43. Класифікація юридичних наук та місце в ній юридичної деонтології

Юридична деонтологія, що розглядається в широкому її розу­мінні, тісно пов'язана з суспільними науками: етикою, соціальною Психологією, політологією, естетикою, інформатикою, оскільки попа включає елементи цих наук. Більшою мірою наочний зв'язок Простежується між юридичною деонтологією і прикладними наука­ми: правовою психологією, правовою етикою, правовою естетикою, правовою інформатикою, тобто тими науками, які виникли на сти-к\ юриспруденції і вказаних вище суспільних наук. Місце юридич­ної деонтології серед інших соціальних і юридичних наук визначило­ся за десятиліття її розвитку.Юридична деонтологія перш за все пов'язана з теоретико-історичними науками. Це пояснюється тим, що вона має стриж­нем свого поглибленого вивчення професійно-правову поведінку юриста, його професійну культуру, гармонійно сполучену з етич­ною, політичною, економічною, екологічною, психологічною, есте­тичною і інформаційною культурами. Проблематику юридичної деонтології можна вважати теоретико-правовою, але органічно по­в'язаною з правовою етикою, правовою психологією, правовою по­літологією, правовою естетикою. Формування загальних закономі­рностей професійного кодексу юриста виражаються в поєднанні психологічних, юридичних і інших соціальних (політичних, мораль­них, економічних, екологічних, етичних естетичних) механізмів, що тісно взаємодіють на основі найважливіших структурних зв'я­зків правових принципів.

Предмет юридичної деонтології має відмінності від пред­метів інших наук, що входять до групи історико-теоретичних наук. її об'єднує з теорією держави і права лише те, що теорія дер­жави і права певною мірою є вступом до галузевих наук (конститу­ційного, цивільного, адміністративного, кримінального, екологічного права тощо), а юридична деонтологія — до міжгалузевих (організа­ційним) юридичних наук (прокурорський нагляд, організація право­суддя, правоохоронні органи та ін.). Проте навідміну від юридичної деонтології теорія держави і права є загальнотеоретичною, оскільки виявляє і пояснює основнізагальні закономірності розвитку дер­жави і права, виробляє загальні поняття, категорії і принципи, на які спираються інші юридичні науки.

Юридична деонтологія має свою цільову спрямованість. Вона покликана узагальнити інформацію про якість юридичної практики і представити майбутньому юристу систему дозволяючих, заборо­няючих, зобов'язуючих і рекомендаційних норм, яких він повинен дотримуватися в цивілізованому суспільстві, дати загальні відо­мості про специфіку і зміст юридичної діяльності. Вона «рифмуєть-ся» з теорією держави і права, але звернена не до розкриття загаль­нотеоретичних основ права, а до пізнання юридичної практичної діяльності, до людей, що її здійснюють, до загальних і особливих якостей їх праці, морально-психологічних, етичних та інших влас­тивостей її прояву. Виробляючи нормативи (регулятиви) культури поведінки практикуючого юриста, юридична деонтологія доповнює.

Вітчизняна юридична деонтологія стоїть перед багатьма скла­дними питаннями, які поки що невирішені або недостатньо вирі­шені. Це закономірно, бо юриспруденція розвивається, переживає інформаційно-технічні зміни, у зв'язку з чим висуваються нові про­блеми. Сьогодні формування юридичної деонтології досягло того рівня, при якому і для неї стає характерним процес диференціації, властивий розвитку юриспруденції в цілому. Загальні принципи і положення переломлюються при цьому в специфіці окремих юри­дичних сфер, напрямків і дисциплін і вже в такій опосередкованій формі стають основою для вироблення конкретних рекомендацій для юридичних працівників (наприклад в правоохоронній сфері для працівників міліції, органів прокуратури, органів служби безпеки і т. д.). Професія юриста незалежно від спеціалізації і різноманітності варіантів поведінки кожного з її носіїв має єдині основи, схожі риси, які визначаються спільністю права, його єдністю, взаємозалежністю схвалюваних рішень у процесі практичної юридичної діяльності. При всій відмінності роботи нотаріуса від роботи слідчого прокуратури або органів внутрішніх справ, а останніх від роботи службовців со­ціального забезпечення всі вони є юристами однієї співдружності, яка стоїть на варті законності і правопорядку, захисту і охорони прав і свобод громадян.