2. Щодо теорії групового аналітичного контр-перенесення

Незважаючи на те, що індивідуальний аналіз і груповий аналіз однаково присвячені несвідомим психічним процесам, а конкретніше — працюють із перенесенням і опором, а також на те, що вони до певної міри використову­ють вільну асоціацію (чи вільну інтеракцію) пацієнтів і вільно плаваючу ува­гу терапевта, групова аналітична ситуація фундаментально відрізняється від індивідуальної аналітичної ситуації, насамперед численністю (Нєі§1-Еуєг8, 1978).

Проте вже у сфері психоаналітичної групової терапії із її дванадцятьма концепціями існують значні відмінності; якщо задіяна, наприклад, сімейна мо­дель групової терапії Вальтера Шіндлєра чи концепція Вольфа і Шварца щодо індивідуального аналізу у групі, тоді не проводиться робота із теперішньою численністю. Це схоже на уникнення і є першим прикладом контр-опору, який вбудований у саму концепцію (див. нижче).

Численність замість дуалуніону, щоправда, є єдиною відмінною ознакою між груповим та індивідуальним аналізом, але результатом цього є численні наслідки. Тому я хочу в основних рисах розглянути їхній вплив на контр-пере­несення у групі.

З огляду на велику численність психоаналітичних концепцій групової те­рапії, обмежуся груповим аналізом 3. Г. Фукса. Уже саме це рішення чітко демонструє, що вид нашого контр-перенесення відповідає не лише індукції по­чуттів та уявлень, які нібито не мають теорії, а щоразу неминуче визначається терапевтичною точкою зору.

Вирішальні ознаки групового аналітичного контр-перенесення я бачу в та­ких дев'яти моментах:

1. Контр-перенесення у груповому аналізі відповідає на множинні пере­несення, що є характеристикою групового аналізу (Kadis, 1982, с. 143). Отже, воно є множинним контр-перенесенням. Якщо припустити, що воно є фік­тивно-нормальною реакцією на перенесення учасників групи, то і тут можна розрізняти суб'єктні та об'єктні виміри, які відображають особливу форму стосунків між актуалізованою самістю та відповідним об'єктом більш ком­плексно.

2. У межах численності учасники групи, звичайно, розвивають перенесення один на одного. А отже — вони відповідають на ці перенесення відповідними контр-перенесеннями. Для зручності я позначаю їх як побічні контр-перенесення. У зв'язку із цим груповий аналітик зобов'язаний розвивати контр-перенесення на ці побічні контр-перенесення.

3. Груповий аналітик відповідає своїм контр-перенесенням на поведінку групи як ціле, що також конституюється спільною несвідомою темою. На мою думку, у цьому випадку доцільно говорити про групове контр-перенесення.

4. Важливішими, ніж ці персональні контр-перенесення, на мій погляд, є динамічні контр-перенесення, які відповідають матриці групи і які я зарахо­вую радше до дефектних контр-перенесень і до конфліктних контр-перене-сень.

5. Відкритим залишається питання: чи груповий аналітик, який пере- буває у більшій небезпеці, сидячи навпроти своїх пацієнтів менш захище- ним, більш безпосереднім, аніж індивідуальний аналітик у його частковій захищеності за кушеткою, впродовж інтенсивного, взаємного, безперер- вного, свідомого та несвідомого сприйняття не здійснює більшого впливу на учасників групи?

Незалежно від того, вітати це чи, навпаки, жалкувати з приводу цього: активоване таким чином множинне перенесення групового аналітика на учас­ників групи, яке у вигляді специфічного сприйняття не обов'язково повинне мати патологічний характер, веде до несвідомого припису ролей (Йозеф Зандлєр для індивідуального аналізу) учасникам групи. Цей феномен, який важко переоцінити, у груповому аналізі позначається як персоніфікація (Foulkes, 1992). Він великою мірою визначає густо сплетене поле перенесення/контр-перенесення.

У зв'язку з тим, що свідоме та несвідоме, присутнє у цьому специфічному моменті, сильніше впливає на відчуття та сприйняття, ніж ми думаємо чи нам того хочеться, я хочу, перш ніж розглянути деякі особливості концепції гру­пового аналізу 3. Г. Фукса, детальніше зупинитися на чотирьох вимірах контр-перенесення у груповому аналізі.

2.1 Множинне контр-перенесення

2.1.1 Форми множинного контр-перенесення

Множинне групове контр-перенесення — це груповий аналітичний пендан (протилежне) до звичайного контр-перенесення в індивідуальному аналізі. Ба­гатостороннє сплетіння несвідомих стосунків у групі, у концепції Фукса позна­чене як матриця (Roberts, 1982; van der Kleij, 1987; Foulkes, 1992), — це ніби магнітне поле, у якому розгортається багатократне контр-перенесення.

У теоретичних концепціях групової терапії у доволі доступний спосіб роз­різняють три основні точки зору (Behr, Hearst, van der Kleij, 1985):

психоаналіз у групі (згідно з тенденціями — різновид індивідуального ана­лізу у групі);

психоаналіз групи (у якому група стає єдиним організмом, по-новому відновлює звичний дуалуніон індивідуальної терапії, а долі множинності уни-каються так само, як і в концепціях Біона та Арґеляндера);

психоаналіз через групу (у якому вільні групові інтеракції постають вирі­шальним терапевтичним посередником, отже, множинність є конституюючою, як у концепції Фукса та у трипластовій Геттінгензькій моделі Heigl, Heigl-Evers).

Для контр-перенесення це має таке ж значення, як доцільно, разом із контр-перенесеннями як фіктивною нормальною реакцією на індивідуальні перенесення учасників групи, диференціювати контр-перенесення на групу як ціпе, а у стані групового опору — навіть на підгрупи. Уся різноманітність контр-перенесення у груповій аналітичній моделі Фукса включена у матрицю — інтегральний ас­пект сплетіння всіх несвідомих стосунків у групі.

Той, хто, як і я, веде переважно подружні групи, зіштовхується з іще од­ним контр-перенесенням: подружнім контр-перенесенням.

Спочатку я хочу зосередити увагу на контр-перенесенні окремих осіб, а контр-перенесення багатьох осіб розгляну пізніше' .

2.1.2 Подвійне напруження контр-перенесення

«Розтягування у різні боки» і конкуренція контр-перенесення

Вирішальним наслідком множинного контр-перенесення є напруження, у яке потрапляють ті групові аналітики, які допускають у собі розгортання різних, часто дуже суперечливих контр-перенесень, і змушені інтегрувати їх. Напру­ження контр-перенесення є специфічним груповим аналітичним феноменом і за більшої інтенсивності нерідко стає подвійним випробуванням: