44. Основні ознаки юридичної практичної діяльності:

1) є різновидом соціальної діяльності і зберігає її ознаки, передусім соціальну корисність;

2) здійснюється у сфері впливу права і набуває різних правових форм - нормотворчої, правозастосовної, правоохоронної, правозахисної, контрольно-наглядової тощо;

3) виражається в юридичних діях і операціях - цілеспрямованих, планованих, які вимагають професійно-правових навичок, уміння, прийомів, підготовки, технічної оснащеності та ін.;

4) передбачає одержання результату за допомогою правових засобів і різних способів, настання юридичних наслідків або створення умов для дій, виконання яких призводить до таких наслідків;

5) реалізується колективними й індивідуальними суб'єктами права;

6) перебуває у системі суспільних зв'язків, правовідносин, спрямована на їх упорядкування та узгодження;

7) є важливим чинником формування правового порядку і засобом його відновлення у випадку порушення;

8) відіграє інтегруючу роль у правовій системі, пов'язуючи воєдино норми права й індивідуально-правові приписи, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, акти тлумачення і прийняті рішення. Юридичну практичну діяльність варто відрізняти від правомірної поведінки. Якщо юридична практична діяльність є зовнішньо активною, як дією, так і бездіяльністю, як правомірною, так і протиправною. Однак не можна заперечувати опосередкованого обміну між практичною юридичною діяльністю і правомірною поведінкою громадян.

45. Психологічна культура юриста

Зміст психологічної культури правника полягає в тому, що він повинен уміти володіти такими психологічними категоріями, як мотивація, бажання, спонукання, захоплення, натхнення, нахили та ін. Саме вони характеризують психологію юридичної праці та управління. Важливу роль наразі відіграє професійне навчання та наукова організація професійних дій. З психологічного погляду це означає, що юрист повинен вміти знімати напруженість чи долати психологічні бар'єри, на основі власних сформованих позитивних емоцій виявляти професійну зацікавленість, вміло застосовувати владні повноваження. Завдяки цьому збільшується творчий потенціал, з'являється натхнення, підвищується працездатність, саморегульованість та спостережливість, активізуються пізнавальні процеси та гострота почуттів у професійній діяльності.    Психологічна культура юриста — це органічна єдність психологічної освіченості (знань, навичок, прийомів автотренінгу, саморегуляції тощо), волі, відповідних професійно-психологічних якостей, які чинять ефективний вплив на розв'язання правових ситуацій.

46. Професія, спеціальність та кваліфікація юриста

Професія юриста - широка область трудової діяльності, що вимагає юридичних знань і навичок, необхідних для виконання певної роботи у правовій ^ сфері соціальних послуг. Вона визначається специфічними! умовами діяльності даної сфери і виражається в висо-j кою правовій культурі юридичного працівника цієї сфери. - Загальні риси професії юриста:

1. юрист служить громадянському суспільству і державі: його діяльність має, перш за все, громадський і державний характер;

2.Юрист має справу, ках правило, з соціальними аномаліями, "хворобами" в суспільстві;

3. юрист користується офіційним статусом посадової'' обличчя: при занятті посади він нерідко присягає на вірність своєму професійному обов'язку;

4. юрист своєю працею не приймає прямої участі у створенні матеріальних і духовних благ він володіє певними владними повноваженнями, які містять в собі управлінські початку (але не обов'язково є виключно управлінськими). Так, праця прокурора, судді, слідчого, оперативного працівника міліції та ін припускає наявність особливих владних повноважень - прав і обов'язків застосовувати владу від імені закону;

5. юрист діє автономно: його робота повністю не збігається з діяльністю установи, відомства, працівником якого він є.

Спеціальність - це вузька сфера професійно-трудової діяльності з чітко позначеними повноваженнями, що вимагає конкретних правових знань та навичок, необхідного рівня професійно-правового мислення і поведінки (діяльності). У професії юриста є спеціальності слідчого (слідчий карного розшуку, прокуратури, СБУ та ін), прокурора (помічника прокурора та ін),адвоката, нотаріуса, судді (суддя арбітражного суду тощо.

Кваліфікація залежить від рівня спеціальнихправових знань і практичних навичок і характеризує ступінь важкості виконання конкретного виду юридичної роботи. Для окремих юридичних спеціальностей важливе значення має професійна придатність: відповідність здібностей, фізичних і психічних властивостей людини, яка обрала професію юриста.