Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БІохімія Опорні лекції для груп Х.doc
Скачиваний:
52
Добавлен:
17.07.2019
Размер:
3.72 Mб
Скачать

Методи виділення ліпідів із сировини та харчових продуктів і їх аналіз

До 90% всіх видів рослин містять запасні ліпіди в основному в насінні. Запасні ліпіди у більшості рослин і тварин є основною по масі групою ліпідів (іноді до 95-95%) и відносно легко вилучаються з жировмісного матеріалу неполярними розчинниками («вільні ліпіди»).

Структурні ліпіди (фосфоліпіди) по масі складають значно меншу групу ліпідів (в насінні олійних рослин 3-5%), належать до ліпідів, які важко вилучити з сировини. Для їх вилучення необхідно попередньо зруйнувати їх зв’язок з білками, вуглеводами та іншими компонентами клітини. Вилучають зв’язані ліпіди полярними гідрофільними розчинниками (хлороформ – метанол, хлороформ – етанол), міцнозв’язані ліпіди – спиртовим розчином лугу при кип’ятінні для руйнування міцних комплексів ліпідів з неліпідними компонентами. При видаленні ліпідів з олійної сировини в олію переходить велика група жиророзчинних речовин: пігменти, жиророзчинні вітаміни, ізопреноїди (стерини).

Аналіз ліпідів і продуктів їх перетворень є складною задачею, що потребує використання як класичних хімічних методів, так і сучасних фізико-хімічних методів дослідження (хроматографії, спектроскопії, рентгеноструктурного аналізу).

Вивчення ліпідів розпочинається з визначення їх кількості в харчових продуктах. Для цього використовуються методи визначення ліпідів безпосередньо в об’єкті (ЯМР, ІЧ-спектроскопія) і методи, основані на вилученні ліпідів з харчового продукту (вільні, зв’язані, міцнозв’язані ліпіди).

Вільні ліпіди екстрагують з досліджуваного продукту неполярними розчинниками (гексаном, діетиловим ефіром), зв’язані – системами розчинників, узятих в об’ємному співвідношенні 2:1). Міцно зв’язані ліпіди одержують з обробленого лугами і кислотами шроту, який залишився після виділення зв’язаних ліпідів.

Основні вимоги до методів виділення – повнота виділення і збереження нативності виділених ліпідів.

У практиці харчової промисловості склад і якість жирів та олій характеризують за допомогою різних аналітичних чисел: кислотне число, число омилення, йодне число.

Метод Сокслета для визначення вмісту сирого жиру

Лекція №4. Вуглеводи

Основні питання:

  1. Вуглеводи, їх біологічна роль.

  2. Класифікація вуглеводів.

  3. Функції вуглеводів у харчових продуктах.

  4. Характеристика основних представників вуглеводів:

    • Моносахариди: глюкоза, фруктоза, галактоза, їх будова, властивості.

    • Дисахариди: сахароза, лактоза, мальтоза, їх будова, властивості.

    • Несахароподібні полісахариди: крохмаль, його склад, будова, вміст у харчових продуктах, властивості. Глікоген. Інулін.

    • Вуглеводи клітинних стінок. Пектинові речовини. Гетерополісахариди.

  1. Методи аналізу вуглеводів.

  2. Функції вуглеводів у харчових продуктах.

Вуглеводи (цукри) – біоорганічні сполуки, що за своєю хімічною будовою є альдегідо- та кетопохідними багатоатомних спиртів. Термін був вперше запропонований у 1844р. К.Шмідтом.

Функції вуглеводів:

  • Пластична (синтезуються нуклеїнові та органічні кислоти);

  • Опорна (у комплексі з білками входять до складу хрящових тканин);

  • Регуляторна (регулюють осмотичні процеси);

  • Захисна (утворюють клітинну мембрану у вигляді комплексів з білками);

  • Енергетична (при окисленні 1г виділяється 16,9кДж енергії).

Вуглеводи містяться у всіх живих організмах. В рослинах близько 80 – 90% сухої маси, в організмах тварин 1 – 2% припадає на вуглеводи.

Вуглеводи – продукти асиміляції вуглекислого газу зеленими рослинами і фотосинтезуючими мікроорганізмами (фотосинтез). При фотосинтезі енергія Сонця перетворюється в енергію хімічних зв’язків. Фотосинтез відбувається за участю ферментних систем і поглинаючих променеву енергію рослинних пігментів – хлорофілів.

Добова потреба людини у вуглеводах становить 450 – 500г.

Класифікація вуглеводів:

  1. Моносахариди ‑ найпростіші вуглеводи, молекули яких не здатні розщеплюватися при гідролізі на простіші речовини.

  2. Дисахариди ‑ вуглеводи, молекула яких під час гідролізу розщеплюється на дві молекули моносахаридів.

  3. Полісахариди – складні вуглеводи, молекули яких мають більше 10 моносахаридних залишків, сполучених між собою О-глікозидними зв’язками і утворюючих лінійні або розгалужені ланцюги.

Основні формули ізомерів моносахаридів (глюкоза і фруктоза):