначається воля держави. Як правило, формальна визначеність забезпечується за рахунок фіксації норм у нормативних актах, адже ще з найдавніших часів правителі прагнули до чіткого зовнішнього вираження своїх офіційних велінь і, як правило, – до ознайомлення з ними населення. Так, закони царя Хамурапі були вибиті клинописом на базальтовому стовпі, що, вірогідно, знаходився у центрі Вавилону. 3. Системність. Право – це не просто сукупність норм, а визначена їхня система. Тільки в системі, у взаємозв’язку правові норми можуть виявити свої регулюючі властивості. Чим краща узгодженість правових приписів, тим ефективніше право. 4. Санкціонованість державою. Право встановлюється державними органами. Кожен державний орган у межах своєї компетенції видає нормативні акти, в яких містяться норми права. Це не єдиний, але найбільш характерний спосіб встановлення права. 5. Обов’язковість. Право обов’язкове для виконання тими громадянами, організаціям чи органами держави, яким воно адресовано. У загальнообов’язковості офіційних розпоряджень виявляється суверенітет держави. 6. Забезпеченість силою державного примусу. Реалізація права гарантована державою. Більшість правових норм дотримується і виконується добровільно, однак за кожною нормою потенційно існує можливість державного примусу до виконання і відповідальність за її порушення. Для багатьох людей це є чинником, що забезпечує правомірну поведінку. Іноді ще говорять про таку ознаку права, як динамізм. Право з розвитком суспільства не залишається незмінним, вводяться нові правові норми, скасовуються старі, багато розпоряджень згодом переоформлюються, викладаються інакше, по-іншому групуються (наприклад, під час кодифікації). Таким чином, право – це система загальнообов’язкових, формально визначених норм, що встановлюються і забезпечуються державою та спрямовуються на врегулювання суспільних відносин. Сутність права, як і сутність держави, полягає у його соціальному призначенні – регулюванні суспільних відносин та організації управління суспільством.