4.Захист прав споживачів громадськими організаціями (об’єднаннями) споживачів.

З метою захисту своїх законних інтересів громадяни мають право об’єднуватися на добровільній основі у громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).Ці об’єднання здійснюють свою діяльність відповідно до Законів України „Про об’єднання громадян ”, „Про захист прав споживачів”.

Відповідно до ст.25 ЗУ „Про захист прав споживачів” об’єднання споживачів мають право:

• вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, проводити опитування населення для виявлення громадської думки про якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;

• проводити експертизу та випробування товарів (робіт, послуг);

• одержувати від органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

• сприяти державним органам у здійсненні контролю за якістю товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування;

• організовувати юридичну і консультаційну допомогу споживачам відповідно до законодавства;

• вносити пропозиції щодо розробки нормативних документів, що встановлюють вимоги до якості товарів (робіт, послуг);

• представляти і захищати інтереси споживачів в органах державної влади та управління та місцевого самоврядування відповідно до законодавства;

• вносити в органи державного управління і суб’єктам господарської діяльності пропозиції про заходи щодо підвищення якості товарів (робіт, послуг), про тимчасове зупинення випуску та реалізації товарів (робіт, послуг), які не відповідають встановленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації та продажу товарів (робіт, послуг), що становлять небезпеку для життя, здоров’я та майна громадян або завдають шкоди навколишньому природному середовищу, а також про скасування цін, встановлених з порушенням чинного законодавства;

• звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій.

При задоволенні такого позову суд зобов’язує порушника довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів.

Рішення суду, що набрало законної сили,про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов’язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами;

• відповідно до законодавства захищати в судовому порядку права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів);

• звертатись до правоохоронних органів та органів державного управління про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісних товарів (робіт, послуг);

• інформувати громадськість про права споживачів;

• сприяти розвитку міжнародного співробітництва у галузі захисту прав та інтересів споживачів.

Відповідно до положень ст 42 Конституції України, законів України „Про об’єднання громадян ”, „Про захист прав споживачів” діє Українська Асоціація споживачів (УАС), яка офіційно була зареєстрована Міністерством юстиції в 1989 р. Філіали цієї організації ічнують у всіх обласних центрах України. Організація проводить експертизу товарів, консультує громадян про їх права, здійснює захист інтересів споживачів у судовому порядку.

Головною метою діяльності Української Асоціації споживачів є формування активного освідченного споживача в демократичному суспільстві.

Представницькі функції УАС:

1) узагальнення судової практики захисту прав споживачів, сильних та слабких сторін чинного законодавства України, що е підставою для внесення пропозицій до законодавчих та виконавчих органів з метою вдосконалення діючих норм;

2) проведення в інтересах споживачів національних кампаній через розвинену мережу регіональних центрів УАС. Так, з 1998 року за ініціативою Всесвітньої організації споживачів УАС розпочала кампанію "Споживча грамота для глобального бізнесу", яка має сприяти зближенню інтересів споживачів і виробників;

3) внесення пропозицій до законодавчих та виконавчих органів влади щодо необхідності розробки національної програми боротьби з фальсифікацією та підробками, що обумовлює появу не лише неякісних, але й небезпечних товарів.

3 1991 р. Українська Асоціація споживачів є членом Консумерського Інтернаціоналу зі штаб-квартирою в Лондоні та Конфедерації товариств споживачів країн СНД (КонфТС) зі штаб-квартирою у Москві. Тісні відносини з цими організаціями дають можливість УАС одержувати оперативну інформацію про неякісні товари та послуги, некоректну поведінку різних фірм, брати участь у колективних міжнародних заходах тощо. Асоціація бере участь у проекті "Розвиток консультативно-методичних центрів захисту споживачів", що здійснюється під егідою ООН. Такі центри, як сказано, створено в Донецьку, Харкові, Одесі, Керчі, Дніпропетровську, Львові тощо.

