- •2. Виникнення деонтології як науки
- •3. Функції юридичної практики
- •4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •5. Юридична деонтологія: поняття та ознаки
- •6. Методи здійснення юридичної діяльності
- •7. Кваліфікаційні вимоги до суддів
- •8. Предмет та завдання юридичної деонтології
- •9. Типи вищих навчальних закладів, які готують юристів: загальна характеристика ( зу Про вищу освіту)
- •10. Професійно- особистісні якості юриста
- •11. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •12.Cуб'єкти юридичної діяльності
- •13.Психологічна культура юриста
- •Поняття юридичної науки та її місце в системі суспільних наук.
- •15. Ітелектуальна культура юриста
- •16. Історичні аспекти виникнення професії юриста
- •17.Методи здійснення юридичної діяльності.
- •18. Кваліфікаційні вимоги до адвокатів.
- •19. Предмет та об’єкт юридичної деонтології.
- •20. Структуа та види юридичної практики
- •21. Кваліфікаційні вимоги до юрисконсультів
- •22. Система юридичної діяльності: загальна характеристика
- •23. Сутність правової функції юридичної практики
- •24. Кваліфікаційні вимоги до прокурорів та їх професіограма
- •25. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві і державі
- •26. Типи вищих навчальних закладів, які готують юристів.
- •Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти.
- •Порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації вищого закладу юридичної освіти
- •27.Кваліфікаційні вимоги до державних та приватних виконавців:
- •28. Юридична діяльність як вид соціальної діяльності
- •1. Поняття і види юридичної діяльності
- •3.2. Система юридичної діяльності
- •29.Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.
- •31.Завдання юридичної деонтології як навчальної дисципліни.
- •32. Правове регулювання статусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка
- •33. Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури
- •34. Сутність правоконкретизуючої функції юридичної практики
- •35. Права та обов’язки студентів, які здобувають професію юриста у вищих навчальних закладах
- •37. Сутність правостабілізуючої функції юридичної практики
- •38. Рівні та ступені вищої освіти
- •39. Кваліфікаційні вимоги до слідчих та детективів та їх професіограма
- •40. Юридичні науки та її місце в системі суспільних наук
- •41. Форми організацій освітнього процесу у вищих навчальних закладах , загальна характеристика
- •42. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •43. Класифікація юридичних наук та місце в ній юридичної деонтології
- •44. Основні ознаки юридичної практичної діяльності:
- •45. Психологічна культура юриста
- •46. Професія, спеціальність та кваліфікація юриста
- •47. Структура юридичної освіти в Україні
- •48. Естетична культура юриста
- •49. Сутність оптимізуючої функції юридичної практики
- •50. Види юридичної діяльності.
- •51. Причини професійної деформації працівників юридичної сфери.
- •52. Види професійної деформації працівників юридичної сфери.
- •54. Система вищої юридичної освіти в Україні
- •55. Престиж юридичної професії в Україні та світі
- •56. Учасники навчально-виховного процесу вищих закладів юридичної освіти
- •57. Професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій
- •58. Становлення та розвиток юридичної деонтології
- •59. Принципи та функції юридичної практичної діяльності.
- •60.Кваліфікаційні вимоги до адвокатів.
- •61. Соціальне значення юридичних деонтологічних знань.
- •62. Форми юридичної діяльності
- •63. Професіограма судді
- •64. Поняття юридичної деонтології та її принципи
- •65. Засоби юридичної діяльності
- •66.Професіограма адвоката
- •67. Система юридичної діяльності
- •68. Фактори формуванная професійної свідомості юриста
- •69.Професіограма юрисконсульта
- •70. Предмет юридичної деонтологіі
- •71. Соціальні конфлікти та їх прояв у сфері юридичної діяльності.
- •72. Структура вищого закладу юридичної освіти
- •73. Професіограма нотаріуса та кваліфікаційні вимоги
42. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
Компетентність - обізнаність, авторитетність в якій-небудь області. Показником професійного мастерстваюріста-фахівця служить його компетентність в тій області юрідіческойпрактікі, де він працює.
Компетентність - це сістемаінтеллектуального, психологічного, морального і діяльного (функціонального) станів фахівця, що відображають рівень набутих знань, навичок, досвіду, інформаційної насиченості та інших властивостей у конкретній сферепрофессіональной діяльності.
Структура компетентності - це її составниеелементи або сторони (аспекти, грані). Можна виділити такі стороникомпетентності:
1.гносеологіческая сторона компетентності предполагаетналічіе певних знань, необхідних для виконання профессіональногодолга, постійне їх оновлення, вдосконалення. Юрист повинен стежити заново досягненнями вітчизняної та зарубіжної науки і практики, коториеотносятся до сфери його професійної діяльності, з тим, щоб постояннообогащать ними свою діяльність;
2.норматівная сторона компетентності являє собойоб'ем повноважень (прав і обов'язків) юриста-спеціаліста або должностноголіца, встановлених законом або статутом органу (організації);
3.функціональная сторона компетентності виражається вспособності юриста діяти, виконувати свої професійні обов'язки наоснове правового досвіду - особистого, колективного, територіального;
Особистий досвід юриста - сукупність правових знань іпрактіческі освоєних конкретних юридичних навичок, умінь, досягнень.
Колективний досвід юристів-професіоналів - сістемадостіженій позитивних результатів у правовій діяльності конкретнимколлектівом.
Територіальний досвід - сукупність позитивних (особистих іколлектівних) результатів в правовій діяльності, зосередженої наопределенной території: місто, мікрорайон, селище, село.
4.лічностная сторона компетентності включаетв себе усвідомлення юристом свого призначення, оцінку своїх профессиональныхспособностей, самокритичність, здатність до самоаналізу своїх профессіональнихкачеств з метою подолання негативних.
На підставі компетентності робляться виводио відповідно юриста займаній посаді або профілем діяльності. Граніцикомпетентності можуть змінюватися, оскільки вони залежать від сфери деятельностіюріста і конкретних завдань, які перед ним поставлені. Для росту іліізмененія компетентності (у зв'язку з підвищенням або переходом на суміжну роботу) важлива перепідготовка фахівця: вона вносить корективи в качественнуюопределенность його компетентності.
За обсягом розрізняють загальну і спеціальнуюкомпетентность.
Спеціальна компетентність означає сістемуінтеллектуального, психологічного, морального і діяльного (функціонального) станів фахівця, що відображають рівень набутих знань, навичок, досвіду, інформаційної насиченості та інших властивостей у вузькій сфері профессиональнойдеятельности.
Загальна компетентність означає сістемуінтеллектуального, психологічного, морального і діяльного (функціонального) станів фахівця, що відображають рівень набутих знань, навичок, досвіду, інформаційної насиченості та інших властивостей у широкій сфері юрідіческойдеятельності.
Який би вузькій не була спеціалізація, юрист-спеціаліст повинен мати відповідну загальну компетентність. Благодаряшірокім пізнанням в теорії та практиці юриспруденції юрист-спеціаліст бистронаходіт спільну мову в співтоваристві юристів, ефективно співпрацює сколлегамі-юристами іншої спеціалізації. Загальна компетентність юриста-показник його професійної культури.
Однак не завжди юрист-спеціаліст повишаетсвой професійний рівень. Певним стимулом повышенияпрофессионального майстерності юриста є атестація.