- •2. Охарактеризуйте типи світогляду.
- •Емпіричне та теоретичне пізнання.
- •4. Філософія марксизму.
- •5.Чим відрізняється особистість від індивідуальності.
- •6.Розкрийте місце і роль економіки в системі суспільних відносин.
- •8.Історико-філософські концепції онтології.
- •Рух та розвиток.
- •10.Людина в класичних філософських концепціях
- •Проблема людини у філософії Нового часу
- •Німецька класична філософія про людину
- •11.Філософська антропологія про проблеми людини
- •Концепція екзистенціалізму
- •17.Сформулюйте основні рівні та форми свідомості
- •Базовим і найбільш давнім рівнем свідомості є чуттєво-афективний пласт, до якого належать:
- •Ціннісно-вольовий рівень, до якого належать:
- •4. Необхідним компонентом свідомості можна вважати самосвідомість і рефлексію:
- •18. Назвіть форми та характерні риси історичних форм діалектики .
- •21.Діалектичні закони.
- •23.Волюнтаризм.
- •26.Назвіть модуси буття і його основні форми.
- •27.Типи і види пізнання.
- •Типи пізнання
- •28.Структура світогляду.
- •30.Філософія нового часу та представники.
- •31.Поняття практика та розвиток
- •32. Основні методи теоретичного пізнання
- •33.Концепції культури.
- •Характерні риси екзистенціалізму
- •38.Неокласичні філософські школи.
- •39.Фактори, що впливають на розвиток суспільства
- •40. Об’єктивно- суб’єктивна істина
- •41. Сутність людини та характеристика людини в природі
- •43.Сформулюйте сутність історичного процесу.
- •46.Визначте сутність сенсуалізму
- •48.Основні категорії діалектики і роль їх у формуванні мислення
- •50.Основні концепції суспільства в історії філософії.
- •61. Матеріальне і духовне виробництво
- •63. Духовна та матеріальна культура.
- •66.Історико-філософські концепції свідомості.
- •67.Походження та сутність свідомості.
- •68. Самосвідомість і рефлексія.
- •69.Історико-філософський генезис предмету гносеології.
- •70.Загальні рівні пізнання.
- •72.Структура моралі: норми, принципи, ціннісні орієнтації.
- •80.Глобальні проблеми сучасної цивілізаці
- •83. Соціальне передбачення та прогнозування: типи, методи, функції.
- •84.Основні функції філософії
- •85.Свідомості, ії структура та функції.
- •88. Свідоме, підсвідоме, не свідоме
66.Історико-філософські концепції свідомості.
Свідомість – здатність людини відображати світ в ідеальних образах.
Цю здатність людини не тільки по різному інтерпретували, трактували, а й навіть називали в історії світової філософської думки: психея, душа, свідомість.
Об’єктивний ідеалізм виходив з того, що свідомість розвивається іманентно, спонтанно і може бути зрозумілою виключно з самої себе. На ґрунті об’єктивного ідеалізму виникають різноманітні креаціоністські концепції, що трактують свідомість („розумну душу”) як „божий дар”.
Суб’єктивним ідеалізмом ця проблема не ставилася.
Матеріалісти завжди намагалися виводити свідомість з самої матерії. Своєрідною віхою на цьому шляху був гілозоїзм, представники якого вважали, що чуттєвість, здатність відчувати і навіть мислити властива усім речам в природі, „кожному каменю”.Представники вульгарного матеріалізму (Фогт, Молєшот) намагалися довести, що свідомість є функцією мозку, що „мозок так виробляє свідомість, думки, як печінка жовч”.
Представники діалектичного матеріалізму (К.Маркс, Ф.Енгельс) виходили з того, що розвиток такої людської здібності як свідомість (мислення) не може бути зрозумілим поза контекстом розгортання предметно-практичної чуттєвої діяльності, так як форми мислення формуються і функціонують тільки в середині способів людської діяльності.
67.Походження та сутність свідомості.
Основою формування свідомості є усуспільнений та діяльнісний спосіб існування людей. В процесі предметно практичної діяльності люди не тільки діють на природу за допомогою знарядь праці, вступаючи при цьому у відносини з іншими людьми. Вони змінюють свою власну природу у цьому процесі.
Свідомість являє собою, перш за все, ідеальне відображення світу
Мислення постає процесійним відображенням, тобто таким, що повинно піднятися до спроможності судження
Мова є практичною свідомістю. Навіть історично мова виникає тоді, коли у первісних людей виникла потреба щось сказати один одному, а така потреба, перш за все, породжувалася необхідністю організувати спільну діяльність по здобуванню необхідних для існування умов. За закономірностями розвитку дитини, котра повторює у стислому вигляді весь попередній розвиток людства, можна побачити, що мова не виникає раніше за виникнення свідомості, та й саме мислення у дитини, яке чітко виражається у питанні “чому?” виникає лише на певному етапі її розвитку.
Для того, щоб зрозуміти мову логіки мислення, слід зрозуміти виникнення логіки мови, починаючи від визначення суб’єкту (іменник) та предикату (прикметник), а потім вже інших частин мовлення, як таких, що відображають всебічно те, що відбувається в процесі взаємодії суб’єкту та предикату. Отже, спочатку було діло, а потім – “слово”. Тобто, мова як практична свідомість, як і сама свідомість, виникає в процесі предметно-практичної діяльності і поза такою діяльністю вона є неможливою.
68. Самосвідомість і рефлексія.
Самосвідомість є свідомістю, що рефлексує, свідомістю, “предметом” якої стає сама людина з її сутнісними властивостями.
Поняття „рефлексія” походить від латинського слова „reflxio”, що в перекладі означає „поворот до себе”. Рефлексія є своєрідним запрошенням розуму заглянути всередину самого себе, щоб зрозуміти логіку своїх власних дій. Філософія у всі часи досліджувала світ людського духу, намагалася зрозуміти його логічну будову і визначити роль, яку відіграє індивідуальна свідомість у розвитку людського духу і людської історії. У формі філософії людина починає нібито з боку спостерігати за тим, як утворюються поняття, судження, образи і намагається управляти своїм мисленням, як управляє власним тілом, за своєю волею та розумінням.
Самосвідомістю людини виступає не просто самоусвідомлення її як окремої істоти (таке самоусвідомлення відбувається вже приблизно в три роки, коли дитина перестає говорити про себе в третій особі та починає себе виокремлювати як конкретне “Я”), а є насправді поглибленням людини до пізнання її власної сутності.
Самосвідомість не може існувати поза свідомістю, але свідомість (як обмежена) може існувати поза сутнісною самосвідомістю. В останньому випадку ми маємо справу з істотою, котра не пройшла через абсолютно необхідні сходинки власного становлення, які були окреслені та обґрунтовані Гегелем у “Феноменології духу” та “Філософії духу”. Якщо у “Феноменології духу” ці сходинки були виведені за гносеологічним принципом – від чуттєвого спостереження до абстрактного мислення (теоретичного розуму як категорійної самосвідомості особи) і, додамо, до усвідомленої предметно-практичної діяльності, то в “Філософії духу” вони були виведені за віковими етапами становлення людини як істинної особистості.