УАС також докладає зусиль щодо розвитку співробітництва національних споживчих організацій держав, що мають подібні економічні проблеми перехідного етапу, і, як наслідок, подібні споживчі проблеми, тобто держав колишнього Радянського Союзу та держав Східної Європи. Так, у жовтні 1996 року УАС стала членом так званої "Угоди чотирьох", іншими сторонами якої виступили національні споживчі організації, також члени СІ - Угорщина, Польща та Словаччина. Партнери "Угоди чотирьох" систематично обмінюються інформацією щодо шкідливих товарів та неякісних послуг; захищають інтереси споживачів на території одне одного згідно з відповідними довіреностями; об'єднують свої зусилля у спільних акціях, спря-мованих на легітимний вплив на урад своїх країн і на національний бізнес. УАС постійно підтримує зв'язок із споживчими організаціями Рорійської Федерації, Білорусі та країн СНД.

Серед головних своїх досягнень УАС визначила створення в грудні 1999 р. Благодійного Фонду „Інститут споживача”. Інститут споживача - це незалежна, недержавна, неприбуткова організація, діяльність якої спрямована на підтримку національних і регіональних програм захисту споживачів і вітчизняного ринку. 0сновною метою Інституту споживача є визначення та розробка стратегії пріоритетів консумерського руху в Україні; поширення вітчизняного та зарубіжного досвіду, новітніх технологій у цій сфері; підтримка консумерських видань, корисних для споживача банків даних, просвітницьких програм та ін.

Фонд покликаний акумулювати кошти для реалізації поставлених цілей на основі програм (проектів), що розроблені всіма зацікавленими сторонами. Оскільки Фонд не є представницькою організацією, значна частина програм буде спрямована на взаємодію споживачів і виробників із залученням коштів останніх. Незалежність діяльності Інституту споживача забезпечується контролем з боку Наглядової ради, до складу якої входять представники споживачів, виробників і держави. 3окрема, найближчим завданням Інституту є; реалізація розробленої ним Програми соціальної адаптації споживача до реформ, що проводяться в Україні. Метою Програми є підвищення авторитету та впливу споживачів на виробників та органи влади. Програма складається з кількох підпрограм, які тісно пов'язані між собою:

• захист ринку від фальсифікації товарів та послуг;

• захист ринку від небезпечних товарів і послуг;

• інформування та освіта споживачів;

• консумерські знання - на всіх рівнях освіти;

• сприяння виключенню несправедливих умов для споживачів у договорах та законодавстві.

Інститутом споживача разом з Національним союзом журна-лістів України та Всеукраїнським центром прес-клубів "Україна-форум" утворений Всеукраїнський прес-клуб споживачів.

Громадські консумерські об’єднання мають також на меті тісну співпрацю з трудовими колективами, підприємцями, професійними спілками та іншими організаціями. Серед таких об’єднань Українська Асоціація якості, - всеукраїнська громадська професійна організація, заснована в 1989 р. і введена до Державного реєстру Міністерства юстиції України. Головною її метою є формування громадської думки і політики в галузі розробки та використання методів і засобів поліпшення якості продукції і послуг.

Основні напрями діяльності УАЯ:

• пропаганда сучасних концепцій якості як фактора підвищення

• конкурентоспроможності вітчизняних виробників та покращання життя громадян України;

• інформаційна підтримка підприємств у розв'язанні проблем якості та ділової досконалості;

• видання та розповсюдження методичної та науково-технічної літератури з питань якості;

• підготовка та атестація керівників і фахівців в галузі якості;

• участь у процесах законотворчості в галузі якості, сертифікації, захисту населення та довкілля;

• організація вдосконалення систем якості підприємств на засадах міжнародних стандартів ІО 9000 і принципів (загального управління якістю);

• організація створення, застосування та вдосконалення систем

• добровільної сертифікації продукції, послуг і систем якості;

• організація та проведення науково-технічних заходів з питань якості (форумів, симпозіумів, з’їздів, конференцій, семінарів, круглих столів тощо);

• організація та проведення конкурсів з якості;

• виявлення, узагальнення та пропаганда досвіду кращих підприємств України з підвшцення ділової досконалості і конкурентоспроможності.

