Тема 3. Ефективність інфраструктури аграрного ринку

1. Поняття ефективності інфраструктури аграрного ринку 1

2. Види ефективності ринкової інфраструктури / ринку 2

3. Поняття і склад маркетингових витрат 3

4. Методика оцінки ефективності ринкової інфраструктури. 5

1. Поняття ефективності інфраструктури аграрного ринку

Інфраструктура аграрного ринку забезпечує функціонування ринку, тобто виконання ринком своїх функції (згадайте функції ринку, розглянуті у темі 1). Ринок сам по собі не доставляє фрукти від господарства до покупця у супермаркеті або на ринку у місті, а конкретна торгівельна і транспортна компанії. Не ринок надає інформацію зерновим трейдерам про баланси зерна в різних країнах та на світі, про ціни і співвідношення попиту і пропозиції, а конкретні аналітичні і інформаційні агенції та компанії.

Оскільки інфраструктура забезпечує функціонування ринку, то сама ефективність ринку і визначається ефективністю його інфраструктури. Наприклад, щоб доставити вироблену аграрну продукцію від сільськогосподарського виробника до споживача потрібно понести витрати на здійснення функції маркетингу. Формування таких витрат і їх рівень залежить від діяльності суб’єктів ринку, їх продуктивності, що більш детально буде розглянуто нижче. Тобто, рівень ефективності інфраструктури визначає і відображає рівень ефективності аграрного ринку. Тому в подальшому ефективність аграрного ринку і ефективність його інфраструктури розглядаються як тотожні поняття.

Виконуючи свої функції, різноманітні ринкові організації роблять можливим рух товарів (сільськогосподарська сировина, продукти переробки) від виробника до споживача. Виконання цих функцій вимагає витрат, інколи ці витрати досягають значних розмірів. У зв’язку з цим виникає питання ринкової ефективності або ефективності інфраструктури аграрного ринку, що передбачає розгляд різних видів ринкової маржі і витрат. Ефективною є та ринкова система, яка спроможна просувати (переміщувати) товари від виробника до споживача за найменших витрат, а також надавати ті послуги, яких потребують споживачі. Як тільки витрати, пов’язані із технічною функцією (операційна або просування продукції від виробника до споживача), будуть ідентифіковані, тоді можна буде спланувати заходи по підвищенню ефективності ринкової системи.

При вивченні даної дисципліни потрібно чітко розуміти поняття ефективності інфраструктури аграрного ринку. Функціонування інфраструктури аграрного ринку (ринкової системи) та його ефективність – це не одне й те ж. Справа в тому, що ринкова інфраструктура може бути функціонуючою (діючою), але не ефективною.

Прикладом може бути ДАК «Хліб України», яка здійснювала свою діяльність, але була неефективною – Приклад 3.1.

Зростання ефективності є в інтересах аграрних виробників, трейдерів, оптових і роздрібних торговців, переробників, споживачів і суспільства в цілому.

Ефективність ринкової системи оцінюється показниками рівня і/або вартості системи ресурсів (входу) для отримання певної кількості і/або якості робіт чи послуг (виходу). Вхідними ресурсами, як правило, є земля, кошти, час, робоча сила, матеріальні активи. Типовими вихідними послугами є, пересування певного обсягу продукції на визначену відстань, надання певного обсягу послуг для цільового сегменту ринку або постачання продукту по цільовій ціні. Таким чином, ресурси – це витрати, а корисність є вигодами, відношення між якими становить коефіцієнт ефективності ринку. Ефективний ринок оптимізує співвідношення між вхідними ресурсами і виходом.

Ефективність інфраструктури аграрного ринку – це співвідношення витрат і результату функціонування ринку у натуральному або вартісному виразі. Відповідно до функцій ринку, виділяється дві форми ефективності ринку операційна (технічна) і ефективність ціноутворення (цінова ефективність).

Приклад 3.1. ДАК «Хліб України» - здійснювати операцій з зерном чи заробляти?

Державна акціонерна компанія «Хліб України» була створена у 1996 році і здійснює в основному торгівельну діяльність зерновими та іншими культурами в Україні, в тому числі заставні і експортно-імпортні операції. Компанія має великі потужності з зберігання і переробки зернових, має власні портові термінали з переробки зернових вантажів.

Компанія часто розглядалася як інструмент державної аграрної політики і її діяльність була спрямована переважно на забезпечення матеріально-технічними ресурсами сільськогосподарських виробників, на здійснення заставних операцій з зерном, на регулювання попиту і пропозиції на зерновому ринку, на здійснення державних закупівель зерна, на забезпечення зерном окремих регіонів у випадку неврожаю та ін. Зокрема, для реалізації завдань уряду по закупівлі зернових урожаю 2005 року ДАК «Хліб України» повинна була закупити 2 млн. тонн зерна урожаю відповідного року. Компанія виконувала свої функції, які були визначені її власником (урядом), який не керувався критерієм ефективності при прийнятті рішень щодо її діяльності. В результаті, її діяльність виявилася неефективною.

