16. Історичні аспекти виникнення професії юриста

Попередниками юристів були софісти СтародавнійГреції. Однак їх не можна назвати юристами в повному розумінні слова: софісти, які володіли мистецтвом красномовства, лише допомагали громадянам підготуватися до виступу в суді при захисті своїх інтересів. Право Стародавньої Греції не знало інституту представництва, тому в суді кожен повинен був відстоювати свої інтереси особисто. Виходячи з цього, софісти давали "юридичнуконсультацію" - що і як слідговорити в суді, яким чином можнавідстояти свою правоту, збудувавши логічний ланцюжок із доказів. Перших професійних юристів (фахівців, що забезпечують функціонування правової системи) дав Стародавній Рим і його Колегія понтифіків – вищий жрецький інститут царського і республіканського періоду. У Колегії понтифіків зосереджувалося знання та зберігання сакрального права, вироблялися правила його тлумачення і велися записи юридичних прецедентів. Крім того, там давалися компетентні юридичні поради, як по відправленню релігійних культів, так і по "земним" справах різного роду.

Діяльність юристів мала колосальне значення для римської держави і права, і зробила вирішальний вплив на розвиток права в наступні епохи. До юристів зверталися за допомогою під час укладання угод, при наявності яких-небудь правових сумнівів, для складання позовів і отримання порад про те, як вести справу в суді. Тоді юристи в якості представників у судах практично не виступали.

Наступний етап у розвитку юриспруденції в Римі стався внаслідок того, щоімператори стали зводити найбільш досвідчених юристів в особливий ранг. Їхня думка стаєоб ов'язковим для судді у конкретній оскільки він розглядався їм справі. Думка таких юристів стало значно впливати на практику правозастосування при розгляді подібних справ.

Сьогодні професія юрист для багатьох залишається надзвичайно престижною і почесною. І з кожним днем попит на послуги юриста в нашій країні тільки збільшується.

17.Методи здійснення юридичної діяльності.

Методи здійснення — це способи та прийоми, які використовуються для досягнення наміченого результату. Розрізняють два основних метода впливу на суспільні відносини метод примусу та метод заохочення як форма переконання. Хоча зрозуміло, що в кожному конкретному випадку у зв'язку з тими чи іншими обставинами ми можемо говорити про метод попередження, індивідуального впливу, метод фотографування, проведення допиту або обшуку, метод перевірки інформації, попереднього обговорення. їх використання та поєднання залежать навіть від того, в якій сфері юридичної діяльності ми працюємо :наука, освіта, практична діяльність. Все залежить від реальної ситуації та складності поставлених завдань.

Заохочення - це публічне визнання заслуг людини, її нагородження, вияв громадської пошани за досягнуті нею успіхи у роботі чи виконанні громадського обов'язку. Заходи заохочення можуть бути морального, матеріального та морально-матеріального характеру.

Метод попередження- перш за все стосується попередження конфліктів або вирішення їх на ранніх стадіях( у мінімальних мирних відносинах).

Метод індивідуального впливу- вплив на одну особі для досягнення бажаного результату.

Метод фотографування- фіксування дій, документів тощо для можливого їх використання у подальшій діяльності.

Метод перевірки інформації- з метою переконання у достовірності інформації, отримання її законним чи незаконним шляхом та можливості вільного її використання чи необхідності в нерозголошуваності.

Метод попереднього обговорення – з метою дослідження всіх фактів та прийняття правильного та законного рішення.