Види ефективності ринкової інфраструктури / ринку
Операційна (технічна) ефективність відображає рівень витрат на технічну функцію сільськогосподарського ринку на одиницю продукції по всьому ланцюгу просування товару або його частині. Прикладом технічної ефективності аграрного ринку є витрати на доставку овочів з поля і продаж їх на продовольчому ринку в місті або ж витрати на рух зерна від виробника (EXW) на борт судна в порту в Одесі (FOB). Витрати в даному випадку формуються в першу чергу фізичною інфраструктурою ринку, а також регулюванням ринку, тому рівень технічної ефективності залежить від рівня розвитку матеріальної інфраструктури ринку.
Технічна ефективність покращується, якщо маркетингові витрати скорочуються, а вихідні роботи і послуги надаються в тому ж або більшому обсязі. Прикладом підвищення технічної ефективності може бути запровадження менш витратної технології зберігання зерна або переробки овочів.
Будь-які зміни технології заготівлі, зберігання, транспортування, переробки, що ведуть до скорочення витрат по маркетинговому ланцюгу, призводять до зниження витрат на проходження одиниці продукції маркетинговим ланцюгом в розрахунку на одиницю продукції, що може бути оцінено у абсолютному або вартісному виразі.
Але не лише технічні інновації призводять до зниження маркетингових витрат. Підвищення такої ефективності може бути досягнуто і за рахунок використання ефекту масштабу діяльності, реорганізації системи збуту, зменшення втрат на маркетинговому ланцюгу.
На практиці зміни в маркетингових витратах можуть впливати на рівень задоволення потреб споживачів. З іншого боку, зусилля по підвищенню рівня задоволення споживачів можуть призводити до зростання маркетингових витрат. Таким чином, зниження маркетингових витрат і зниження задоволення споживачів, або ж підвищення задоволеності споживачів і підвищення витрат може не вплинути на рівень ефективності ринку або її знизити.3 Наприклад, пакування борошна у лише 50 кг тару може призвести до зниження маркетингових витрат, але якщо споживачі бажають купувати борошно, розфасоване дрібніше (1, 2, 5 кг), то такий захід призведе до зниження рівня задоволеності споживачів.
Пошук компромісу між операційною ефективністю і задоволенням потреб споживачів пояснює складність підвищення рівня ефективності ринку. Адже саме по собі зниження маркетингових витрат не є дуже складним завданням. Тому при оцінці заходів по підвищенню операційної ефективності ринку має братися до уваги як рівень витрат, так і споживча корисність.
Кожен продавець на ринку шукає шляхи підвищення операційної ефективності. Така мотивація пояснюється цілями отримання вищих прибутків або збільшення частки ринку. Конкуренція в даному випадку стримує отримання високих прибутків і зниження рівня задоволення споживачів.
Цінова ефективність ґрунтується на припущенні, що в конкурентних ринках ціни швидко і точно реагують на зміни в споживчому попиті і надходять по ринковим каналам назад до виробників. Вона стосується спроможності ринкової системи розміщувати ресурси і координувати первинне аграрне або продовольче виробництво і ринкові процеси згідно вказівок споживачів. Свідченням цінової ефективності є ефективне розміщення ресурсів і максимальний випуск товарів і послуг в економіці, а також існування вирівнювання цін в часі, просторі і між окремими етапами переробки продукту (переділами). Можливо, найкращим засобом виміру задоволення потреб ринку та корисності продукту є ціна, яку споживачі платять на ринку за певну сировину, готову продукцію чи послугу. Наприклад, якщо споживачі бажають платити на 5 копійок більше за яблучний сік, ніж за свіжі яблука в розрахунку на 1 кг (з врахуванням витрат на переробку, упаковку, вартість капіталу та інших витрат), то це означає, що виготовлення яблучного соку додає 5 копійок у формі корисності до свіжих яблук. Такий механізм ціноутворення безпосередньо впливає на виробництво і розміщення ресурсів через вказування споживачем, що певний обсяг наявних яблук має бути перероблений на сік замість того, щоб бути проданим у свіжому вигляді.
Західні дослідники зазначають, що вимірювання цінової ефективності будь-якої ринкової системи залежить від наявності чотирьох умов:4
Споживачі мають альтернативи на ринку, серед яких можуть вибирати.
Ціни на альтернативні товари адекватно відображають вартість їх постачання (тобто немає прихованих субсидій тощо).
Компанії можуть вільно входити на ринок і виходити з нього.
Має бути конкуренція між учасниками ринку.
Теоретично, якщо ринки діють абсолютно ефективно, то ціни на певний продукт будуть узгодженими у просторі і часі, а також між видами переділу продукту. В такому випадку ціни на різних географічних ринках мають відрізнятися лише на суму транспортних витрат від одного ринку до іншого. Аналогічно, різниця в ціні на певний продукт, що знаходиться на зберіганні, у один період часу і в інший має відрізнятися лише на суму витрат на зберігання. І нарешті, ціна на продукт харчування має перевищувати ціну сільськогосподарської сировини не більш, ніж на вартість переробки.
Прихильники концепції цінової ефективності вірять, що ціни, які не відображають вартість маркетингових витрат, інформують про функціональні дефекти ринку, основним із яких є монополізація. Цінова ефективність визначається ступенем розвитку такої ринкової інфраструктури, як системи ринкової інформації і доступністю повної інформації про ринок учасникам ринку, а також досконалістю ринкової конкуренції. Саме конкуренція відіграє провідну роль у визначенні цінової ефективності.
Як було зазначено, одним із результатів прояву цінової ефективності ринку є врівноваження цін на територіально розрізнених (децентралізованих) ринках, що важливо для аграрного сектора і тому потребує докладнішого розгляду. За виключенням окремих специфічних видів, виробництво більшості сільськогосподарської продукції не сконцентровано на певній обмеженій території (не централізований). При цьому сільськогосподарські виробники часто продають свою продукцію на місцевому ринку, формуючи мережу різно територіально розміщених ринків.
Під впливом механізму цінової ефективності ціни на територіально розрізнених (децентралізованих) ринках завжди мають тенденцію до вирівнювання, звичайно, з урахуванням транспортних витрат. І такий механізм вирівнювання цін на ринках називається ціновим арбітражем. Це твердження справедливе за умови, що всі ринки доступні і що кожен учасник ринку отримує інформацію про ціни на всіх можливих ринках.
Однак на практиці повного вирівнювання цін може не відбуватися, оскільки цьому заважають наступні чинники:
Гетерогенність продукції.
Неповна інформація про ринки.
Часовий лаг в зміні цін - адаптація ринків до змін потребує певного часу.
Наявність довгострокових контрактів.
Наявність неекономічних торгових бар’єрів (регіональних або національних) – санітарних норм, пересування продукції, тощо.
Інколи виникає конфлікт між окремими видами ефективності. Наприклад, нова технологічна розробка може покращити операційну ефективність компанії і сприяти її росту до дуже великих розмірів. Однак. Такий ріст може призвести до зменшення кількості компаній і, таким чином, вплинути на конкуренцію у галузі, що в свою чергу може знизити цінову ефективність.