Глава 24

повідальності тощо. У таких випадках може йтися лише про можливі морально-етичні наслідки щодо того з подружжя, який припустився порушення моральних норм сімейного співжиття. Тому з Порядку укладання шлюбного контракту, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів України, необхідно вилучити поло­ження про можливість включення до шлюбного контракту умов щодо немайно-вих особистих і моральних обов'язків.

Помірковану позицію з цього питання зайняла І. В. Жилінкова, яка цілком справедливо зазначила, що законодавство України предметом шлюбного контр­акту передбачає лише майнові права та обов'язки подружжя, оскільки особисті права та обов'язки встановлені законом і невіддільні від їх носія. Однак автор з невідомих причин не звернула увагу на суперечливі положення Порядку укла­дання шлюбного контракту¹. Не дає підстав для розширеного тлумачення пред­мета шлюбного договору і новий СК України, за яким шлюбним договором мають регулюватися лише "майнові відносини між подружжям, визначаються їхні май­нові права і обов'язки" і не можуть регулюватися "особисті відносини подруж­жя, а також особисті відносини між ними та дітьми" (ст. 93). Такий підхід зако­нодавця до визначення предмета правового регулювання шлюбним договором відповідає його призначенню та позиції переважної частини юристів-науковців.

Неоднозначному тлумаченню можуть піддаватися зміст майнових відносин між подружжям та межі визначення у шлюбному контракті (договорі) майнових прав та обов'язків. Зміст ст. 27' КпШС України дає підстави стверджувати, що у шлюбному контракті можуть визначатися взаємні права та обов'язки подруж­жя щодо дошлюбного майна подружжя і його використання, щодо належності та використання майна, набутого в період шлюбу, порядку поділу майна у разі при­пинення шлюбу, а також щодо аліментів. Такий підхід закладається і в новому СК України.

Досліджуючи цю проблему, І. В. Жилінкова класифікує усі домовленості по­дружжя у шлюбному контракті на чотири категорії: 1) угоди подружжя щодо правового режиму їх майна (про зміну режиму спільного майна на режим роз­дільного і навпаки; щодо визначення часток у спільному майні; щодо визначення правового режиму плодів і доходів від спільного і роздільного майна і т. п.); 2) угоди щодо порядку користування спільним і роздільним майном; 3) угоди що­до порядку управління майном і укладення щодо нього угод; 4) угоди зобов'я­зального характеру (про порядок несення витрат з утримання спільного і роз­дільного майна; щодо взаємного утримання подружжя, виплати додаткових коштів на лікування і т. д.)².

У принципі наведений перелік відносин, що може бути предметом шлюбного контракту, відповідає чинному сімейному законодавству, а тому в цілому заслу­говує на підтримку, хоч і з певними застереженнями. Автор не висловила свого ставлення до проблеми меж договірного врегулювання майнових відносин між подружжям, яка обов'язково постає, коли необхідно визначити обсяг можливих відхилень умов шлюбного контракту від встановленого законом правового режи­му майнових відносин. І тут необхідно прямо і неоднозначне зазначити, що чин-

Див.: Жилинкова Й. В. Правовой режим имущества членов семьи. — Харьков: Ксилон, 2000. — С. 249.

² Там само. — С. 248.

Право спільної власності подружжя

477

не сімейне законодавство не позбавлене істотних внутрішніх суперечностей та невідповідності окремим конституційним принципам.

В юридичній літературі вже зверталася на це певна увага, хоч і не було за­пропоновано практичного виходу із скрутної правової ситуації. Так, зазначалося, що в ст. 27' закладена завідома внутрішня суперечність, оскільки, з одного боку, майбутньому подружжю дозволяється на власний розсуд визначати майнові пра­ва та обов'язки, а з іншого — не допустити погіршення становища будь-кого з подружжя, порівняно з законом¹. При цьому, продовжуючи аналізувати дане пи­тання в контексті змісту зразка шлюбного контракту, в якому подружжю нада­ється право встановлювати розміри часток майна, яке буде набуте ним у період шлюбу (чоловікові — 2/3, дружині — 1/3), автор доходить висновку, що тим самим було враховано зміст ч. 4 ст. 31, за якою правила статей 22, 24, 25, 26 КпШС України застосовуються, якщо шлюбним контрактом не було встановлено інше, і проігноровано вимоги ст. 27' КпШС України, за якою умови шлюбного контракту не повинні погіршувати становище будь-кого з подружжя, порівняно з законодавством України. Між тим, якраз у цьому і полягає суть проблеми ви­значення меж умов шлюбного контракту. На наш погляд, формально будь-який відступ у шлюбному контракті від принципу рівності часток у набутому в період шлюбу шляхом встановлення одному з подружжя меншої частки, ніж 50 відсот­ків, у принципі призведе в майбутньому, так чи інакше, до погіршення його май­нового становища, чого не допускає ст. 27' КпШС України. Крім того, згода од­ного з подружжя на одержання в період шлюбу меншої частини майна або повна відмова від неї з юридичної точки зору означає відмову особи від набуття нею суб'єктивних цивільних прав, що, як уже зазначалося, суперечить основополож­ним принципам конституційного і сімейного права. Право на власність є елемен­том конституційного статусу людини і воно не може відчужуватися, обмежува­тися, відбиратися тощо . Цілком очевидно, що відмова особи від своїх конституційних прав не може вважатися дійсною, на відміну від уже існуючого у неї суб'єктивного права. Відповідно до п. 2 ст. 97 нового СК України сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, по­ложень ст. 60 цього кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Таким чином, новий СК України надає подружжю можливість скасовувати сімейно-правовий режим спільності майна, встановлювати в ньому нерівні частки тощо.

І. В. Жилінкова усі правові режими майна членів сім'ї запропонувала класи­фікувати за суб'єктним складом на: а) правовий режим майна подружжя; б)пра-вовий режим майна батьків і дітей; в) правовий режим майна членів селянського (фермерського) господарства; г) правовий режим майна членів сім'ї, які об'єдна­лися для спільної праці.³. Наведена класифікація досить вдало відображає різно­манітність майнових відносин між особами, пов'язаними між собою родинними зв'язками, шлюбом, іншими сімейними стосунками, незважаючи на наявність можливостей для її розширення, наприклад, правовим режимом фактичного по-

Сімейне право України. — К.: Вентурі, 1997. — С. 70—71.

Докладніше див.: Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка — К.: Наукова думка, 1999. — С. 199—229

г\

Жилинкова Й В Указ. соч. — С. 147.

478