3. Наслідки групового аналітичного контр-перенесення

3.1 Релятивація групового аналітика

Якщо зібрати весь процес контр-перенесення збоку групового аналітика як множинне контр-перенесення⁴, то можна побачити одну важливу спільну особливість — наскільки часто в терапевтичних сеттінґах комплексне поле перенесення/контр-перенесення всіх учасників релятивує групового аналітика у його почутті, сприйнятті, тлумаченні та поведінці. Цю релятивацію його по­зиції та особи дехто на початку сприймає як образу, поки не усвідомить, що ця ситуація різнобічної дійсності замість єдиної цілісної реальності жодним чи­ном не відображає особливого положення, а відповідає звичному життю. Про­те ця релятивація для загалу професійних помічників, до яких належать і гру­пові аналітики, є особливо делікатною справою, бо завдяки ролі помічників ми хочемо досягнути незамінної позиції, яка пом'якшує наше таємне почуття не­замінності (Schmidbauer, 1977). Саме тому ми обрали цю професію. Динаміка множинних контр-перенесень поглинає цю особливу роль, загрожує їй ліквіда­цією і, відповідно, пробуджує наш опір.

3.2 Конфлікт із синтетичною функцією Я

І це ще не все. Контр-перенесення у груповому аналізі на основі його внут­рішньої суперечливості спричиняє наростаючий розвиток страху, який, за ви­значенням Зіґмунда Фройда, є реакцією на несвідому небезпеку. Якщо роз­глядати чотири джерела, які ведуть нас до захисту та опору, то внутрішній конфлікт Я, на мою думку, постає основним джерелом страху контр-перене­сення, який може швидко змінитися на контр-опір, а отже — на перешкоду терапевтичному процесу з боку групового аналітика.

Анна Фройд у своїй праці «Я та захисні механізми» («Das Ich und die Abwehrmechanismen», 1936) звернула увагу на конфлікти, які залучають за­хист: це конфлікт Я із Воно, його конфлікт із Над-Я, його конфлікт із ре­альністю і — що багато хто не бере до уваги — конфлікт із синтетичною функцією Я. Саме цей останній конфлікт мобілізується суперечливими контр-перенесеннями у груповому аналізі. Синтетична функція Я дбає про те, аби всередині Я був порівняно цілісний настрій: ми хочемо або любити, або ненави­діти, хочемо бути або активними, або пасивними, гетеросексуальними або го­мосексуальними. Словом: ми прагнемо цілісності.

Це означає, що під час суперечливих відчуттів — як, наприклад, конфлікт амбівалентності у формі одночасної любові та почуття ненависті до важливої для нас особи — ми витісняємо, відхиляємо, приховуємо один бік. Доки йдеться про конфлікт амбівалентності, цей метод може завдяки певному напруженню мати успіх. Скрутно стає у тих життєвих ситуаціях, які на основі особливо близь­ких для нас переживань утягують нас у розмаїття суперечливих відчуттів. У житті це трапляється частіше, ніж ми думаємо — власне через те, що ми нібито знаємо найрізноманітніші внутрішні напрямки відчуттів. У багатовимірній супе­речливості групового аналітичного контр-перенесення проте не можливо повністю досягнути очищення внутрішнього стану шляхом пригнічення одного боку відчуттів, бо існують не лише полярні суперечності, а й мультиполярні. Як ре­зультат — зростання внутрішньої загрози, іншими словами — страху.

В емпіричному порівнянні восьми аналітичних групових терапій із вісьмома вербаль­ними групами самодопомоги (Stübinger, 1977) було цікаво спостерігати, що учасники групових терапій, які вели професіонали, важче долали агресивні й сексуальні пере­живання, аніж учасники групи самодопомоги. Групові аналітики однозначно викону­вали тут функцію модераторів, яка, очевидно, заходила значно дальше, ніж цього вимагала підтримка групового процесу, бо результати лікування аналітичних груп і груп самодопомоги були ідентичними. Ба більше, можна припустити, що власний страх аналітиків спонукав їх до того, аби згладжувати хвилі.

Можемо тепер сказати точніше: внутрішній стан розщеплення, ймовірно, під впливом синтетичної функції Я привів їх до того, що вони бачили обставини цілісніше, ніж це було насправді, і підтримували цю точку зору власною пове­дінкою та тлумаченням.

3.3 Самопідтримувальне коло контр-перенесення

Якщо всередині цієї суперечності контр-перенесення все ж зростає страх, то, зрозуміло, ситуація стає критичною. Не виключено, що ми часто по­трапляємо у групові аналітичні ситуації, у яких із самопідсилюючим ефектом розвивається зачароване коло, у зв'язку із чим нам важче долати групову ситуацію. Це відкриває перспективу такої поведінки, яку найкраще назвати контр-опором.

Можна було би сказати, що група розвивається настільки, наскільки це дозволяє контр-опір групового аналітика. Контр-опір групового аналітика є, так би мовити, на власному досвіді встановленим особистим методом дозування страху. На різноманітних джерелах цього страху я змушений детальніше зу­пинитися в окремій роботі. Проте в наступному розділі я хочу розглянути важ­ливий детермінант контр-перенесення у груповому аналізі: відмінність концепцій групової терапії.