Діяльність Української Асоціації якості сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, просуванню української продукції, товарів та послуг на світовий ринок, інтеграції економіки країни в європейську й світову економіку, підвищенню рівня життя громадян України. До Асоціації входить понад 200 колективних і близько 1,5 тис. індивідуальних членів.

У складі Української Асоціації якості засновано Спілку випробувальних центрів України, Спілку аудиторів, Клуб директорів. Головною організацією Асоціації є Міжгалузевий центр якості “ПРИРОСТ”, створений в 1991 р. на базі Інституту кібернетики Національної Академії наук України. Міжгалузевий центр “ПРИРОСТ” є головною організацією Асоціації з систем якості та сертифікації.

8 березня 1996 р. на 90-й Генеральній Асамблеї Європейської організації якості , що відбулась у Відні, Українська Асоціація якості була прийнята до цієї авторитетної організації.

3 метою найповнішого використання можливостей, які відкрилися після приєднання до ЄОЯ, при Українській Асоціації якості було створено Українську Раду ЄОЯ. Функції секретаріату Української Ради виконує Міжгалузевий центр “ПРИРОСТ”. Ця Рада об'єднує уповноважених представників міністерств, відомств, регіональних державних адміністрацій та всеукраїнських громадських об'єднань, які зацікавлені у реалізації проектів ЄОЯ в Україні. 3гідно 3 Положенням про Українську Раду ЄОЯ, головною її метою є забезпечення участі України в проектах ЄОЯ, що сприятиме виходу економіки з кризи, підвищенню рівня життя, поглибленню інтеграції країни в європейську спільноту. Українська Рада ЄОЯ, зокрема, втілює в життя такі проекти, як “Європейський тиждень якості”, “Європейські нагороди якості”, “Європейська гармонізована схема сертифікації та реєстрації персоналу з якості”, “Європейський індекс якості” та ін.

У березні 2000 р. була утворена ще одна громадська організація - Українська партія захисту прав споживачів (УПЗПС). На установчому з'їзді цієї незвичайної політичної партії було зареєстровано 4 тис. членів з різних регіонів України.

Відповідно до свого статуту Українська партія захисту прав споживачів - політична партія, яка на принципах добровільності об'єднує громадян України, які поділяють основну мету діяльності партії і працюють для її здійснення.

0сновна мета діяльності УПЗПС - захист прав споживачів і побудова на теренах України вільного, демократичного, солідарного, економічно ефективного та екологічно безпечного суспільства здійснюється шляхом впровадженням своєї програми через органи державної влади та місцевого самоврядування, громадські та просвітницькі організації.

Висновок: Таким чином, можна констатувати, що в Україні створена відповідна організаційно-правова система захисту прав споживачів.

Створена і розвивається правова база консумеризму, напрацьований і використовується власний досвід діяльності державних і недержавних організацій, активізується діяльність громадських об’єднань у цій сфері. Це сприяє запровадженню передового зарубіжного досвіду в Україні, її інтеграції у міжнародну консумерську спільноту.

Тема №3. Загальні права споживачів.

1. Правове значення договору куплі-продажу для захисту прав споживачів.

2. Основні права споживачів щодо придбання, використання товарів і послуг

2.1. Право споживача на належну якість товарів, робіт, послуг

2.2. Гарантійні терміни та гарантійні зобов’язання

2.3. Право споживача у разі придбання ним товару неналежної якості

2.4.Права споживача при придбанні товару належної якості

2.5.Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт чи надання послуг

3. Особистості відшкодування моральної шкоди.

1. Правове значення договору куплі-продажу для захисту прав споживачів.

Як відомо, договір є однією з найпоширеніших підстав виникнення цивільно-правових зобов'язань. Саме договором купівлі-продажу опосередковуються відносини щодо оплатного відчуження майна від одних осіб до інших, в тому числі і тих, які законом визнаються споживачами-покупцями.

Договір купівлі-продажу є не лише юридичною підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних прав і обов'язків. Його призначення значно ширше. Він виконує важливу праворегулюючу, а також правозахисну функцію. Саме зазначені функції є визначальними для характеристики призначення будь-якого договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК)

3акон України "Про захист прав споживачів" визнає продавцем підприємство, установу, організацію або громадянина-підприємця, які реалізують товари за договором купівлі-продажу, а покупцем (споживачем) - громадянина, який придбаває ці товари. Можна припустити, що під продавцями 3акон має на увазі ті підприємства та громадян-підприємців, для яких продаж товарів є їх професійною діяльністю, тобто торговельною діяльністю (торговельним обслуговуванням).

