Лекція 6 трипільська культура Походження трипільської культури

В епоху енеоліту на території, що охоплює майже всю Правобережну Україну і окремі землі Польщі, Молдови, Румунії, формується і досягає значного розвитку трипільська культура, (за назвою поселення поблизу с. Трипілля на Київщині, де у 1856 р. археолог В. Хвойка знайшов матеріальні залишки невідомої на той час культури).

Див.: слайд 1

Відкриття В. Хвойки зайняло почесне місце серед яскравих археологічних відкриттів кінця ХІХ – поч. ХХ ст., коли Г. Шліманн розкопав Трою, Мікени, Тірінф, а А. Евансн знайшов залишки держави із Кносським палацом легендарного царя Міноса. І це знакові співпадіння. Трипільська культура, що розвивалася у IV – II тисячоліттях до н. е., належить до найдавніших у світі (а якщо вчені зможуть довести, що графічні позначки на трипільській кераміці – це своєрідні літери, то можна вважати, що саме ця культура мала найдавнішу з відомих досі форму звукового письма).

Проблема походження трипільської культури залишається дискусійною, і жодна з трьох основних концепцій не може вважатися остаточно доведеною: ані запропонована В. Хвойкою теорія автохтонного характеру трипільської культури, ані концепція, за якою дністровські місцеві племена були асимільовані боянськими (балкано-дунайськими) прийшлими племенами, результатом чого й стала трипільська культура (В. Маркович, В. Даниленко); ані концепція східного походження цієї культури, що через Егейське та Мармурове море прийшла з берегів Малої Азії або через Середземне море з Фінікії або Єгипту (Ф. Біляшівський, О. Спіцин, В. Городцов). Існує й думка, що предками трипільців були пелазги – прародичі греків (М. Марр).

Основою життєдіяльності трипільських племен було землеробство. Поступово розвивалося і скотарство, бо трипільська культура безпосередньо межувала та підтримувала зв’язки з найбільшим у стародавньому світі ареалом скотарських культур євразійських степів. В умовах лісостепу трипільці були вимушені кожні 50 – 80 років залишати засновані поселення через виснаження ґрунту й переселятися на нові землі. Ось чому цю культуру називали ще “культурою пересувних землеробів”, яка дуже швидко поширилася на величезній території близько 190 тис. км². Окрім землеробства і скотарства, трипільці займалися збиральництвом, полюванням, прядінням, ткацтвом. Жили трипільці в невеликих обмазаних глиною дерев’яних будинках на одну, а іноді декілька сімей.

Див.: слайди 2, 3

В трипільських поселеннях, які вважають протомістами, будинки групувалися навколо великої центральної будівлі кільцеподібними вулицями (Майданецьке городище на Черкащині) площею 200 га з 1575 будівлями.

Див.: слайд 4

Зазначимо, що подібна технологія будівництва з дерну та глини зберігалася на території сучасної України дуже довгий час. Навіть і зараз у передмістях Дніпропетровська можна побачити будівлі такого роду.

Але якщо цей факт дозволяє припустити, що трипільці були предками слов’ян, то інші етноанатомічні показники свідчать, що стверджувати це остаточно навряд чи можливо. В. Хвойка був упевнений, що трипільці – предки праслов’ян, за П. Третьяковим, слов’яни жили північніше і лише у ІІІ – ІІ ст. до н. е. змішалися з трипільцями, є навіть думка про те, що трипільці були кельтами. Тобто це питання залишається відкритим. Але те, що ця землеробська культура багато в чому позначилась на подальшій долі культури на українських землях, не викликає сумнівів.