2. Поняття корисності. Сукупна та гранична корисність. Закон спадної граничної корисності. Функція корисності. Економічного блага

Корисність – здатність блага задовольняти потребу.

Уподобання – надання переваги одному товару чи послузі перед іншими.

Існує два підходи до формалізації вибору споживача: кардиналістський (кількісний) та ординалістський (порядковий).

Припущення щодо системи уподобань:

Аксіома порівнянності:

• Людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший набір або вказати на їх еквівалентність з її точки зору.

Аксіома транзитивності

• Якщо набір благ х є привабливішим ніж набір у, який у свою чергу за ступенем привабливості переважає набір z, то набір x буде привабливішим порівняно з набором z.

Аксіома монотонності

• збільшення блага з додатною корисністю у наборі благ робить цей набір привабливішим, а збільшення анти блага — менш привабливим.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ:

1. уподобання стосуються певного моменту часу;

2. уподобання стосуються конкретної особи;

3. існує суттєва різниця між уподобанням та вибором;

4. аргумент та критерій порівнянності альтернатив – особисті уподобання;

5. треба завжди мати на увазі, що на будь-яку людську діяльність об’єктивно впливає суб’єктивний вибір;

6. аналіз уподобань базується на принципі раціональної поведінки: блага надаються у розпорядження індивіда без обов’язкового споживання одразу;

7. уподобання досліджуються «за інших однакових умов»;

8. індивідуальні уподобання – транзитивні, колективні – не транзитивні.

Функція корисності - співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем.

Однофакторна

Рис.2.1. Криві сукупної і граничної корисності: взаємне розміщення

Гранична корисність (MU) це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

,

де ∆ТU – приріст загальної корисності;

∆Q – приріст обсягу споживаного блага.

Закон спадної граничної корисності полягає у тому, що в міру споживання нових порцій того самого блага його загальна корисність зростає уповільнено.

Відображає від’ємний нахил кривої

3. Модель бажаного або карта кривих байдужості

Крива байдужості є окремим випадком поверхонь байдужості для двомірних наборів благ.

Двофакторна

Крива байдужості – лінія на двомірній площині з безліччю наборів благ, кожна точка якої показує набори двох благ, що мають для споживача однакову корисність.

Побудова:

за основу береться тижневе споживання бананів і яблук

Банани	Яблука
1	11
2	7
3	4
4	3
5	2

Властивості кривих байдужості:

1. Криві байдужості не перетинаються;

2. Що далі від початку координат розташована крива байдужості, то вищому рівневі загальної корисності вона відповіда;

3. Криві байдужості є спадними, тобто мають від’ємний нахил;

4. Криві байдужості є увігнутими до початку координат.

Карта кривих байдужості - Сукупність кривих байдужості, кожна з яких відповідає певному рівневі корисності (U₁, U₂, …).

Рис. 2.4. Карта кривих байдужості

Гранична норма заміщення (MRS) це кількість одного блага, від якої споживач відмовиться задля одержання додаткової одиниці іншого блага за збереження сталого рівня загальної корисності..

де, Y — втрати у споживанні Y, одиниць;

X — вигоди у споживанні Х, одиниць.

Графічно MRS – визначається нахилом кривої байдужості.

MRS можна виразити через граничні корисності благ Х і Y.

ΔХMU_X + ΔYMU_Y=0

ΔХMU_X = –ΔYMU_Y

Форма кривих байдужості залежить від властивостей благ щодо замінності у споживанні.

Взаємозамінні блага – це блага, які споживач готовий замінити на інші.

Взаємодоповнюючі блага – блага, без яких неможливо використовувати інші(авто-бензин, взуття).