Попелиця бурякова листова (Aphis fabae Scop.)

        Безкрилі самки довжиною 1,8—2,5 мм. Тіло широкояйцеподібне, з мінливим забарвленням — бурим, чорним або чорно-зеленим з слабким восковим нальотом. Вусики і ноги блідо-жовті, з бурими ділянками. Сокові трубочки довші за пальцеподібний хвостик. Вусики трохи коротші за тіло. Крилаті особини довжиною 1,4—2,2 мм, голова і груди блискучо-чорні, черевце чорно-зелене. Вусики 6-чле-никові, чорні, трохи коротші за довжину тіла. Яйце видовжено-овальне, довжиною близько 0,5 мм, спочатку жовтувато-зелене, пізніше блискучо-чорне. Зимує в фазі яйця на пагонах бруслини, калини та жасмину, що є для цього шкідника основними кормовими рослинами. Яйця відкладає в щілини між листковою брунькою і пагоном. Можлива також перезимівля яєць на багаторічних бур'янах (кульбабі, будяках, борщівнику, подорожнику, осоті рожевому та ін.). В квітні при середньодобових температурах 7—9° з яєць виходять личинки безкрилих самок-засновниць, які розвиваються протягом 12—14 днів. Кожна живородна партеногенетична самка щодня народжує 5— 10 личинок, а протягом життя — 70—80 і навіть до 120 личинок. Після двох-трьох перших поколінь, що розвиваються на основній кормовій рослині (бруслині, калині та ін.), починають з'являтися крилаті самки-розселювачки, які перелітають на посіви цукрових буряків або інших польових культур. Міграція з чагарників на культурні та дикорослі трав'янисті рослини відбувається в травні — на початку червня. Слід відмітити, що з різних бур'янів, листя яких швидко грубішає, попелиці перелітають на буряки та інші культури з більш ніжним листям.         На плантаціях цукрових буряків попелиця найбільш численна в липні. Верхівки стебел рослин у цей час стають чорними від колоній попелиць, листя зморщується, краї і верхівки його загортаються вниз. Згодом пошкоджене листя прив'ядає і засихає. В серпні кількість колоній і чисельність в них попелиць зменшуються, хоч на молодих центральних листках попелиці живуть до збирання врожаю. В кінці серпня і на початку вересня частина крилатих попелиць мігрує з проміжних трав'янистих рослин на бруслину і калину. Мігруючі самки народжують там безкрилих статеносок та самців. Статеноски через півмісяця відкладають під основою бруньок яйця (від 4 до 7 яєць кожна). Чисельність попелиць зменшують дощі, вітри та різкі похолодання. В теплі й помірно посушливі роки шкідник розмножується в масовій кількості. Спричинювана попелицями шкода полягає в значному зниженні маси (до 25—32 %) та цукристості (до 0,7—1,7 %) коренеплодів буряків, у зниженні врожаю насіння (до 45—72 %) і його схожості. Крім того, цей вид є одним з найбільш поширених переносників збудника мозаїчної хвороби листя цукрових буряків. При середньому заселенні попелицею чисельність рослин, уражених мозаїчною хворобою, збільшується на 12%, при сильному — на 16 %. Крім цукрових буряків, пошкоджує багато інших рослин, зокрема боби кінські, мак, квасолю, вику, моркву, соняшник, картоплю, хміль, коноплі, баклажани, помідори, гречку, тютюн, а також огірки, гарбузи та інші баштанні культури. Всього серед проміжних живителів цієї попелиці налічується понад 200 видів рослин.         В обмеженні чисельності популяцій попелиці велике значення мають різноманітні хижаки (жукн-сонечка та їхні личинки, личинки золотоочок і мух-дзюрчалок), а також паразити (дрібні їздці — афідіїди та афелінуси). Певне значення в знищенні попелиць мають хижі кліщі — тромбідії. В роки з вологим літом попелиці гинуть від грибної хвороби — ептомофторозу.