- •Зародження і розвиток політичної економії (пе). Основні напрями, школи і течії в пе.
- •Економічна теорія і пе.
- •Розвиток економічної думки в Україні.
- •Виробничі можливості суспільства і потреби.
- •Виробництво і його основні фактори.
- •Корисність продукту.
- •Економічний інтерес. Інтереси і потреби.
- •Виробництво та проблема задоволення зростаючих потреб.
- •Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •Економічні відносини як форма і спосіб її організації економічної системи.
- •Структура економічних відносин.
- •Типи і еволюція економічних систем.
- •Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.
- •Власність на засоби виробництва.
- •Тенденції розвитку відносин власності в Україні.
- •Об’єкти власності. Права власності.
- •Натуральна форма організації виробництва.
- •Товарна форма організації суспільного виробництва.
- •Товар та його властивості.
- •Проста і розвинена форми організації товарного виробництва.
- •Функціонування товарного виробництва та його закони.
- •Виникнення і розвиток грошових відносин.
- •Суть грошей. Функції грошей.
- •Функціональні форми грошей і грошовий агрегат.
- •Грошовий обіг та його закони.
- •Грошові реформи.
- •Гроші, ціна та інфляція.
- •Сучасна грошова система.
- •Альтернативні теорії грошей .
- •Інституціональні основи ринкової економіки. Визначення ринку.
- •Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.
- •Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.
- •Функції ринку. Умови формування і розвитку ринку.
- •Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство.
- •Принципи класифікації ринків.
- •Поняття та основні риси інфраструктури ринку.
- •Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин.
- •Заробітна плата: сутність, форми, системи. Теорії заробітної плати
- •Підприємство як суб’єкт ринкової економіки.
- •Банки їх роль та функції. Банківський прибуток
Розвиток економічної думки в Україні.
Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. в умовах розпаду кріпосницької системи та формування капіталістичного укладу відбувався процес становлення економічної науки як самостійної галузі знань. У цей період посилилася дворянсько-ліберальна течія, видатним представником якої був В. Н. Каразін — засновник Харківського університету. Він розробив аграрну програму, в якій пропонував ліквідувати панщину, замінивши її грошовою рентою, а частину поміщицьких земель передати селянам у вічне спадкування. З метою подолання економічної відсталості В. Н. Каразін пропонував розвивати високими темпами промисловість, зміцнювати грошову систему та державні фінанси. У середині XIX ст. панівним напрямом в економічній думці України була класична політична економія. Найвідоміші представники класичної школи в Україні — професор Харківського університету Т. Ф. Степанов (1795-1847), професори Київського університету І. В. Вернадський (1821—1884), М. X. Бунге (1823—1895), професор Новоросійського (нині Одеський) університету М. М. Вольський (1834—1876). Вони були лідерами економічної науки в Російській імперії. З початку 80-х років ідейною течією в Україні стає марксизмВ останнє десятиріччя XIX — перші 20 років XX ст. сформувалася українська школа неокласичного напряму, найвідомішими представниками якої були Р. М. Орженцький, Д. І. Піхно, О. Д. Білімович, Є. Є. Слуцький. Зокрема, Є. Є. Слуцький започаткував теорію поведінки споживача, поєднав аналіз функції корисності з грошовими доходами і споживчим бюджетом. У цей же період значно вплинув на розвиток економічної думки М. І. Туган-Барановський. У своїх дослідженнях він розробляв проблеми ринків, промислових криз, розподілу, розвитку капіталізму, соціалізму, кооперації тощо. За його безпосередньою участю було створено Українську академію наук (1920), у складі якої діяло одне з перших у світі відділення соціально-економічних наук.
Виробничі можливості суспільства і потреби.
Основу існування суспільства складає виробництво матеріальних благ, яке є цілеспрямованою трудовою діяльністю людей, скерованою на пристосування і видозміну речовини природи з метою задоволення їхніх потреб. Виробництво матеріальних благ відбувається у процесі спільної діяльності людей та обміну її результатами. Для продукування матеріальних благ вони вступають у відповідні зв'язки і відносини одне з одним, що є суттєвою ознакою виробництва. У процесі праці виділяють такі прості елементи:
1) цілеспрямована діяльність людини, або сама праця;
2) предмети праці;
3) засоби праці.
Потреби — це певною мірою культурно оформлена необхідність, тобто у той або інший спосіб усвідомлене внутрішнє спонукання до певного блага. Потреби розвиваються разом із поступальним рухом суспільного виробництва й удосконаленням людини.
У сучасних потребах можна виокремити:
• фізіологічні (в їжі, одязі, теплі, світлі тощо);
• соціальні (необхідність, потяг до спілкування і пов'язані з цим засоби);
• духовні (інтелектуальні), емоційні, етичні й естетичні;
• нерозумні потреби, які заважають відновленню життєвих сил індивіда (куріння, алкоголізм, вживання наркотичних речовин тощо).