1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії

Основна проблема економічної теорії та господарської практики – розв’язання протиріччя між бажанням індивідів задовольнити свої безмежні потреби та обмеженістю ресурсів, які знаходяться в їх розпорядженні.

Економічні потреби – це ставлення людей до економічних умов життєдіяльності їх, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття.

Економічні блага – блага, одержані безпосередньо через виробництво в результаті економічної діяльності.

Ресурси – це блага, які потрібно придбати для забезпечення випуску інших благ – готової продукції.

Рідкісність – об’єктивна обмеженість, ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей - з іншого.

Економічний вибір – вибір найкращого серед альтернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімум витрат.

Проблему економічного вибору відображає крива виробничих можливостей (рис.1.1).

Важливі припущення:

• наявні фактори виробництва постійні як кількісно, так і якісно;

• технологія виробництва не змінюється (const).

Y

150

100

50

Межа виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення:

1. Рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщених ззовні кривої виробничих можливостей, нездійсненні;

2. Необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій товарів;

3. Існування витрат втрачених можливостей — на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей;

4. опуклість кривої виробничих можливостей свідчить про існування проблеми зростання альтернативних витрат.

Кожна точка кривої виробничих потужностей (А, B, C, D) характеризує максимальний обсяг виробництва двох товарів одночасно, що свідчить про ефективність використання наявних ресурсів. Усі точки кривої виробничих можливостей оптимальні за Парето.

Ефективність характеризує зв'язок між обсягом вироблених економічних благ і кількістю ресурсів, що застосовуються в процесі виробництва.

Збільшення виробництва товару Х неодмінно вимагає зменшення виробництва товару Y: мають місце альтернативні витрати.

Альтернативні витрати визначають цінність найкращого   варіанту, від якого відмовилися в про­цесі економічного вибору. Вони характеризуються цінністю втрачених можливостей: витрати на виробництво будь-якого блага, що виражені через інше, яким жертвують.

Трансакційні витрати - це витрати у сфері обміну, в основі якого лежить не просто факт фізичної передачі благ, а обмін правами власності, пучками правочинностей перш за все.

Категорія трансакційних витрат була введена в економічну науку в 30-ті роки Рональдом Коузом.

Основні форми трансакційних витрат

• витрати пошуку інформації;

• витрати ведення переговорів і висновку контрактів;

• витрати виміру;

• витрати на захист прав власності;

• витрати опортуністичної поведінки