- •2. Охарактеризуйте типи світогляду.
- •Емпіричне та теоретичне пізнання.
- •4. Філософія марксизму.
- •5.Чим відрізняється особистість від індивідуальності.
- •6.Розкрийте місце і роль економіки в системі суспільних відносин.
- •8.Історико-філософські концепції онтології.
- •Рух та розвиток.
- •10.Людина в класичних філософських концепціях
- •Проблема людини у філософії Нового часу
- •Німецька класична філософія про людину
- •11.Філософська антропологія про проблеми людини
- •Концепція екзистенціалізму
- •17.Сформулюйте основні рівні та форми свідомості
- •Базовим і найбільш давнім рівнем свідомості є чуттєво-афективний пласт, до якого належать:
- •Ціннісно-вольовий рівень, до якого належать:
- •4. Необхідним компонентом свідомості можна вважати самосвідомість і рефлексію:
- •18. Назвіть форми та характерні риси історичних форм діалектики .
- •21.Діалектичні закони.
- •23.Волюнтаризм.
- •26.Назвіть модуси буття і його основні форми.
- •27.Типи і види пізнання.
- •Типи пізнання
- •28.Структура світогляду.
- •30.Філософія нового часу та представники.
- •31.Поняття практика та розвиток
- •32. Основні методи теоретичного пізнання
- •33.Концепції культури.
- •Характерні риси екзистенціалізму
- •38.Неокласичні філософські школи.
- •39.Фактори, що впливають на розвиток суспільства
- •40. Об’єктивно- суб’єктивна істина
- •41. Сутність людини та характеристика людини в природі
- •43.Сформулюйте сутність історичного процесу.
- •46.Визначте сутність сенсуалізму
- •48.Основні категорії діалектики і роль їх у формуванні мислення
- •50.Основні концепції суспільства в історії філософії.
- •61. Матеріальне і духовне виробництво
- •63. Духовна та матеріальна культура.
- •66.Історико-філософські концепції свідомості.
- •67.Походження та сутність свідомості.
- •68. Самосвідомість і рефлексія.
- •69.Історико-філософський генезис предмету гносеології.
- •70.Загальні рівні пізнання.
- •72.Структура моралі: норми, принципи, ціннісні орієнтації.
- •80.Глобальні проблеми сучасної цивілізаці
- •83. Соціальне передбачення та прогнозування: типи, методи, функції.
- •84.Основні функції філософії
- •85.Свідомості, ії структура та функції.
- •88. Свідоме, підсвідоме, не свідоме
26.Назвіть модуси буття і його основні форми.
Інтерпретуючи думку Дж. Бруно, можна сказати, що буття є тим, чим воно може бути, але не все те, чим воно є. Буття у філософії — це система ідей про суще, яке розпадається на модуси:. Можна виділити наступні модуси бутя.
Буття в собі — це об'єктивна реальність як така, в її потенції — у пасивності і відокремленості від суб'єкта. Даний модус характеризує приховані від суб'єкта стан і дійсне існування матеріального світу, які при відповідних умовах можуть реалізуватись у контекст предметно-практичної і творчо діяльності.
Буття для себе — це весь універсум, що охоплює все суще, яке, підкорюючись природним зв'язкам, розвивається за іманентними законами. Як межова абстракція, категорія сукупного об'єкта виступає загальним поняттям природи, яка визначає принципову канву теоретизаціїреальних речей і процесів. Буття, з позицій сущого, освоює те, що спирається на відчуття життя, здоровий глузд.
Разом поняття об'єкта як буття в собі і буття для себе вводять образ самодостатньої, універсальної зовнішньої предметності, яка виявляється матерією суб'єктивної діяльності. Мова йде про віртуальну матерію, чисту онтологію, яка фактично не є предметом людського інтересу. Це свідчення різноманітності онтологічної реальност Онтологія - це і реальність у собі, яка знаходиться за межами суб'єктивних можливостей людини і дана в цих межах реальність для нас.
Буття для іншого - це актуальна онтологіяг яка розглядається під кутом зору здійснюваних предметних можливостей- Вона розцінюється як нетотожня об'єктивній реальності певна її частина, яка виступає компонентом конкретно-історичного досвіду і збігається з об'єктом. Найважливішою ознакою об'єкта в даному смислі є «взаємодія»: існуюча незалежно від суб'єкта річ стає об'єктом, оскільки знаходиться з ним у реальній взаємодії Це буття належного, воно розкривається у змісті, закономірностях, принципах, методах науки і різних вчень
Буття матерії характеризується не тільки системністю, рухом, але й формами її існування - простором і часом. У чому ж суть простору і часу? Простір - є форма буття матерії, що характеризує її протяжність, структурність, співіснування і взаємодію елементів у всіх матеріальних системах. Загальне розуміння простору формується у людини в емпіричному досвіді при характеристиці матеріального об'єкту або множини таких об'єктів, що займають різне положення в просторі. Час - є форма буття матерії, що виражає тривалість ЇЇ існування, послідовність зміни станів у змінюванні і розвитку всіх матеріальних систем. У природно-науковій літературі поняття час нерідко вживається як синонім поняття тривалість. Соціальний простір - частина біосфери, космосу і характеризується людським сенсом. Соціальний простір структурно неоднорідний і складається з багатьох підпросторів, що функціонально розрізняються. Уже на ранніх стадіях розвитку суспільства поступово формуються різні просторові сфери перебування людини: помешкання, поселення, території різного господарського призначення, що розташовані поруч. Властивості соціального простору відобразилися і у світогляді людини конкретної епохи. Отже, час - суттєва характеристика діяльності, його обов'язкова умова і в наслідок час стає соціальним. Носіями соціального часу є особистість, соціальні групи, класи, покоління, культура народів. Соціальний час - це форма реального руху людського суспільства. Ритми руху суспільства різні. Соціальний час можна розглядати мірою мінливості соціальних процесів.