- •1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії
- •2. Поняття корисності. Сукупна та гранична корисність. Закон спадної граничної корисності. Функція корисності. Економічного блага
- •Аксіома транзитивності
- •Аксіома монотонності
- •3. Модель бажаного або карта кривих байдужості
- •4.Модель можливого або бюджетне обмеження споживача
- •5.Рівновага споживача: економічна, алгебраїчна та графічна інтерпретація
- •Кардинальний підхід до визначення рівноваги споживача
- •Окремі випадки знаходження точки рівноваги споживача
- •6.Реакція споживача на зміну доходу
- •7. Реакція споживача на зміну цін товарів
- •8.Зміна обсягу попиту, фактори зміни.
- •9. Пропозиція та закон пропозиції. Зміна обсягу пропозиції, фактори зміни
- •10. Механізм встановлення ринкової рівноваги (павутиноподібна модель)
- •11.. Концепція еластичності взаємопов’язаних показників
- •12. Еластичність попиту за чинниками впливу
- •13.Фірма як суб'єкт ринку. Фактори виробництва та їх класифікація. Основні припущення теорії фірми:
- •14.Економічні періоди функціонування фірми та множина можливих комбінацій ресурсів
- •15. Поняття і параметри виробничої функції
- •16.Сукупний, середній та граничний продукт у короткостроковому періоді
- •Характеристика графіка виробничої функції у короткостроковому періоді
- •17.Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта та її властивості. Карта ізоквант
- •Виробнича сітка
- •18.Взаємозамінність факторів виробництва гранична норма технологічного заміщення.
- •19.Зміна масштабу у довгостроковому періоді. Постійна, спадна та зростаюча віддача від масштабу
- •20.Взаємозв'язок ринків продуктів та ринків факторів виробництва. Вплив структури ринку продукту на похідний попит.
- •Правило використання ресурсів фірмою
- •Правило мінімізація витрат
- •21.. Праця як фактор виробництва. Індивідуальна пропозиція праці. Аналіз впливу оплати праці на індивідуальну пропозицію.
- •22. Капітал як фактор виробництва. Номінальна та реольна процентні ставки. Доход на капітал.
- •23. Поняття дисконтованої вартості.
- •24.Рівновага на ринку капіталу.Формування процентної ставки як рівноважнаої ціни капіталу
- •25. Ринок землі
- •26. Неспроможність ринку: теоретичне обґрунтування державного втручання в економіку
- •27.Зовнішні ефекти
- •Коригування зовнішніх ефектів
- •Практичне використання висновків теореми Коуза
- •28.Суспільні ( громадські) блага
22. Капітал як фактор виробництва. Номінальна та реольна процентні ставки. Доход на капітал.
Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, і продуктом.
Коли йдеться про капітал як об’єкт купівлі-продажу на ринку ресурсів, то мається на увазі не весь запис капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що зяв’ляється в даний період у виробництві.
Підприєвства пред’являють попит не просто на матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому.
Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об’єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції, облігації, векселі), і різні похідні контракти.
Грошові засоби акумулюються шляхом заощаджень або утримання від поточного споживання. Домашні господарства спрямовують кошти на капітальні блага шляхом заощадження грошей у вигляді різних фінансових активів: облігацій, акцій, а також вкладення грошей на різні заощаджувальні рахунки. Власники фінансових активів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід, рівень якого характеризує процентна ставка (або дохід від різних фінансових активів, або щорічний дохід від вкладених коштів).
Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки.
Номінальна ставка показує, на яку величину сума, що її позичальник повертає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту.
Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка скорегована на рівень інфляції.
За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентної вставки. В реальних умовах діапазон вставок дуже широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо.
Домогосподарства та інші ринкові суб’єкти забезпечують фінансовими ресурсами (капіталами) тих, хто хоче купити реальні капітальні блага. Норма процента є ціною, яку банк або інший фінансовий посередник платить позикодавцю за використання.
Прийняття підприємцем рішення про придбання капітальних ресурсів грунтується на порівнянні очікуваного доходу, який він отримає від використання даного капітального товару, і витрат на його придбання та експлуатацію.