17. Система правових наук: їх класифікація та основні групи.

Існують різні підходи до конструювання системи правових наук, які мають як спільні моменти, так і розбіжності. Залежно від особливостей предмета дослідження правові науки можуть бути поділені на п'ять основних груп (деякі автори розрізняють меншу чи більшу їх кількість). У свою чергу, окремі з цих груп поділяються ще на підгрупи, або цикли. 1.Фундаментальні правові науки. Вони вивчають та формулюють загальні поняття, категорії, принципи, закономірності та досліджують, пояснюють походження та процес розвитку держави і права, особливості та своєрідність окремих правових систем та явищ.

2. Галузеві правові науки. Інтерес представників цих наук спрямований на категорію "основні галузі права", яка є виразом (способом) систематизації нормативно-правового фонду держави. Вони вивчають нормативний зміст основних галузей права.

3. Міжгалузеві правові науки. Вони вивчають комплексні нормативні системи (комплексні галузі права), спрямовані на комплексне регулювання певних, умовно кажучи, виробничо-технологічних об'єктів та складаються із норм різної галузевої природи.

4. Міжнародно-правові галузеві та міжгалузеві науки. Вони, ж і попередні групи наук, вивчають «конкретний правовий матеріал. Специфіка їх, а також необхідність виокремлення обумовлені Присутністю так званого іноземного елементу (йдеться про іноземні держави, міжнародні організації, іноземних громадян та відносини з їх участю).

5. Спеціальні та прикладні правові науки. Вони засновуються на даних, знаннях (інформації) та закономірностях інших неюридич-них наук, які використовують для розв'язання завдань, що виникають в юридичній дійсності.

18.Поняття, предмет і метод теорії держави і права як науки.

Тео́рія держа́ви і пра́ва (ТДП) — фундаментальна галузь юриспруденції і навчальна дисципліна, що вивчає державу і право.

ТДП — це загальнотеоретична юридична наука, що включає систему методологічних юридичних знань про державно-правову дійсність, які відображаються у свідомості людини і досліджуються в процесі виникнення, розвитку, функціонування, призначення та розгляду державно-правових явищ.

Наукове дослідження в теорії держави і права ведеться не по окремо взятій країні і не за якусь одну історичну епоху, а з орієнтацією на найбільш розвинені зараз форми прав і державності.

Теорія держави і права є переважно українською (раніше — радянською наукою), в багатьох країнах континентальної Європи дисципліни, предметом дослідження яких є право і держава, викладаються окремо. Т.Д.П. – система наукових знань про об»єктивні властивості держави і права(їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.

Т.Д.П. має свій предмет і метод. Предмет науки – це коло питань, які вона вивчає(відповідає на питання «Що?»).Метод науки – це засіб або сукупність засобів, за допомогою яких вивчається предмет (відповідає на питання «як?»).

Предмет Т.Д.П.– об»активні властивості держави і права, основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ.

Предметом науки є система категорій чи відносин, які досліджуються наукою з метою отримання певного приросту знань.

Предметом теорії держави і права є загальні закономірності зародження, виникнення, функціонування та вдосконалення держави і права.

Оскільки теорія держави і права характеризується як самостійна юридична наука, то її предмету властиві певні особливості, що визначають його своєрідність.

• Оскільки держава і право функціонують в рамках суспільства і взаємодіють з ним, а суспільство розвивається за певними законами та закономірностями, то предметом теорії є вивчення тих закономірностей суспільного розвитку, що безпосередньо впливають на державу та право.

• Теорія вивчає закономірності, що мають об'єктивний характер. Вони визначаються впродовж тривалого періоду розвитку державності і залежать від рівня розвитку суспільних відносин.

• Закономірності, що вивчаються теорією, мають загальний характер. Вони характеризують державу і право як логічно завершені явища, не враховуючи історичних та національних особливостей певної держави.

• Оскільки

основу будь-якого суспільства складають економічні відносини, то предметом теорії є визначення взаємодії державно-правових інститутів та економічних відносин.