Договір купівлі-продажу є:

1. оплатним;

2. двостороннім;

3. консенсуальним договором.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Договір укладається наступних формах;

1. письмовій;

2. усній;

3. конклюдентній.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Загальні права і обовязки продавця:

1. обов’язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар

Продавець зобов’язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар (ст.659 ЦК)

2. Обов’язок продавця передати товар покупцеві (ст.662, 665 ЦК)

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст.662 ЦК)

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред’явити продавцеві вимоги відповідно до закону (ст.665 ЦК)

3. Обов’язок продавця передати товар покупцеві в установленний законом строк (ст.663 ЦК)

Продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк,-встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до загальних положень ЦК. (ст.663 ЦК)

4. Обов’язок продавця передати товар покупцеві у момент визначенний законом (ст.654ЦК):

   • вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

   • надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов’язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

5. Обов’язок продавця зберігати проданий товар (ст.667 ЦК).

Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов’язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов’язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

6. Обов’язок продавця передати товар в необхідній кількісті (ст.669 ЦК).

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ст.670 ЦК)

Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов’язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. (ст.670 ЦК).Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов’язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін (ст.670 ЦК);

7. Обов’язок продавця передати товар в необхідній кількісті (ст.671- 672 ЦК).

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов’язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору. (ст.671 ЦК)

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред’явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов’язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару. (ст. 672 ЦК)

8. Обов’язок продавця передати товар в належної якості (ст.673- 675ЦК).

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом (ст.673 ЦК)

Товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором (ст.675 ЦК);

9. Обов’язок продавця передати товар с визначенним гарантійним строком (ст.676 ЦК).

Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв’язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв’язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому ЦК.

Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним.У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни.

10. Обов’язок продавця передати товар належного строка придатності (ст.677 ЦК).

Законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності). Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання. Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.

11. Обов’язок продавця передати товар необхідної комплектності (ст.682-684 ЦК).

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться (ст. 682 ЦК)

Якщо договором купівлі-продажу встановлений обов’язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов’язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов’язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання (ст. 683 ЦК)

У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) доукомплектування товару в розумний строк.

Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;

2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми (ст. 684 ЦК);

12. Обов’язок продавця передати товар в тарі та упаковкі (ст.685-686 ЦК).

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов’язання. Обов’язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування.

Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки. Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства (ст.685 ЦК)

Якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару у належних тарі та (або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов’язання чи характеру товару, або пред’явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (ст.686 ЦК).

13. Обов’язок продавця надати покупцеві інформації про товар (ст.700 ЦК)

Продавець зобов’язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв’язку з відсутністю у нього такої інформації.

Права та обов’язки покупця

1. Обов’язок покупця повідомити продавця про порушення умов договору (ст.688 ЦК)

Покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов’язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов’язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору.

2. Обов’язок покупця прийняти товар (ст. 689 ЦК)

Покупець зобов’язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов’язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

3. Обов’язок покупця зберігати товару, не прийнятого покупцем (ст.690 ЦК)

Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов’язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов’язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

Витрати покупця у зв’язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

4. Обов’язок покупця сплатити ціну товару (ст.691-692 ЦК)

Покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов’язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, — на день, визначений ЦК. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання (ст. 691 ЦК)

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець зобов’язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 692 ЦК)

Слід звернути увагу щодо пумов перехіду ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару (ст.668 ЦК)

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту. Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

У період здійснення радикальних економічних реформ в Україні договір купівлі-продажу набуває ознак універсального правового інструменту, що однаковою мірою опосередковує товарообіг як між суб’єктами підприємництва різних форм власності, між громадянами, так і між суб’єктами підприємництва і громадянами..