Довгоносик буряковий чорний (Psalidium maxillosum f.)

        Жук довжиною 7,5—9 мм, тіло блискучо-чорне, зверху неопушене, знизу в сірих волосках. Голово-трубка коротка і товста. Передньоспинка і надкрила заокруглені; надкрила опуклі, з різкими поцяткованими борозенками. Крила під надкрилами не розвинуті, тому довгоносик нe літає. Личинка жовтувато-біла, довжиною 12— 16 мм, з широким грудним щитком, на останньому сегменті з 12-ма міцними довгими щетинками. Яйце овальне, біле, довжиною 1 мм і в поперечнику 0,5 мм. Багатоїдний масовий шкідник. Пошкоджує цукрові буряки, соняшник, горох, квасолю, конюшину, люцерну, еспарцет, льон, коноплі, капусту, гірчицю, ріпак, бавовник та ін. Звичайно є видом-супутником інших шкідливих довгоносиків, але в Дніпропетровській області буває домінуючим.         У цукрових буряках, соняшнику та інших культурах жуки підгризають стебла сходів, часто перегризають ростки ще в землі. На дорослих рослинах вони об'їдають листки, на насінниках — листки і квітки. Яйця самки відкладають у квітні, розміщуючи їх у грунт на глибину 3—5 см. Одна самка відкладає до 300 яєць. В середньому через місяць з яєць виходять личинки, які живуть на глибині 15—40 см і живляться корінням буряків, соняшника та багатьох інших культурних і дикорослих рослин. Зимують личинки середнього віку. Влітку другого року вони заляльковуються у грунті на глибині 30— 40 см. Генерація дворічна.

Довгоносик смугастий кореневий (Chromoderus fasciatus Mull.)

        Жук довжиною 7—11,5 мм, тіло зверху вкрите білими або жовтувато-сірими лусочками чи з контрастними чорними поперечними плямами без лусочок. Середня частина передньоспинки зморшкувато-поцяткована, темна. Головотрубка поступово звужується до вершини. Другий членик вусиків довший за перший. Личинка дуже зігнута, довжиною 13— 15 мм, жовтувато-біла. Лялечка біла, довжиною 8—11 мм, з міцними шипами по задньому краю спинного боку черевних сегментів. Яйце овальне, жовтувато-біле, довжиною 1— 1,1 мм, в поперечнику 0,7—0,8 мм.         З весни до липня жуки живуть на посівах цукрових буряків. Яйця відкладають у травні—червні на коріння сходів буряків та інших лободових (по одному яйцю на рослину). Через 8—10 днів з'являються личинки, які прогризають ходи в коренях буряків. Личинкова фаза триває 55—60 днів. З середини липня личинки заляльковуються у коренеплодах, а в кінці липня з'являються жуки нового покоління, які прогризають в коренеплодах отвори і виходять назовні. Личинки кореневого довгоносика звичайно в незначній кількості трапляються разом з личинками інших видів довгоносиків, хоч інколи й домінують. Найбільш небезпечні для пізніх посівів і пересівів цукрових буряків, на яких можуть спричинювати загибель сходів. Крім того, пошкоджені коренеплоди загнивають у кагатах. На Україні найбільш численний в зоні бурякосіяння.

Довгоносик кореневий білуватий (Chromoderus declivis Oliv.)

        Від попереднього виду відрізняється блискучо-чорними перев'язями по боках передньоспинки, які продовжуються на надкрилах у вигляді двох великих навскісних чорних плям, що інколи зливаються в одну. Тіло рясно вкрите білими і жовтуватими лусочками.         За особливостями біології і шкодочинністю близький до смугастого кореневого довгоносика. Більш численний у східних районах ареалу. Жуки об'їдають листя, а личинки пошкоджують корені цукрових буряків. У травні—липні самки відкладають яйця на кореневу шийку і корені буряків. Личинки виходять з яєць через тиждень і вгризаються в коренеплід, живлячись його м'якоттю. Пошкоджені коренеплоди відстають в рості, викривлюються, втрачають якість.