• Окрім держави існує система органів та організацій що беруть участь у розробці, прийнятті та реалізації політичних рішень. Ці організації складають поняття політичної системи. І предметом теорії є визначення взаємодії держави та інших елементів політичної системи в процесі реалізації владних повноважень.

• Оскільки держава і право регламентують суспільні відносини як самостійно так і в процесі взаємодії між собою, то закономірності, що вивчаються теорією, можуть бути притаманні як державі і праву одночасно, так і окремо кожній з цих категорій.

• Регулююча функція держави і права визначає необхідність упорядкування відносин між людьми. Тому предметом теорії держави і права є визначення ступеню впливу державно-правових інститутів на особистість. Саме теорія вивчає такі категорії як закон, законність, правовідносини, громадянство, правосвідомість, правова культура, правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність.

• Оскільки держава і право є динамічними явищами що постійно розвиваються, то теорія вивчає закономірності та перспективи їх розвитку (правова держава, громадянське суспільство).

Отже, теорія держави і права є суспільною юридичною наукою і належить до загальнотеоретичних юридичних наук.

Філософські методи

Філософські методи - засоби до яких належать закони і категорії матеріалістичної діалектики, які і виступають методологічною основою пізнання загальних закономірностей виникнення, розвитку та сучасного функціонування державно-правових явищ.

До законів діалектики відносяться:

• Закон боротьби протилежностей - це засіб дослідження закономірностей виникнення і розвитку державно-правових явищ при аналізі протилежностей. Наприклад, аналіз правомірної поведінки і правопорушення в межах правової поведінки.

• Закон накопичення певної кількості і перехід до нової якості - це спосіб дослідження державно-правових явищ, що дає змогу проаналізувати певну кількість знань про державу і право та виробити нові висновки і рекомендації.

• Закон заперечення заперечення - це спосіб дослідження держави і права, що передбачає формулювання нових знань на підставі заперечення попередніх та існуючих.

Загальнонаукові методи

Загальнонаукові методи - система методоів, властивих юридичній науці.

До них відносяться:

• Загальносоціологічний метод - це засіб, що характеризується при вивченні і дослідженні предмета застосуванням методів матеріалістичної діалектики.

• Конкретносоціологічний метод - спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу права і держави на соціальні явища.

• Статистичний метод - застосовується при дослідженні і вивченні кількісних аспектів змін в державно-правовому житті і обробляє результати для наукових і практичних цілей.

• Формально-логічний метод - засіб дослідження і вивчення державно-правових явищ за допомогою основних законів формальної логіки.

• Метод аналізу - за допомогою якого досліджуються і вивчаються юридичні особливості державно-правових явищ, їх класифікація, а також взаємозв'язок їх з іншими явищами суспільного життя.

• Історичний метод - спосіб дослідження і вивчення державно-правових явищ в їх історичному розвитку.

• системно-функціональний метод - досліджує і вивчає державу і право за допомогою системно-функціонального підходу.

• Кількісного і якісного аналізу досліджує і вивчає кількість державно-правових явищ, що дозволяє конкретизувати властивості їх якості.

• Порівняльний метод - дає можливість досліджувати і вивчати державно-правові явища, порівнюючи і визначаючи їх тотожність чи різність та ін.

Спеціально-наукові методи

Спеціально наукові методи - система засобів, прийомів та способів, властивих саме теорії держави та права. За їх допомогою досліджуються і вивчаються закономірності виникнення та розвитку державно-правових явищ.

До них відносяться:

• Юридичний метод, де використовуються правила пізнання держави і права за допомогою юридичних засобів (аналіз структури права, тлумачення юридичних норм).

• Методи юридичної статистики - використання великих чисел державно-правових явищ та формування певних рекомендацій на цій основі.

• Методи юридичної логіки.

• Інші методи юридичної науки та інші.

Індивідуально-наукові методи

• Інтуїтивний

• емпіричний

• прогностичний

• ретроспективний

• Інтреспекційний

• професійно-діяльний