6. Ефективність державної політики розвитку іар.

Здійснення оцінки ефективності державної політики є дуже важливим, оскільки в протилежному випадку політика буде здійснюватися в значній мірі під тиском окремих лобістських груп. Неврахування наслідків окремих політичних рішень може приводити до того, що будуть прийматися невірні рішення. Такі невірні рішення призводитимуть до зниження добробуту всього суспільства (хоча окремі групи можуть його підвищувати), а виправити наслідки рішень буде дуже складно (або взагалі неможливо). Яскравим і уже класичним прикладом невірних політичних рішень є спільна аграрна політика Європейського Союзу.

Взагалі, критерії оцінки державної політики щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку залежать від цілей. Тому при оцінці державної політики розвитку інфраструктури аграрного ринку необхідно виходити з того, що основною метою прийняття політичних рішень є підвищення добробуту суспільства. Це може вимірюватися у рівні доходів на одну особу або в цілому всього населення, рівні доданої вартості на одну особу або в цілому, темпах рості вказаних показників.

Виходячи з цього оцінка окремих політичних рішень щодо державного регулювання інфраструктури аграрного ринку передбачає два основні етапи:

1. Оцінити вплив рішення, що розглядається, на окремі групи осіб в суспільстві, яких може торкатися дане рішення. Основними такими групами виступають споживачі аграрної продукції і продовольства, виробники сільськогосподарської продукції, переробні підприємства, посередники. Також як окремий суб’єкт може виділятися держава в частині оцінки доходів державного бюджету. В результаті прийняття рішення щодо інфраструктури ринку, обов’язково одні групи понесуть втрати, інші матимуть збільшення доходів.

2. Визначити загальний економічний ефект рішення для всього суспільства.

Крім загального критерію збільшення доходів суспільства, локальними критеріями оцінки державної політики щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку можуть бути:

• Зниження маркетингових витрат в ланцюгу руху продукції від виробника до споживача.

• Скорочення часу на доставку продукції.

• Підвищення конкуренції на ринках інфраструктурних послуг.

• Збільшення розміру інвестицій у інфраструктуру.

• Нижча вартість створення об’єктів інфраструктури.

При оцінці державної політики необхідно пам’ятати, що зміни в ІАР відбуваються під впливом багатьох чинників. Тому є доцільним спершу з’ясувати чи є ті чи інші зміни наслідком державної або регуляторної політики.

Діяльність державних органів України з початку 1990-х років свідчила про відсутність цілеспрямованої довгострокової державної політики в сфері формування інфраструктури товарних ринків і аграрного ринку, зокрема. Вперше державні органи почали звертати увагу на необхідність формування інфраструктури аграрного ринку в другій половині 1990-х років. Формування державного регулювання ІАР здійснювалося в першу чергу через укази Президента. Але тоді хоча і декларувалися цілі лібералізації ринкових процесів, політика в значній мірі ґрунтувалася на адміністративних засадах регулювання. Нова політика уряду України щодо ринку аграрної продукції почалася з 2000 року і будувалася вже переважно на переважно ринкових принципах.

Приклад 4.3. Негативний ефект регуляторної невизначеності у Сенегалі.