Глава 16

міжнародні акти в галузі прав людини: Загальна декларація прав людини, Між­народний пакт про громадянські і політичні права, а також Конвенція про права дитини. У разі порушення права особи на честь і гідність, вона може особисто звернутися за захистом до суду, якщо згідно з чинним законодавством має повну цивільну дієздатність, або права звернення до суду набувають її батьки (опікуни, піклувальники, усиновителі) відповідно до норм цивільного законодавства про представництво в суді.

В юридичній літературі досить часто право на честь і гідність та право на ді­лову репутацію об'єднуються в одне суб'єктивне право громадян. Відповідно до ЦК України право на недоторканність ділової репутації є самостійним осо­бистим немайновим правом фізичної особи (ст. 300), а право на повагу до гід­ності та честі міститься у ст. 298, в якій вказано, що кожен має право на пова­гу до його гідності та честі, а гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Такий підхід є цілком правильним і обгрунтованим.

Автори вказують на те, що якщо право на честь і гідність належить кожній особі, то носіями ділової репутації можуть бути далеко не всі суб'єкти цивільного права, наприклад, не можуть мати ділову репутацію непрацюючі пенсіонери, ін­валіди, які не мають фізичної можливості займатися певною справою та ін. Із цього робиться висновок, що ділову репутацію можуть мати громадяни, які здійс­нюють підприємницьку діяльність та юридичні особи¹.

Між тим законодавчого захисту потребує не лише репутація підприємців. Мають право розраховувати на захист своєї репутації і лікарі, педагоги, державні службовці. Пропозиції назвати репутацію професійною чи службовою не зміню­ють суті даного питання.

Питання захисту честі, гідності та ділової репутації у судовому порядку роз­глядається у наступних главах.

ЦК України у ст. 299 зобов'язує кожного шанобливо ставитися до тіла люди­ни, яка померла, і до місця поховання людини. У разі глуму над тілом людини, яка померла, або над місцем її поховання члени її сім'ї, близькі родичі мають пра­во на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Серед особистих немайнових прав ЦК України визнає і право фізичної особи на індивідуальність, тобто право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів вияву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Формуючись внаслідок особливостей психічного складу, певного складу ха­рактеру, нахилів, здібностей, релігійної і національної належності, багатьох ін­ших чинників, особа має право бути саме такою, якою вона є. Суспільство має сприймати її саме такою.

Можуть бути ситуації, коли вияв власної індивідуальності матиме звужений спектр дії, зокрема у разі встановлення обов'язкових вимог щодо одягу посадо­вих осіб при виконанні ними своїх службових обов'язків.

¹ Плотников В. Деловая репутация как обьект гражданско-правовой защитьі / / Хозяйство й право. — 1995. — № 11. — С. 95.

Поняття особистих немайнових відносин та ... прав фізичної особи

259

Фізична особа має право на особисте життя, самостійно визначаючи своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб, зберігаючи у таєм­ниці обставини свого особистого життя.

Право громадянина на особисте життя та його таємницю слід розуміти як юридичне забезпечену можливість вимагати від оточуючих не розголошувати ві­домості, які стали їм відомі з будь-яких джерел або обставин, що стосуються осо­бистого життя громадянина. Отже, кожен зобов'язаний не розголошувати відо­мості з особистого життя іншої людини.

Нині законом встановлено таємницю усиновлення, лікарську таємницю, та­ємницю нотаріальних дій, таємницю операцій ощадних банків, адвокатську таєм­ницю. Проте, у повному обсязі це право у чинному цивільному законодавстві ще не закріплено. Визначено лише правовий режим певних відомостей про особисте життя окремих осіб. Немає в цивільному законодавстві також ефективних спе­цифічних заходів захисту права громадянина на таємницю особистого життя.

Щоб запобігти вчиненню злочину, з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи і якщо іншими способами одержати інформацію неможливо, суд може встановити винятки із права на таємницю особистого життя, у перед­баченому законом порядку.

Таким чином, як це передбачається ч. 4 ст. 302 ЦК України, обставини осо­бистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду.

Право на особисті папери дає можливість громадянину перешкодити тре­тім особам доступ до особистої документації. В ЦК України йдеться про правову охорону особистих паперів — документів, фотографій, щоденників та інших за­писів, особистих архівних матеріалів тощо.

Обов'язок оточуючих — утримуватися від отримання інформації, яка міс­титься в особистій документації особи. Це право надає людині свободу у ство­ренні, накопиченні і веденні особистих паперів, які є її власністю.

З інформацією, яка міститься в особистих паперах, можна ознайомитися, ви­користати шляхом опублікування лише за згодою самої фізичної особи, якій во­ни належать.

Цивільне законодавство потребує внесення загальної норми щодо особистих паперів для закріплення суб'єктивного права громадянина мати свободу у ство­ренні, накопиченні, веденні та розпорядженні своїми особистими паперами на свій розсуд. Слід виключити можливість будь-якого втручання третіх осіб поза волею громадянина, крім випадків, прямо зазначених у законі.

Якщо особисті папери фізичної особи стосуються особистого життя іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи (ч. З ст. 304 ЦК України), а у разі смерті цих фізичних осіб, особисті папери можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає — батьків, братів та сестер (ч. 4 ст. 304).

У ЦК України детально регулюються питання розпорядження особистими па­перами (ст. 305) та права на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів. Так, фізична особа, якій належать особисті папе­ри, може усно або у письмовій формі розпорядитися ними, у тому числі і на ви­падок своєї смерті. Будь-які особисті папери, що передані до фонду бібліотек або

9*

260