Структура культури

Складність та різноманітність людської життєдіяльності зумовлюють складність внутрішньої структури культури як цілісного феномена. Існує декілька різних концепцій структури “другої природи” – культури.

Перша базується на визначенні головних сфер і видів життєдіяльності людини і пропонує визначення двох головних сфер другої природи:

культура матеріальна

культура духовна

Але кожна з цих головних сфер є у свою чергу системою артефактів (як і культура взагалі). Артефакт є предметною формою культури. Можна визначити і структуру даних предметних форм культури.

Твори мистецтва займають в цій структурі особливе місце. Якщо всі інші предметні форми можливо розподілити за сферами культури на матеріальні (права частина) і духовні (ліва), то твори мистецтва належать як до правої, так і до лівої частини схеми, адже мають матеріальну форму (картина створюється за допомогою фарб, основи тощо) і в той же час духовний зміст, створюючи духовну реальність (емоційну, інтелектуальну).

У наведених схемах культури відсутньою залишається ще одна важлива, а точніше, найважливіша частина культури, яка створює всю структуру і без якої “друга природа” ніколи б не з’явилася  це людина. Саме людина являє собою системостворюючий фактор, є творцем всіх артефактів.

У той же час сама людина в певній мірі являє собою артефакт, адже, з одного боку, вона як частина “першої природи” є істотою біологічною, що вижила внаслідок еволюції природи. З іншого боку, вона є істотою соціальною і духовною, живе і діє як творець, носій і споживач духовних цінностей. Природа людини як матеріальна (біолого-фізіологічна), так і духовна. Коли ви вивчатимете християнство і читатимете Старий завіт, то дізнаєтесь про те, що Бог і створив людину як частину всього сущого: Землі, Неба, Води, Повітря, живих істот. Як господаря і споживача всього, що дає природа, але ж і як душу Творця. І саме останнє поставило Людину на самий верх природної ієрархічної піраміди божественного творіння.

Якщо уявити відносини між природою, людиною і культурою, схематично їх можна зобразити так:

друга природа

людина

природа

Структура культури передбачає і визначення її головних інститутів:

• міф;

• мистецтво;

• релігія;

• наука (в її широкому значенні).

Всі вони складалися поступово і залежали (а у той же час обумовлювали як “друга природа”) від історичної динаміки суспільства.

Предмет культурознавства

Що вивчає культурознавство? Питання просте тільки на перший погляд. Ясно, що воно вивчає культуру. Але культура – це все, що створено людиною! Що ж є предметом саме цієї дисципліни?

По-перше, ця дисципліна вивчає факти культури, веде її літопис. Тобто культурознавство можна розглядати як історію культури.

Але в той же час дана дисципліна вивчає закономірності культурного процесу, систематизує знання про культуру. Тобто – це теорія культури.

По-друге, культурознавство розглядають (особливо останнім часом) як метатеорію, міждисциплінарну науку, вивчення якої дозволяє через пізнання світосприйняття, психології, ментальності людини та народів, зрозуміти механізм історичного розвитку. Знання ж такого механізму дозволяє не тільки зрозуміти минуле, але й передбачити майбутнє. Ці евристичні потенції культурознавства і роблять його метатеорією (тобто надтеорією), ключем до історії людства.

Вивчаючи дисципліну “Українська та зарубіжна культура”, ми будемо розглядати всі три аспекти, три складових частини предмета культуро- знавства: історію, теорію культури та соціально-історичний розвиток.