42. Компетентність як показник професійної майстерності юриста

Компетентність - обізнаність, авторитетність в якій-небудь області. Показником професійного мастерстваюріста-фахівця служить його компетентність в тій області юрідіческойпрактікі, де він працює.

Компетентність - це сістемаінтеллектуального, психологічного, морального і діяльного (функціонального) станів фахівця, що відображають рівень набутих знань, навичок, досвіду, інформаційної насиченості та інших властивостей у конкретній сферепрофессіональной діяльності.

Структура компетентності - це її составниеелементи або сторони (аспекти, грані). Можна виділити такі стороникомпетентності:

1.гносеологіческая сторона компетентності предполагаетналічіе певних знань, необхідних для виконання профессіональногодолга, постійне їх оновлення, вдосконалення. Юрист повинен стежити заново досягненнями вітчизняної та зарубіжної науки і практики, коториеотносятся до сфери його професійної діяльності, з тим, щоб постояннообогащать ними свою діяльність;

2.норматівная сторона компетентності являє собойоб'ем повноважень (прав і обов'язків) юриста-спеціаліста або должностноголіца, встановлених законом або статутом органу (організації);

3.функціональная сторона компетентності виражається вспособності юриста діяти, виконувати свої професійні обов'язки наоснове правового досвіду - особистого, колективного, територіального;

Особистий досвід юриста - сукупність правових знань іпрактіческі освоєних конкретних юридичних навичок, умінь, досягнень.

Колективний досвід юристів-професіоналів - сістемадостіженій позитивних результатів у правовій діяльності конкретнимколлектівом.

Територіальний досвід - сукупність позитивних (особистих іколлектівних) результатів в правовій діяльності, зосередженої наопределенной території: місто, мікрорайон, селище, село.

4.лічностная сторона компетентності включаетв себе усвідомлення юристом свого призначення, оцінку своїх профессиональныхспособностей, самокритичність, здатність до самоаналізу своїх профессіональнихкачеств з метою подолання негативних.

На підставі компетентності робляться виводио відповідно юриста займаній посаді або профілем діяльності. Граніцикомпетентності можуть змінюватися, оскільки вони залежать від сфери деятельностіюріста і конкретних завдань, які перед ним поставлені. Для росту іліізмененія компетентності (у зв'язку з підвищенням або переходом на суміжну роботу) важлива перепідготовка фахівця: вона вносить корективи в качественнуюопределенность його компетентності.

За обсягом розрізняють загальну і спеціальнуюкомпетентность.

Спеціальна компетентність означає сістемуінтеллектуального, психологічного, морального і діяльного (функціонального) станів фахівця, що відображають рівень набутих знань, навичок, досвіду, інформаційної насиченості та інших властивостей у вузькій сфері профессиональнойдеятельности.

Загальна компетентність означає сістемуінтеллектуального, психологічного, морального і діяльного (функціонального) станів фахівця, що відображають рівень набутих знань, навичок, досвіду, інформаційної насиченості та інших властивостей у широкій сфері юрідіческойдеятельності.

Який би вузькій не була спеціалізація, юрист-спеціаліст повинен мати відповідну загальну компетентність. Благодаряшірокім пізнанням в теорії та практиці юриспруденції юрист-спеціаліст бистронаходіт спільну мову в співтоваристві юристів, ефективно співпрацює сколлегамі-юристами іншої спеціалізації. Загальна компетентність юриста-показник його професійної культури.

Однак не завжди юрист-спеціаліст повишаетсвой професійний рівень. Певним стимулом повышенияпрофессионального майстерності юриста є атестація.