Згідно висновків Рахункової палати України, ДАК "Хліб України", починаючи з 1997 року, фактично діяла не як повноправний учасник ринку, а займалася перерозподілом зерна за вказівками Кабінету Міністрів України¹. Така ситуація склалася внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.97 № 452 "Про правила використання зерна, виробленого в Україні у 1997 році".

У 1998 році державне замовлення на сільськогосподарську продукцію було відмінено. Натомість у 1998-1999 роках здійснювалось виключно товарне кредитування (паливом, мінеральними добривами, технікою; натуральною позичкою з державного резерву) сільськогосподарських товаровиробників через ДАК "Хліб України". Розрахунки сільгосптоваровиробників за отримані товарні позички повинні були здійснюватися як грошовими коштами, так і одержаним продовольчим та товарним зерном майбутнього урожаю.

Проте неефективна, непрозора система надання та повернення бюджетних позичок, запроваджена Кабінетом Міністрів України призвела до того, що заборгованість ДАК "Хліб України" перед Державним бюджетом України станом на 01.10.99 склала 1 млрд. 261,4 млн. гривень. Cистема забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами під майбутній урожай, яка здійснювалася Кабінетом Міністрів України в 1994-1999 роках, була збитковою для держави та сільгосптоваровиробників. Неефективні, непрозорі "негрошові" механізми надання та погашення товарних позичок призвели до великих збитків Державного бюджету України та безпосередніх сільгоспвиробників. До того ж, вони є такими, що створювали умови для різного роду зловживань.

У 2006 році на виконання доручень Кабінету Міністрів України міжвідомчою робочою групою у складі представників різних державних установ проведено спільну перевірку боргових зобов’язань перед державним бюджетом за іноземними кредитами та стану формування статутного фонду компанії „Хліб України” за 2001 – 2005 роки. В результаті якої встановлено слабкий фінансовий стан компанії з ознаками банкрутства.² З 2002 року компанія працювала збитково і у 2005 році запропонувала уряду перевести її в режим санації або приватизувати. Тоді голова правління ДАК “Хліб України” наголосив, що його компанія — банкрут, а для фінансового оздоровлення потрібно близько 1 млрд грн. Відповідно до проведеного урядовими структурами аналізу фінансово-технічного стану дочірніх підприємств компанії станом на кінець 2005 року, 34 з них було оцінено як рентабельні, 26 — як потенційно рентабельні (можуть бути рентабельними в певних умовах), 21 – безперспективні (в тому числі чотири — в аварійному стані). Зношеність основних засобів складала 80%.

Незважаючи на значний потенціал, ДАК «Хліб України» не досягала рівня ефективності приватних компаній, тому уряд приймав заходи з її підвищення за рахунок платників податків та створення преференцій. Зокрема, для забезпечення державних закупівель 2005 року Кабінет міністрів зобов’язав Міністерство транспорту і зв’язку максимально понизити розміри портових зборів і оплати послуг в портах при експорті зерна «Хлібом України», понизити до 31 грудня 2005 року для хлібоприймальних підприємств ДАК на 15,62% тарифи на перевезення зерна на експорт і на 25% - ставки додаткових зборів за послуги, пов’язані з ним. Крім того, уряд звільнив до 31 грудня поточного року хлібоприймальні підприємства системи компанії від сплати додаткових послуг, які надаються перевізниками за вільними тарифами. Крім цього Державна податкова адміністрація і Державне казначейство повинні були відшкодовувати експортне ПДВ по операціях із зерном підприємствам ГАК «Хліб України» протягом трьох днів після надання розрахунку такого відшкодування. При цьому приватні компанії не отримували такого відшкодування місяцями або роками.

Але такі дії викликали невдоволення учасників зернового ринку, які звинувачували уряд у створенні нерівних умов і неконкурентних діях. Тому Кабінет міністрів розпорядженням №375 від 31 серпня 2005 року відмінив пільгові умови відшкодування ПДВ при експорті зерна, а також безкоштовне отримання ними послуг, які надаються перевізниками за вільними тарифами.

Наслідком зазначеної діяльності ДАК «Хліб України» було суттєве погіршення фінансового стану. Справа в тому, що основним критерієм ефективності компанії було виконання нею зазначених функцій по здійсненню поставок ресурсів аграрним виробникам, усуненню з внутрішнього ринку певних обсягів зерна та забезпеченню зерном тих, хто його потребує та інших. Питання ж витрат було другорядним, допоки компанія могла отримувати дешеве державне фінансування та використовувати перехресне субсидування за рахунок прибуткових інших видів діяльності.

Останнім часом обговорюються шляхи покращення фінансового стану компанії через механізм санації. У будь-якому випадку, компанію очікує суттєва реструктуризація і вона вже не зможе залишатися поза реаліями ринку і буде вимушена турбуватися про свою ефективність, а не лише здійснення операцій з зерном за дорученням власника.