24. О.Ф. Остроградського.

Олександр Федорович Остроградский був запрошений на роботу до Петербурзького училища глухих. Не маючи сурдопедагогічної підготовки, він домігся відрядження за кордон. Повернувшись, він почав навчати глухих усної мови, одночасно навчаючи вчителів методиці постановки звуків. У 1889р. ним опубліковане «Руководство к обучению по звуковому способу». Навчання читанню з губ здійснювалося паралельно з навчанням вимови. У перші роки навчання він допускав використання природної міміки.

У 1896р він став директором училища. У 1900р. був затверджений новий статут училища, що затверджував навчання на основі усного методу. Для оволодіння мовою був організований трирічний підготовчий клас. Потім викладали за програмою шестикласних училищ.

Остроградський використовував освітні екскурсії з глухонімими. Написав підручники з російської мови, та «Розповіді з історії». За його ініціативи були відкриті курси підготовки сурдопедагогів, організоване видання першого в Росії журналу з сурдопедагогіки. Остроградський був уповноваженим для Росії від Міжнародного з’їзду з питань навчання, виховання і опіки глухонімих.

25. Французька система навчання.

Основоположником фр системи навч гл був сурдопедагог Шарль де Лепе (1712-89).

Положення фр пед системи вихов і навч глухих дітей:

Представники «Мімічного методу» вважали, що на основі використання природних задатків і здібностей дитина може досягти найвищого рівня розумов і морал розвитку.

Використання асоціативної психології, привело до визнання мови жестів як рідної мови глухонімих, та єдиної основи для розвитку пізнавальної діяльності. Представники пропагували провідну роль спеціально організованого вихов і навч в становленні особистості. Система передбачала поєднання фіз, розумового і морального розвитку.

Оголосивши «мову жестів» єдиним засобом навчання на всіх етапах розвитку дитини, вони закривали шлях до реалізації поставлених завдань, звужували загальноосвітню підготовку дітей з народу, обмежуючись ремісничою працею. Проголошуючи необхідність різносторонньої суспільно-трудової діяльності глухих, «мімічним методом» вони гальмували розвиток соціальних зв’язків глухонімих.

Втративши свою природність «мімічний метод» почав втрачати свою популярність. На початку другої половини 19ст. процес відходу від «мімічного методу» охопив школи.

26. Загальне навчання під час вв війни.

За роки німецької окупації більшість приміщень спеціальних шкіл було зруйновано; підручники, літературу навчальних закладів частково спалено, а решта загинула, шкільне майно розграбовано.

Важливим було розпорядження від 1942 р. «Про залучення в школи всіх дітей шкільного віку і використання шкільних приміщень за призначенням».

Велике значення мала постанова від 1943 р. «Про поновлення роботи шкіл у районах звільнених від окупантів». На виконання постанови було розроблено інструкцію «Про організацію обліку дітей і підлітків і контролю за виконанням закону про заг обов’язкове навчання».

У 1944р. було видано наказ відновити мережу спец шкіл і забезпечити в прийом сліпих і глухонімих дітей з семирічного віку; перевірити стан спец шкіл і організувати контроль за їх роботою; звернути особливу увагу на проф-трудову підготовку учнів, забезпечивши повне охоплення проф навчанням учнів з 12 років. У 1944 р. прийнято постанову «Про повернення шкільних приміщень».

На початку 1945/46 навчального року в Україні поновила свою роботу більшість спец шкіл для глухих дітей, що існували перед початком ВВ війни.