72. Структура вищого закладу юридичної освіти

Основними структурними підрозділами вищого закладу юридичної освіти є:

¨ третього і четвертого рівнів акредитації - інститути, факультети, кафедри, курси тощо;

¨ першого і другого рівнів акредитації - відділення.

Інститут створюється з метою більш ефективної реалізації статутних завдань вищого закладу, об'єднує споріднені факультети, кафедри чи наукові лабораторії, центри.

Факультет є навчально-науковим структурним підрозділом вищого закладу, що здійснює підготовку студентів, аспірантів та докторантів із споріднених спеціальностей, об'єднує відповідні кафедри і лабораторії.

Кафедра є основним навчально-науковим структурним підрозділом вищого закладу чи його філіалів, факультетів, що провадить навчальну, методичну та науково-дослідницьку діяльність з однієї або кількох споріднених дисциплін. Для забезпечення розвитку нового напряму навчальної, методичної і наукової діяльності при кафедрі може бути створена секція.

Відділення об'єднують навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-практичні підрозділи, необхідні для виконання покладених на відділення завдань, а також предметні (циклові) комісії, що провадять навчальну та методичну діяльність з однієї або кількох споріднених дисциплін.

Вищі заклади юридичної освіти у своєму складі можуть мати:

♦ підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

¨ аспірантуру, докторантуру, науково-дослідні установи, лабораторії;

¨ бібліотеки, навчально-методичні кабінети, обчислювальні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, засоби масової інформації, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена чинним законодавством;

¨ курси, факультети суміжних і додаткових професій, що надають платні освітні послуги.

¨ заклади післядипломної юридичної освіти, які на базі вищої освіти у скорочені терміни готують фахівців-юристів з нових перспективних напрямів правознавства, науково-методичні лабораторії, центри, експериментальні майданчики тощо.

73. Професіограма нотаріуса та кваліфікаційні вимоги

Нотаріат в Україні - це система посадових осіб, на які покладено обязанносгь посвідчувати права, а також що мають юридичне значення факти, вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статус нотаріуса визначено Законом України "Про нотаріат" від 2.09.1993 року.

Ст. 3. Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як 6 років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як 3 роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Соціальний аспект діяльності нотаріуса полягає в:

-наданні правової допомоги особам — фізичним і юридичним, що звернулися за здійсненням нотаріальних дій, в охороні їхніх прав від порушень;

-захистові учасників угод від ризику. Він захищає не тільки права й інтереси осіб, від імені яких завіряються угоди, але й осіб, права яких можуть бути порушені цими угодами. Якщо адвокат традиційно представляє інтереси клієнта і захищає його права, то нотаріус усвідомлює свій обов'язок як юридичного радника двох сторін. Він повинен бути миротворцем, що стоїть на охороні інтере­сів не однієї сторони (як адвокат), а всіх осіб, зацікавлених у розгля­нутій угоді;

-попередженні правопорушень.

Соціальний аспект діяльності нотаріуса припускає, що він має такі якості:терпіння;коректність; чесність;правдивість;твердість позиції;рівень ставлення до протилежних сторін.

Пошуковий аспект діяльності нотаріуса міститься в професій­ному дослідженні представлених йому документів:

-збирати, вивчати й оцінювати документи (докази в справі), установлювати їхню дійсність;

-перевіряти відповідність вимоги заявника нормам права, чин­ному національному законодавству і дійсним намірам сторін; не обмежуватися формальною стороною, а вникати в зміст засвідчува­ного документа, визначати його відповідність праву, тобто встано­влювати законність вимоги заявника;

-забезпечувати докази, необхідні для ведення справ в органах зарубіжних країн, оскільки нотаріуси приймають документи, скла­дені відповідно до вимог іноземного права, а також роблять засві-дчувальні написи за формою, передбаченою зарубіжним законодав­ством, якщо це не суперечить законодавству України.

Варто врахувати, що в завдання нотаріуса не входить перевір­ка підстави здійснення тих або інших дій.

Пошуковий аспект діяльності нотаріуса вимагає таких яко­стей:

-спеціальних знань, особливо в області цивільного права і процесу; -уважності при аналізі документів клієнта; -сумлінності; -неупередженості; -об'єктивності

Комунікативний аспект діяльності нотаріуса виявляється в умінні:

-установити психологічний контакт із усіма громадянами, що звертаються по допомогу;

-попередити конфлікти шляхом роз'яснення сторонам наслід­ків чинених дій, щоб юридична непоінформованість не була вико­ристана ним на шкоду.

Для комунікативного аспекту діяльності нотаріуса необхідні такі якості:

-уміти поставити себе на місце іншої людини (клієнта)

-бути неупередженим радником обох сторін

-чути і розуміти співрозмовника

-тактовність

-доброзичливість

Організаційний аспект діяльності нотаріуса полягає в умінні:

-установити чіткий порядок прийому клієнтів;

-самоорганізуватися на виконання кожної нотаріальної дії;

=дотримуватися порядку посвідчення (стадії нотаріального процесу: порушення нотаріального провадження, підготовка до здійснення нотаріальної дії; розгляд нотаріальної справи і прийнят­тя нотаріального акта), установленого нормативними актами.

Організаційний аспект припускає на­явність таких якостей:зібраності;ініціативності;конструктивності мислення;самодисципліни

Засвідчувальний аспект діяльності нотаріуса виражається у:

-посвідченні реальності документа, наданні йому юридич­ної чинності. Це означає, що копії стають юридично достовірними документами, що мають рівну силу з оригіналом;

-видачі нотаріального свідоцтва.

-здійсненні на прохання кредитора виконавчих написів на доку­менті, що становлює зобов'язання боржника. Виконавчі написи, здійснені в окремих передбачених законом випадках, підлягають у безперечному порядку примусовому виконанню (за допомогою державних виконавців)7.

Обов'язковими внутрішньо-службовими діями нотаріуса, тісно пов'язаними з засвідчувальним аспектом його діяльності,є такі:

реєстрація нотаріальної дії в книгах обліку;вказівка на екземплярі, що залишається в справі державної контори або приватного нотаріуса, серії і номера спеціального блан­ка і захисного знака, використаних на нотаріальну дію.

Нотаріальні дії провадяться нотаріусами України з використан­ням спеціальних бланків нотаріальних документів і захисних знаків нотаріальних документів. Документи, оформлені державними і при­ватними нотаріусами, мають однакову юридичну чинність;

Для засвідчувального аспекту діяльності нотаріуса важливі такі якості:

знання поточного законодавства;

знання державної мови діловодства і мови більшості населення ре-гіону, де провадяться нотаріальні дії;

володіння в досконалості системою вимог до структури, реквізитів, порядку використання технічних засобів, бланків й ін.;

точність (ведення обліку);

відповідальність (надійний режим збереження);

чіткість;

акуратність;

високий ступінь формалізації дій

Держава здійснює контроль над законністю провадження нотарі­альних дій усіма нотаріусами.