6. Структура економічних відносин.

Економічні відносини, на відміну від виробничих відносин, які існують у виробництві, виробничих галузях, включають також відносини у нематеріальній сфері. Економічні відносини поділяються: • на організаційно-економічні; • соціально-економічні; • техніко-економічні. Організаційно-економічні відносини— це відносини у сфері кредиту, фінансів, маркетингу, менеджменту, грошового обігу, бірж тощо. До них належать форми і методи господарювання, ринкова система, підприємництво, товарно-грошові відносини. Соціально-економічні відносини охоплюють питання забезпечення інтересів людей, окремої людини. Всі економічні процеси, що відбуваються у суспільстві, повинні забезпечити поліпшення життєвого рівня народу.

Техніко-економічні відносини стосуються насамперед виробничо-господарськоїдіяльності матеріальної сфери, підприємств, їх підрозділів та об'єднань, їх впливу на виробничо-господарську практику розвитку техніки, технології й організації виробництва. Техніко-економічні відносини охоплюють також питання використання виробничих потужностей галузей та їх складових — заводів, шахт, буд-майданчиків, залізничних, тролейбусних і трамвайних депо, сільгосппідприємств тощо, використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії.

6. Типи і еволюція економічних систем.

Виділяють такі основні типи економічних систем: - традиційна (натуральне господарство) – суспільство, в якому люди з покоління в покоління повторюють рішення, ща здавна приймалися: монархія; - ринкова – заснована на приватній ініціативі людей, їхній підприємницькій діяльності; (США, Німеччина, Франція, Італія) - адміністративно-командна (планова) – рішення приймаються владою, система передбачає державне планування випуску економічних плат, розподіл факторів виробництва з використанням адміністративних методів; (Китай,СРСР) - змішана (ринкова економіка змішаного типу)- заснована на приватній власності і вільному підприємстві, однак регулюється державою; - перехідна (всі постсоціалістичні країни).

6. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.

Власність - це сукупність виробничих відносин між людьми, з приводу привласнення ними об'єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування й розпорядження цими об'єктами та результатами їх функціонування. Види власності: - Приватна; - Суспільна. Типи приватної власності: • Трудова; • Нетрудова. Типи суспільної власності: - Власність народу; - Власність окремих колективів. Форми приватної власності: • Приватно – капіталістична; • Індивідуальна; • Сімейна; • Дрібно - товарна; • Інтелектуальна. Форми суспільної власності: • Державна:  Комунальна;  Муніципальна;  Загально - державна. • Колективна:  Акціонерна;  Кооперативна;  Власність товариств і громадських організацій.

6. Власність на засоби виробництва.

Власність на засоби виробництва — відносини між людьми щодо належності, володіння, розпоряджання та використання речових факторів виробництва. Власність на засоби виробництва є вираженням існуючого у суспільстві розподілу речових факторів виробництва між певними суб'єктами як їх належності. Відносини володіння, розпоряджання та використання засобів виробництва, на відміну від відносин належності, за своїм змістом є реальним відношенням власника засобів виробництва до безпосередніх виробників — чи до самого себе як працівника, чи до осіб, які використовують засоби виробництва як їх не власники, — рабів, кріпаків, найманих працівників. Засоби виробництва є тим фактором, без якого людина не може здійснити виробництво матеріальних благ і, отже, забезпечити власне існування. Саме тому власність на засоби виробництва є основою сукупності виробничих відносин, через які здійснюються виробництво та привласнення благ.